Президент Палати регіонів Конгресу місцевих
і регіональних влад Ради Європи Наталія РОМАНОВА
Про молодий вік вітчизняної демократії ми згадуємо тоді, коли розпочинаємо розповідь про ту чи ту подію зі слова «вперше». Так-от, минулого місяця зі Страсбурга, де відбувалася чергова сесія найбільш представницького форуму континентальної самоврядної спільноти — Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, надійшла приємна звістка: вперше керівництво Палатою регіонів конгресмени довірили представникові Східної Європи, своїй українській колезі Наталії Романовій.
Удома пані Романову знають як політика, який зважено і наполегливо відстоює права місцевої влади на здійснення регулювання і управління істотною часткою державних прав, які належать до його компетенції, в інтересах місцевого населення. Тобто так, як це і передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування. Успішно їй вдавалося реалізувати це завдання свого часу на посаді голови Чернігівської обласної ради.
Упродовж останніх семи років Наталія Андріївна входить до складу національної делегації України в КМРВ РЄ, двічі її обирали віце-президентом Палати регіонів. Тож нове призначення — гідна оцінка не лише її лідерських та організаційних здібностей, а передусім урахування важливості ролі, яку відіграє в Конгресі українська делегація.
— Отже, пані Наталіє, ваш приклад свідчить про те, що гендерне питання на нашому континенті — не лише красиві слова. Як гадаєте, ваші колеги були щирими, коли підтримали вашу кандидатуру?
— Справді, в оцінках ділових якостей політиків євроспільнота давно не ділить людей за статевою ознакою. І це непересічна перемога конгресу, який першим з європейських інституцій встановив обов’язкову відповідну регламентну вимогу, та загалом перемога континентальної демократії.
Паритету дотримується і наша держава, формуючи склад національної делегації до Конгресу: 30 відсотків мандатів обов’язково віддають жінкам. Та ще досі у нас побутує думка, що гендерна проблема зачіпає передусім жіноцтво. Тоді як у делегаціях інших країн, передусім скандинавських, свої права на рівне представництво відстоюють чоловіки, бо тамтешні представниці слабкої статі переважають на політичному олімпі як центрального, так і регіонального й місцевого рівнів.
Водночас зазначу, що держави, у владних колах яких більше жінок, вирізняються активною соціальною складовою, там менше напруги, яка спричиняє збурення в суспільстві. І це доказовий факт.
Щодо щирості під час виборів, то тут, на мою думку, загалом немає проблем: в структурах Ради Європи існує атмосфера доброзичливості і відкритості, взаєморозуміння, бажання допомогти.
— Відомо, що Конгрес місцевих і регіональних влад складається з виборних делегатів із 47 європейських країн, які представляють понад 200 000 територіальних громад нашого континенту. А яка роль відводиться власне Палаті регіонів?
— Наша проблематика обертається довкола двох «стовпів»: регіоналізації управління та децентралізації влади. Першій, як ви знаєте, відводиться чільне місце в загальноєвропейській політиці, де не лише країни, а й їхні складові (регіони) є повноважними суб’єктами економічного розвитку й соціального добробуту.
Децентралізація владних повноважень є втіленням у життя важливих настанов Європейської хартії місцевого самоврядування щодо розширення прав місцевої влади в межах закону вільно вирішувати будь-які питання, що не вилучені із сфери їхньої компетенції і вирішення яких не доручене ніякому іншому органові.
Йдеться про дотримання принципу субсидіарності, наявність відповідних адміністративних структур і ресурсів для виконання місцевою владою їх завдань, паритетний перерозподіл фінансів між центром і територіями тощо. Квінтесенція цього: послугу надають громадянинові на найближчому до нього рівні.
Наша палата також сприяє врегулюванню питань транскордонного та міжрегіонального співробітництва, співпрацює з національними асоціаціями місцевих і регіональних влад. На останньому на часі засіданні нашої палати ми затвердили пріоритети діяльності на 2012—2016 роки, врахувавши глобальні виклики, що зачіпають буття континентальної спільноти. Це і метаморфози з кліматом, фінансові негаразди, зайнятість населення, захист прав мігрантів, запобігання соціальним конфліктам і демографія.
Українська мова у цій залі лунатиме дедалі частіше. Фото з сайту vsluh.ru
— Ваша перша поїздка на новій посаді була до Тирани, столиці Албанії. Ця країна, ще донедавна терра інкогніта на європейському просторі, нині активно інтегрована в міжнародне життя Європи, чи не так?
— Маєте рацію. Сьогодні Албанія, яка ще вчора була тоталітарною, нині відкривається світові. Міжнародна конференція, у якій я взяла участь, була присвячена ролі децентралізації, яка покликана консолідувати демократію в цій країні. Албанці наполегливо налагоджують співпрацю на національному, регіональному та місцевих рівнях, долають транскордонні проблеми із сусідами, залучають громадян до суспільного життя, переймають європейський досвід ефективного управління місцевими справами.
Щоправда, проблем на цьому шляху в них ще чимало. Пов’язані вони з необхідністю проведення адміністративно-територіальної реформи, дотриманням прав громадян на всіх рівнях, певною слабкістю громадянського суспільства. Саме в цьому Рада Європи має допомогти країні, а наш конгрес дає конкретні рекомендації місцевій та регіональній владі, як краще розв’язати проблемні для Албанії питання, надавши в 2013-му моніторинговий звіт щодо стану виконання Хартії в Албанії.
Приємно вразив оптимізм наших албанських колег, їхнє нестримне бажання долучитися до європейських демократичних цінностей: через два роки «країна орлів», як ще називають Албанію, сподівається отримати статус кандидата для вступу до ЄС.
— Ви, пані Наталіє, маєте чималий досвід транскордонного співробітництва, доклали певних зусиль до наближення одвічної мрії європейців — континенту без кордонів. Як досягти цієї мети?
— Сьогодні вона набуває ще більшої актуальності, зокрема і через необхідність спільно долати фінансові негаразди в Європі. Тому конгрес і наша палата зокрема переймаються проблемами, щоб кордони не були перепоною для легальної міграції, місцеві й регіональні органи влади досягали розумного балансу в міграційних процесах, розвивали малий та середній бізнес як рятівну парасольку від кризи. Ці питання ми обговорювали 8—9 листопада цього року на щорічній Генеральній асамблеї Асоціації європейських прикордонних регіонів, яка відбулася в Берліні.
Створення нового бізнесу, усунення перепон для мобілізації робочої сили на ринках праці є ключовими чинниками для подолання нинішніх негараздів та їхнього впливу на регіони. Для багатьох мігрантів важко потрапити на регулярний ринок праці. Виправити ситуацію могли б кращі умови для початку бізнесу, усунення перепон транскордонної мобільності робочої сили — це, вважаю, збільшило б торгівлю і бізнес, призвело б до появи нових робочих місць. У своєму виступі на згаданій конференції я наголосила: регіони можуть і зобов’язані працювати над поліпшенням умов для старту і ведення бізнесу в Європі.
— Вочевидь, ця рекомендація актуальна і для дев’яти єврорегіонів, до складу яких входять і окремі території України?
— Певна річ. І фінансування ініціатив зі створення робочих місць у регіонах вимагає сьогодні державної уваги. Зокрема прийнятною тут є європейська практика надання державою мікрокредитів для фінансування нових ідей, оскільки банки слабко пристають на цю справу.
До речі, Конгрес місцевих і регіональних влад нині готує доповідь з питань полегшення доступу мігрантів на регіональні ринки праці. Зокрема передбачено спрощення процедур для оцінки дипломів і кваліфікацій мігрантів та сприяння неформальному визнанню їх можливостей.
— Зрозуміло, що посада президента Палати регіонів Ради Європи зобов’язує вас до мислення у європейських масштабах. А яку практичну користь від вашого президентства матиме наша країна?
— Хоча сьогодні за посадою мені доводиться представляти майже всю Європу, я передусім український конгресмен. Тому намагатимуся, щоб моє обрання працювало й на імідж України, її авторитет як країни з історично давніми самоврядними традиціями, великою культурою і глибокою духовністю.
Ми завжди активно працювали в конгресі. І не лише просували важливі для нашої держави питання, наприклад, ухвалення «Карпатської декларації», а й проводили низку представницьких виставок у Страсбурзі.
Наша країна нещодавно підписала Третій додатковий протокол до Мадридської конвенції про транскордонне співробітництво, який відкриває значні перспективи для наших єврорегіонів. До речі, на асамблеї в Берліні яскраво презентував свої проекти єврорегіон «Донбас», продемонструвавши приклади успішної реалізації актуальних проектів щодо транскордонної співпраці.
Україна делегувала нас у європейські структури не заради «галочки», а з метою запозичення кращого досвіду, налагодження контактів, просування наших державних інтересів. Не раз доводилося чути від європейських колег позитивну оцінку окремих аспектів діяльності українських регіонів, зокрема щодо підготовки кадрів, реалізації проектів та програм місцевого розвитку. Потрібно, щоб про кращі практики такої роботи знали наші партнери.
Бачу своє завдання у справі налагодження дружніх відносин і укладання угод про співпрацю між Українською асоціацією районних та обласних рад та відповідними інституціями провідних країн Європи, сприяння входженню вітчизняних територій до єврорегіонів та їх доступу до європейських фондів розвитку тощо.
— Пані Наталіє, насамкінець ще одне, так би мовити, провокаційне запитання: Якою мовою веде засідання Палати регіонів її чинний президент пані Романова?
— Відповідаю: однією з робочих мов Ради Європи — англійською. Намагаюся порозумітися з колегами німецькою. Хочу досконало вивчити ще і французьку: зачудована цією прекрасною країною, її доброзичливим відкритим народом і бездонним для пізнання мистецтвом, передусім живописом.
Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Наталія РОМАНОВА. Народилася 1960 року. Освіта: вчитель історії та правознавства (Чернігівський державний педінститут), магістр права (Одеська національна юридична академія), магістр державного управління (Національна академія державного управління при Президентові України). З квітня 2006 по листопад 2011-го очолювала Чернігівську обласну раду. Працювала директором Школи вищого корпусу Нацдержслужби. З 2006-го — член національної делегації в КМРВ Ради Європи. Двічі обіймала посаду віце-президента Палати регіонів КМРВ РЄ. У жовтні 2012 обрана президентом Палати регіонів.
ДОВІДКА «УК»
Конгрес місцевих і регіональних влад — консультативний орган Ради Європи. Створений Комітетом міністрів РЄ 14 січня 1994 року. Складається з Палати місцевих влад та Палати регіонів. Кожна з них створює робочі групи з різних питань. Контроль за дотриманням документів КМРВ РЄ здійснюється у формі моніторингу, на основі якого ухвалюють рекомендації та резолюції для держав-членів РЄ. Україна приєдналася до Ради Європи у червні 1995 р.