ДЕРЖАВНИЙ ІНТЕРЕС

На розгляді у Верховній Раді перебувають три законопроекти, прийняття яких загрожує споживчій безпеці країни

Небезпечний маршрут

- Як відомо, левову частку державного нагляду за якістю товарів та послуг утримують на собі три стовпи - метрологія, сертифікація та стандартизація. Із втратою бодай одного з них триєдина конструкція стане хиткою. Та й чи вдасться їй встояти взагалі? На це запитання у першому читанні законопроектів Верховна Рада дала ствердну відповідь, збуривши натомість хвилю занепокоєння у суспільстві. До речі, про можливі ризики реформування ми попереджаємо вже п'ять років поспіль. Кінцевим пунктом "паперового ралі" незмінно виступає Комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Верховної Ради України (далі Комітет ВР). Напевне, саме на ньому лежить відповідальність за той нормативний "туман", у якому парламентаріям сьогодні доводиться торувати шлях для прийняття правильного курсу.

Новий тренд - рух без правил

Чого лише вартий законопроект "Про ринковий нагляд і контроль продукції", яким практично нівелюється значення такого вагомого елемента контролю, як стандартизація. Зважте, тільки за поточний рік у Вінницькій області державним контролем було охоплено 303 підприємства, на 166 із них (55% від перевірених) встановлено факти випуску продукції із нехтуванням правил нормативної документації, порушення вимог стандартів. До цих підприємств застосовано заходи впливу, передбачені законодавством. А тепер уявіть на хвильку, що останнє втрачає свою чинність. За задумом законодавців, з 1 січня 2011 року ринковий нагляд за продукцією здійснюватиметься суто щодо її відповідності вимогам технічних регламентів.

На темпи розробки цих документів впливають кілька чинників. Найголовніший - недостатнє фінансування. За таких умов відхід від існуючих обов'язкових стандартів призведе до "юридичної колізії", коли закон буцімто є, але його виконання відстрочено на невизначений термін, протягом якого переважна більшість продукції не підлягатиме ринковому нагляду. Відтак постраждають законослухняні виробники, та й усі споживачі. Така колізія щодо ринкового нагляду суперечить регламенту (ЄС) N765/2008 Європейського парламенту та Ради від 9 липня 2008 року, яким встановлюються вимоги щодо акредитації та ринкового нагляду стосовно реалізації продукції, та не узгоджується з положенням Директиви Європарламенту та Ради 2001/95/ЄС від 03.12.2001 р. "Щодо загальної безпеки продукції". Не вдалося переконати керівництво Комітету ВР й у необхідності вилучення із законопроекту N6694 норми про попередження суб'єктів господарювання за 10 днів до початку проведення заходів ринкового нагляду. Це знову-таки не відповідає вимогам настанов ЄС та європейській практиці, за якою ринковий нагляд здійснюється шляхом проведення лише несподіваних перевірок.

Загублений імідж

Свідомо відмовившись від дотримання правил, за якими живе вся Європа, Україна дає "зелене світло" недобросовісному виробникові. І сподіватися на те, що їй вдасться впоратись із валом неякісних і дешевих товарів, котрі не забаряться з'явитися на вітчизняному ринку, марно. Тим часом, незважаючи на запровадження в Україні технічних регламентів, ЄС не поспішає допустити на свій ринок українські товари без підтвердження їх відповідності вимогам європейських директив. Утім, принциповість сусідів не поширюватиметься на експортування продукції до нас. Її ввозитимуть без дотримання вимог і процедур оцінки відповідності, встановлених як у Європі, так і в Україні. Угоди ж про взаємне визнання робіт із сертифікації Україною укладені тільки з країнами СНД. При цьому в нашій державі відсутня жорстка система ринкового нагляду, яка діє в ЄС та інших розвинених країнах світу. А зі скасуванням реєстрації декларацій про відповідність на внутрішньому ринку України буде легалізовано перебіг продукції без будь-якого контролю з боку держави, в т. ч. потенційно небезпечної, недоброякісної та контрафактної за демпінговими цінами. Цією законодавчою нормою буде вибито грунт з-під ніг вітчизняного товаровиробника. Навряд чи йому вдасться витримати конкуренцію з боку недобросовісних імпортерів. Тож вважаємо, що законопроект, у якому бракує умови про декларацію виробника, повинен бути затверджений лише за умови прийняття міждержавних угод про взаємне визнання робіт з оцінки відповідності з країнами походження товарів.

Рух по зустрічній

Окрему статтю занепокоєння становить спроба Комітету ВР протягнути через парламент законопроект, який передбачає скасування вимог щодо обов'язкової сертифікації харчової продукції. Ефект від впровадження цього ноу-хау здебільшого нагадує рух по зустрічній, якщо не ти, то - тебе. Результат однаково буде плачевний. Без належного захисту держави, одним із дієвих механізмів якого є саме сертифікація, на споживачів постійно чатуватиме небезпека у вигляді неякісної і фальсифікованої продукції. Оскільки ніхто, крім наглядових органів Держспоживстандарту, не має ані відповідних повноважень, ані належних ресурсів для перевірки таких важливих показників та характеристик, як достовірність та відповідність назви продукції, її ваги, складу, в т. ч. на вміст харчових добавок, барвників тощо. Без обов'язкової процедури перевірки у виробника з'явиться чудова можливість ігнорувати якість продукції. До речі, подібна "недбалість" і безконтрольність позначаться і на конкурентоспроможності вітчизняних товарів, що, безумовно, погіршить економічну ситуацію в Україні. Але ж кому це вигідно? Питання риторичне.

Перегони без дублера

І ще одним із "крилатих постулатів" законопроектів є боротьба із дублюванням контролюючих перевірок, які здійснюються одночасно кількома державними органами. Проте законодавець не зважає при цьому на відмінності у підходах, позиціях та механізмах перевірок. Система працюватиме лише за умови злагодженої взаємодії усіх ланок. З усуненням такої потужної структури, як Держспоживстандарт, у нормативній базі з'явиться серйозна прогалина. Ніхто не сумнівається в потребі і важливості санітарної чи ветеринарної служби, проте вони слідкують лише за додержанням санітарних заходів. Без відповіді залишиться ціле коло питань щодо підготовки виробництва, розробки документів на продукцію тощо.

Курс на виживання

Ми переконані, що систему державного контролю потрібно вдосконалювати, проте не шляхом знищення діючої, перевіреної досвідом. Адже саме досвід є тією найважливішою конструкцією, зруйнувавши яку дуже легко скерувати країну в безвихідь. Щоб цього не сталося, пропонуємо скерувати процес законотворення шляхом інтересів суспільства та держави. А також вважаємо, що слід запровадити перехідний період, який потрібен зокрема для підготовки вітчизняних товаровиробників до виконання нових вимог та розроблення передбачених законопроектами підзаконних актів.