Напевно, один з найбільших страхів сучасного українця — втрата роботи. Адже як тоді виживати за нинішніх цін і тарифів — навіть важко уявити. А знайти нове місце, куди б докласти працю рук або голів своїх, на переконання більшості, майже неможливо. Та чи насправді все так сумно?
Статистика свідчить, що у першому півріччі 2016 року вітчизняні роботодавці пропонують значно більше вакансій, ніж у попередньому. Це зростання, на думку Сергія Марченка, директора з розвитку сайту Work.ua (інтернет-ресурсу з пошуку роботи в Україні), настільки стрімке, що навіть перевищило показники докризового 2013 року. Дані ці можуть відрізнятися від офіційної статистики Державної служби зайнятості, адже її фахівці володіють інформацією лише про офіційно зареєстрованих претендентів та вакансії. Проте, напевно, саме така неофіційна інформація з інтернету найбільш реально відображає сучасний стан справ.
Отже, куди саме рухатиметься вітчизняний ринок праці та як це вплине на тих, хто шукає роботу і заробляє гроші власною працею?
Пропозиція зросла удвічі
— Кількість вакансій, які роботодавці розміщують на сайтах, подібних до нашого, характеризує стан розвитку їхнього бізнесу, — розповів журналісту «УК» Сергій Марченко. — Коли бізнес розвивається, керівники наймають персонал і, що логічно, кількість вакансій збільшується. Коли справи йдуть гірше, зменшується й кількість робочих місць, що пропонують. Такий спад ми бачили одразу після початку російської агресії на Донбасі та під час анексії Криму в 2014 році.
З початку ж 2016 року кількість вакансій значно зросла. Особливо в другому кварталі. У квітні вакансій побільшало на 68% порівняно з відповідним періодом 2015 року, у травні вже на 77%, а у червні — аж на 101% або трохи більше, ніж вдвічі.
У регіонах бачимо таку картину: до топ-5 входять: Житомир — збільшення кількості вакансій порівняно з торішньою становить 152%, Луганськ — 140%, Миколаїв — 127%, Хмельницький — 126%, Черкаси — 125%. Відстають Дніпро та Вінниця — по 91%, Ужгород — 78% та Рівне — 65%. Проте темпи зростання, навіть відносних аутсайдерів, вражають. А єдиний регіон, де ринок праці нині пішов у мінус, — Крим. Тут кількість вакансій порівняно з 2015-м зменшилася на 4%. На думку Сергія Марченка, можливо, такі низькі показники пов’язані з тим, що кримчани після анексії почали більше користуватися російськими ресурсами пошуку-пропозицій роботи. Але слід зважати й на те, що економіка півострова, і це, мабуть, ні для кого не секрет, переживає нині не найкращі часи. На що також слід також зважати.
Отже, найбільший приріст вакансій нині у невеликих містах. А ось показники столиці навіть трохи не дотягують до загальноукраїнських. Але, як пояснив фахівець, усе залежить від того, із чим ці цифри порівнювати. Наприклад, якщо на всю Луганську область торік було лише 60 вакансій (зрозуміло, що це пов’язано з бойовими діями на території регіону), то приріст усього на стільки само дає змогу говорити про збільшення показників удвічі.
В той час як у Києві, для порівняння, було понад 17 тисяч вакансій, і приріст у цілих 14 тисяч у відсотках виявився трохи нижчим, ніж в середньому у країні. До того ж під час основної хвилі кризи в 2014-му саме у столиці, напевне, було найменше скорочень як робочих місць, так і зарплат, а ринок праці був стійкішим, ніж в інших регіонах. І тому нинішнє збільшення кількості вакансій тут не таке відчутне, каже фахівець.
І все-таки, як і завжди, понад половину вакансій надають ключові регіони: крім столичного, це Одеса — 105%, Харків — 117%, Львів — 122%. Таке збільшення фахівець пояснює приходом туди на початку 2016 року іноземних інвестицій. Узявши курс на євроінтеграцію, влада регіонів докладає зусиль, щоб вони стали інвестиційно привабливими. І, скажімо, у Львові це навіть тенденція не останніх місяців, а останніх кількох років. Зацікавленість у такій співпраці вже виявили американці, японці, канадці.
Які потрібні спеціалісти
Серед розділів сайту, де спостерігається найістотніше збільшення вакансій, Сергій Марченко назвав робітничі спеціальності, будівництво, логістику, сферу обслуговування та транспорт. А ось безперечний лідер попередніх років — ІТ-сфера — цього разу продемонструвала доволі скромні показники навіть порівняно із середніми показниками в Україні. Тут приріст становив усього 66% порівняно з минулим роком. І це, напевно, сигнал, що цей ринок, який раніше зростав, істотно випереджаючи всі інші галузі, нині наситився фахівцями і вступає у фазу помірного росту.
Та на перспективу, переконаний Сергій Марченко, IT-спеціалісти будуть потрібні. Тому випускникам шкіл, на його думку, є сенс вступати до вишів на цю спеціальність. Також перспективними на роки наперед він вважає фахівців у промисловості, а саме на виробництві. І це навіть не робітники за верстатами, хоч і вони будуть затребуваними, а, скажімо, кваліфіковані технологи, інженери, головні інженери, проектувальники. А ще прогнозує попит на будівельників, працівників сільського господарства і транспорту.
Поступово виходимо із кризи
— Торік у грудні ми проводили опитування майже тисячі роботодавців, які подавали вакансії на нашому сайті, щодо того, чи планують вони наймати робітників у 2016-му. 43% з них тоді відповіли, що наймати будуть, але помірно, а майже 32% зауважили, що планують значно збільшити штат працівників. Майже 21% зазначили, що планів брати нових людей на роботу не мають, і лише 3,9% сказали, що, напевно, їм доведеться скорочувати штат, — повідомив фахівець.
І додав, що на той час йому такі прогнози здалися занадто оптимістичними. Та нині видно, що у деяких галузях вакансій навіть більше, ніж планували. Пояснення нескладне: розвиток галузей, у яких істотно зросла кількість вакансій, доводить, що тренд на відновлення економіки стійкий і Україна потроху починає виходити з піке кризи. І якщо не втрутяться якісь зовнішні чинники (наприклад, надто активізуються бойові дії тощо), тренд зростання кількості вакансій утримається й у другому півріччі цього року. У цифровому вираженні фахівець прогнозує зростання приблизно на 50%.
Так само оптимістично налаштований він і в прогнозах на наступний рік. Адже якщо цього року приріст кількості вакансій маємо за рахунок розвитку вітчизняного переважно мобільного малого та середнього бізнесу, то у 2017-му можна очікувати ще й іноземних інвестицій.
— Закордонні інвестори, особливо американські та європейські, не мають звички кидатися у вир з головою, а довго й детально вивчають країну та ринок, на який планують зайти. Вони прораховують ризики, бюджетують тощо. У середньому процес триває кілька років. Отже, наступного року, думаю, можемо чекати, що в Україну зайдуть компанії, які починали вивчати нас одразу після Революції гідності. Нині вони побачили, що Україна змінюється на краще, долаючи бюрократію та хабарництво. Для них привабливим є й нинішній курс гривні: задіявши свій капітал в іноземній валюті, саме тут і саме зараз стає вигідно виробляти певні види продукції. А це означає створювати підприємства та робочі місця. Тож у цьому питанні мій прогноз оптимістичний, — пояснює фахівець.
Проблема у малій зарплаті
Водночас, за словами Сергія Марченка, кількість пошукачів роботи нині зростає не так швидко. З січня по червень 2016 року кількість резюме на згаданому сайті зросла на 100 тисяч (близько 6% ) і становить понад 1,7 мільйона. Причину невисокої активності шукачів роботи фахівець вбачає в тому, що зростання заробітних плат порівняно з минулим роком становить всього близько 14%. А тому менеджери з найму працівників майже одностайно стверджують, що нині шукати працівників стало значно важче, ніж навіть ще рік тому.
— Проаналізувавши останні дані нашого сайту, роблю висновок, що кількість людей, які шукають роботу, зростає, а кількість відгуків на запропоновані вакансії зменшується. Найчастіше тим, хто шукає нове місце, не подобається запропонована роботодавцями зарплатня. Отже, є вакансії, є безробітні, але через низькі зарплати спільної мови вони, на жаль, не знаходять. У програші обидві сторони, — вважає фахівець.
Поділ на галузі, де платять найбільше і найменше, він вважає недоречним. Скоріше так: є лідери ринку, у яких й умови праці достойні, й зарплати високі. Але високі й вимоги до працівників. У менш успішних компаній, де гірший менеджер та нестача фінансування, ці показники логічно нижчі. І від галузі це не залежить, адже такий стан справ фактично скрізь. Отже, у столиці, наприклад, майстер, який встановлює кондиціонери, у розпал сезону може заробити в рази більше, ніж посередній юрист у маловідомій юрфірмі.
Зрозуміло, що через економічну кризу нині невелика кількість роботодавців готова навіть висококваліфікованим спеціалістам запропонувати високу зарплату. І все-таки економіка розвивається, кількість вакансій зростає, отже, переконаний Сергій Марченко, врешті роботодавці прийдуть до певного порога, за яким зрозуміють: їхньому бізнесу потрібні люди, але занадто низькими зарплатами їх не привабити. Тож вибір буде невеликий: потерпати від кадрового голоду або таки пропонувати необхідним їм фахівцям достойну оплату праці. А якщо ні — фахівці підуть до конкурентів. Навіть ті, котрі вже в них працюють. І станеться це, за прогнозами фахівця, наприкінці 2016 — на початку 2017 року. Тоді орієнтовно зарплата може зрости на 15—20% від нинішньої.
Фахівець налаштований оптимістично
Сергій Марченко наголосив, що, на його переконання, в Україні найближчим часом закінчиться так званий ринок праці роботодавця, коли саме той, хто пропонував роботу, міг одноосібно диктувати умови, часом, можливо, навіть не дуже адекватні, і обирати для себе найбільш підходящого фахівця з десятків дуже хороших. Ми вступаємо у перехідну фазу до ринку найманого працівника. І він для України не новий, адже був у нас із 2005-го до початку кризи 2008 року.
Бізнес стрімко розвивався, і роботодавцеві не вистачало кваліфікованого персоналу, аби цей розвиток був успішним і надалі. Тоді кожного наступного року економіка зростала на 5—7 %, тому була велика потреба у працівниках. І вже не роботодавці перебирали працівниками, а рекрутингові агенції просто полювали на фахівців. А тому роботодавці були змушені піднімати зарплати та виводити їх «із тіні», аби конкурувати за найкращих фахівців і зацікавити таких приходити на роботу саме до них. А ще ті, хто шукав кращої долі та заробітку за кордоном, поверталися додому, бо таку саму пропозицію вже можна було отримати на місці, не залишаючи надовго дім та родину. Ще й обирати з кількох. Адже дефіцит фахівців створював умови, коли працівник роботодавцеві був значно потрібніший, ніж навпаки. А тоді й умови починає диктувати працівник.
І нині Україна активно рухається саме в цьому напрямі, вважає Сергій Марченко. Точного моменту, коли до цього прийдемо, він не назвав. Та зазначив, що якщо в такому темпі рухатимемося й надалі, це станеться через не надто великий проміжок часу.
Дуже хочеться вірити цим оптимістичним прогнозам фахівця. Що ж, поживемо, попрацюємо — побачимо.