У виконанні флейтиста Юрія Шутка та піаніста Юрія Кота прозвучали унікальні твори з репертуару Фрідріха Великого (1712—1786), який був не лише великим полководцем, а й майстерним флейтистом. Попри зайнятість державними справами, прусський король не відмовлявся від щоденних занять на флейті. Його інструменти виготовляли зі слонової кістки, бурштину і різних порід дерева. Проте улюбленицею Фрідріха Великого була ебенова флейта, з якою не розлучався навіть у військових походах.
Незмінний учитель Фрідріха знаменитий флейтист Йоганн Йоахім Кванц написав для нього 300 флейтових концертів. Майже щодня король влаштовував музичні вечори. Як це відбувалося, можна побачити на картині «Флейтовий концерт у Сан-Сусі» художника Адольфа фон Менцеля. На ній поруч із солістом, королем-флейтистом, зображено його акомпаніатора — клавесиніста Карла Філіппа Еманеля Баха. Це один із найвідоміших синів великого німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха. Якось заради зустрічі з ним король покинув усі термінові справи. Через місяць після цього Й. С. Бах надіслав йому «Музичне підношення» — цикл із кількох поліфонічних п’єс, написаних на задану королем тему.
Знаменитий чеський композитор і скрипаль Франтішек Бенда, якого також зображено на картині, очолив капелу Фрідріха Великого, яка, крім щоденних придворних вечорів у короля, давала й симфонічні концерти, де виконувала музику знаменитих сучасників Й. С. Баха, Г. Ф. Телемана, Г. Ф. Генделя та інших.
Твори цих композиторів через 230 років по смерті прусського монарха й прозвучали у філармонії на «Королівському концерті». Спершу виконали флейтову сонату сі-мінор Й. С. Баха, шедевр пізнього періоду творчості цього композитора. Її ніжна світла мелодика зачарувала слухача, адже це передвісник чуттєвого стилю в музиці, сентименталізму, корифеєм якого став К. Ф. Е. Бах. Його соната також лунала у цьому концерті. Чисте витончене звучання флейти Юрія Шутка, відлитої із золота, у супроводі піаніста Юрія Кота, який володіє м’яким туше, що є надзвичайно рідкісним явищем для української фортепіанної школи, змусили публіку затамувати подих.
Завершила концерт ніжна меланхолійна соната Г. Ф. Генделя. Точність інтонування та фразування, тонке відчуття стилю у виконанні віртуозних частин, прикрашених іскристими трелями та мордентами, і ліричних анданте виказувало у виконавцях справжніх майстрів сцени.
По завершенні концерту публіка довго не відпускала оваціями артистів. Та наступна зустріч не забариться. У планах музикантів — концерт, присвячений сонатам В. А. Моцарта, написаним спеціально для британської королеви Шарлотти, чим порадують не лише гурманів класичного музичного мистецтва, а й шанувальників історії.
Олександра ТИМОЩУК
для «Урядового кур’єра»