ДЖЕРЕЛА 

Старовину і сучасність представлено в Козелецькому музеї історії ткацтва Чернігівщини

Музей за два десятки років із надзвичайно мальовничими експонатами - серед найпізнавальніших місцевих закладів. Довкола його приміщення (Вознесенської церкви, якій, до речі, цьогоріч виповнюється 145 років) - білосніжні зимові полотна. Та їм не зрівнятися з тими, що розвішані всередині. Там квітнуть дивовижні рушники та інші вироби з різних куточків Чернігівщини - краю синьооких льонів і майстерних ткаль. Чого тут тільки свого часу не виробляли: тканини на кшталт шпалер для оформлення інтер'єрів палаців на Батуринській суконній мануфактурі, коштовні тканини - поплін і саржу на фабриці бавовняних тканин у Ніжині, килими, скатерті, покривала, популярні плахтові тканини на Дігтярівській фабриці художніх виробів, що у Новгород-Сіверському районі...

- У "Географічному описі Києва та Київського намісництва" за 1775-1786 роки наше місто згадується як таке, що славиться надзвичайними майстрами з виготовлення серпанків і має перед іншими містами в цьому ремеслі перевагу, - розповіла старший науковий співробітник Козелецького музею історії ткацтва Чернігівщини Любов Закревська. - Ці тонкі ніжні тканини виготовлені на ткацькому верстаті. Вони йшли на пошив вишуканого одягу для осіб царського двору. До речі, одна з версій походження назви нашого містечка пов'язана з назвою однієї з деталей ткацького верстата - човника, або, як говорили, козлика.

Розмаїття експонатів музею зачаровує насамперед декоративною мовою візерунків. Завмерла біля рушників знаменитої Кролевецької ткацької фабрики (нині Кролевець - на території Сумщини). Тут важко знайти повторення орнаменту, урочиста краса кожного виробу - на зразок народних пісень.

Поряд - не менш вражаючі басанські рушники, виготовлені в селі Нова Басань Бобровицького району. Спочатку вони були заткані по білому червоними смугами, а потім - смугами з великими квітами червоного і чорного кольорів, виконані способом ручного перебору. Тому ткалі їх і назвали "домороками", адже слід було "доморочити" справу, вирахувати, скільки треба на візерунок чорних і червоних ниток - дуже клопітна робота. А які дивовижні зразки світлотіньового ткацтва! Це однотонні лляні накидки з різноманітними візерунками: "волові очка", "огірочки", "хрещики" - та чого тільки не напридумувала уява майстринь.

Ще Любов Петрівна з гордістю продемонструвала величні панно, які виконав народний художник України, професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука Сергій Нечипоренко. 89-річний майстер родом із Чернігівщини вже 70 років займається традиційним художнім ткацтвом.

Попрощалася з гостинним музеєм, сповнена враженнями. Думала про козелецьких дівчаток, які цікавляться рукоділлям прабабусь. Можливо, котрась із них продовжить славу місцевих ткаль. В одному із сіл району живе остання з них, уже 80-річна...