Понад 180 учасників антитерористичної операції на сході України нагороджено орденом, який з’явився нещодавно, — «Народний герой України». Цю нагороду ініціював громадський активіст Андрій Боєчко, який для виготовлення перших орденів віддав срібні вироби з власної колекції — загалом майже два кілограми. А потім до справи долучилися небайдужі люди, які свої срібні речі жертвували на відливання нагород. І ось київські ювеліри вперше зробили це під об’єктивом фотоапарата, запросили журналістів «Урядового кур’єра» зафіксувати цей процес.
Ювелірна майстерня, як міні-ливарний цех: правда, робити все треба обережно, адже сировина — срібло, сказано ж, ювелірна робота. Того дня майстри Дмитро Щербаков і Вадим Балабанов працювали над підвісками-оберегами для учасників АТО зі Львівщини. Капелан отець Валентин привіз зі Львова пакет різноманітних срібних виробів — 250 грамів, щоб вилити 40 підвісок для бійців.
Спочатку відливають «ялинку»
Тоді ж було виготовлено ще кілька орденів «Народний герой України», призначених для нагородження бійців АТО під час церемонії, яка відбудеться в Чернівцях.
Щоб зробити нагороду, спочатку відливають воскову модель — таку собі «ялинку», на якій замість гілочок — зліпки орденів чи підвісків-оберегів. Форму із заготовкою ставлять у піч на 12 годин за температури 1400 градусів, віск вигорає, і там залишається пустота. Потім вже метал заповнює місце, де був віск. Після цього потрібно «відкусити» тризуби з «ялинки», їх обробляють і шліфують.
У топку йде як уже очищене срібло, так і ювелірні прикраси й ужиткові предмети на кшталт ложок чи чаш. Утім, не все привезене срібло перетворилося на нагороди для бійців. Є й речі, які просять не плавити, а віддати в музей, наприклад, медалі часів Другої світової війни.
Ініціатор запровадження народних нагород Андрій Боєчко повідомив, що львів’яни передали медаль «За бойові заслуги», яку разом із медаллю «За відвагу» знайшли 1949 року в одному зі схронів у Карпатах. «Це медаль, якою був нагороджений хтось із енкаведисти, які тоді вбивали наших партизанів, — каже Андрій Боєчко. — Але її ми віддамо до музею». На запитання, що можливо, більше виробів зі срібла (а серед них є й досить цікаві, раритетні) заслуговують на те, щоб зайняти місце в музеях, Андрій відповів, що люди тому й віддають їх на переплавку, що нагороди для бійців важливіші.
Обереги для мужніх
Андрій Боєчко розповів, що поштовхом до виникнення ідеї народної нагороди стали події ще під час Революціїгідності. Тоді весь нагородний відділ Адміністрації Президента втік. «Власне, це була корупційна машина продажу звань, медалей, орденів, посад тощо. Тому після революції в нагородному відділі нікого не лишилося. І ми чудово розуміли, що людей, які ходять на Майдан, беруть участь у революції, не буде кому і чим нагороджувати. Тоді ми разом із товаришем, майстром-ювеліром Дмитром Щербаковим ще в січні — на початку лютого 2014 року розробили маленьку підвіску в формі тризуба, схожу на логотип «Правого сектору», як своєрідний оберіг. Їх ще в січні-лютому вручали тим, хто зазнав травм, поранень на Майдані, і рідним загиблих… Це якраз збіглося з подіями в Криму. Тож ми почали передавати підвіски в Крим захисникам української незалежності. Коли почалася окупація Донбасу, передавали з волонтерами добровольцям, які там воюють…
Багато підвісків передали захисникам після подій в Іловайському котлі. Тоді в госпіталях було багато хлопців, і жодному не давали державних відзнак. Ми чекали, що нарешті з’явиться новий нагородний відділ, нова нагородна рада. Не думали, що бійцям вручатимуть старі ордени — «За мужність» та Богдана Хмельницького»… На той час їх уже по 800—900 тисяч вручили, вони вже навіть не номерні були і не давали ні пільг, ні слави. Подекуди їх навіть купували…
Андрій Боєчко згадує, що команда його друзів опікувалася пораненими бійцями, які після Іловайська лікувались у київських госпіталях, тож вирішили на День Святого Миколая подарувати їм не лише традиційні «миколайчики», а й підвіски. І тоді з’ясувалося, що хлопці особливо чекали саме ці тризуби, адже не мали жодної нагороди, попри те, що брали участь у важких боях. А приїдуть додому — діти спитають: «Тату, ти воював, а де ж нагорода за це?»
«Тоді, у жовтні 2014-го, ми зрозуміли, що треба робити орден. Я звернувся до спільноти у Фейсбуці: люди добрі, підкажіть, яким він має бути? Багато художників відгукнулося, мені надсилали різні ескізи, тривало обговорення, і врешті ми взяли за основу підвісок. Вирішили, що зробимо коробку, розробимо статут, попросимо в людей срібла і виготовлятимемо. Тоді виникла й назва — «Народний герой України». Мені допоміг Георгій Тука, потім долучилися Льоша Мочанов, Женя Маршал, Юра Бутусов.
Дві колодки: червоно-чорна і синьо-жовта
Ми вирішили зробити нагородний комплект, якого немає в державі. Це пластикова картка банку, на якій уже є кошти, пам’ятна монета (їх ми купуємо в Нацбанку), власне орден і посвідчення, номер якого збігається з номером, викарбуваним на ордені. Геральдисти розробили нам статут, в якому прописано, як і де носити орден, художній опис, що він означає тощо. До справи долучилися геральдисти Ігор Мазепа, член державної комісії з геральдики нагород при Президентові України, Павло Циганюк, директор творчо-виробничого об’єднання «БукАрт», який уже 25 років виготовляє нагороди, Олексій Руденко — також відомий геральдист Міноборони, розробник ордена княгині Ольги. Тож ми все це розробили, перевірили, написали статут. Показали іноземним геральдистам, ті сказали: так, це схоже на нагороду, нічому не суперечить і нічого не копіює». Було вирішено: тих, хто обстоював територіальну цілісність України зі зброєю в руках, нагороджувати орденом із червоно-чорною колодкою, а волонтерів, медиків, капеланів — із синьо-жовтою.
Уже в січні, каже Андрій Боєчко, було внесено майже 2,5 тисячі кандидатур тих, кого народ пропонував нагородити. Хтось описував подвиги, хтось просто вказував ім’я і зазначав: «брав участь» чи «загинув».
Ініціатори «Народного героя України» спочатку вирішили зробити сто нагород. Для визначення кандидатур на нагородження сформували нагородну комісію, до якої Андрій Боєчко запросив людей, котрим довіряв найбільше, зокрема одним з перших був Георгій Тука. До речі, спосіб подання кандидатур залишився такий самий: будь-хто може внести подання на нагородження героя, якого знає. Це, кажуть ініціатори нагороди, справді народний добір кандидатур. Окрім нагородної комісії, до формування списків тих, хто має отримати нагороду, може долучитися кожен, розміщуючи свої коментарі у Фейсбуці. У групі «Орден «Народний герой» є форма подання, яку може заповнити будь-хто, розповісти, кого хоче номінувати, за що, де він воював, обов’язково описати подвиг.
Перше нагородження відбулося в Софії Київській. Тоді нагородили 23 людей, з них 10 — посмертно. «Відтоді щомісяця ми когось нагороджуємо. Нагородження відбулися вже в 11 містах, — каже Андрій Боєчко. — Плюс ще два нагородження — у програмі «Хоробрі серця». Нагороджено 180 осіб, з них 51 посмертно. Урочисті церемонії нагородження зазвичай проходять у приміщеннях театрів. Там обов’язково оркестр, почесна варта, прапор, гімн, молитва… Приходить багато людей, серед них молодь, яка хоче дізнатися про подвиги сучасних героїв. Влада, керівництво Збройних сил, Генштаб знають, що є такий орден. А військові дуже високо цінують цю нагороду. До речі, коли ми проводили перші нагородження, громадськість мало цікавилася цим. Але останні півроку це подія для будь-якого міста України. І вже влада хоче в цьому брати участь, допомагати… Уперше за всю історію в нас Полтавська ОДА організувала навіть фуршет для нагороджених після церемонії в приміщенні облдержадміністрації. А керівник Кіровоградської облдержадміністрації приїхав до Полтави, щоб представити героя. І попросив провести нагородження в Кіровограді».
Наприкінці березня планують нагородження в Чернівцях, а в квітні — у Гуляйполі, біля дуба Махна. Саме там планують представити новий орден — «Ордо волонтарі». Нагорода міститиме не лише 30 грамів срібла, її прикрашають золота накладка, золотий герб. Адже люди надсилають і золоті предмети. Цим орденом планують нагороджувати тих, хто воював у добровольчих батальйонах і не значився офіційно ні в ЗСУ, ні в Національній гвардії, ні в інших державних підрозділах, тобто тих, у кого навіть немає шансу отримати ані посвідчення учасника бойових дій, ані державну нагороду.
Також ініціатори народного нагородного процесу розробляють медаль «За жертву крові» — для тих, хто був поранений на полі бою, і «За жертву волі» — тих, хто зі зброєю в руках потрапив у полон під час бою унаслідок поранення чи якщо закінчився боєкомплект. «Поки триває війна, поки не нагородили всіх достойних, ми це будемо робити», — підсумовує сказане Андрій Боєчко.