Проблема диверсифікації та пошук нових ринків збуту продукції для вітчизняних підприємств набуває особливої актуальності. Адже після того, як на загальнодержавному рівні було заявлено курс на євроінтеграцію, російська сторона продемонструвала, чим може обернутися для України небажання приєднатися до Митного союзу. Хоч і до цього непередбачуваність РФ, яка час від часу зводила бар’єри просуванню на її ринки чи то харчової, чи то металургійної продукції, змушувала український бізнес замислитися над пошуком нових ринків збуту.
Підходи — цивілізовані
Нещодавно перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов під час зустрічей із керівництвом Державного банку розвитку Китаю і Промислово-комерційного банку зазначив, що Україна зацікавлена в залученні інвестиційного потенціалу та новітніх виробничих технологій Китаю. Тому необхідно вжити заходів для збільшення у двосторонній торгівлі частки високотехнологічної наукоємної продукції, що сприятиме розвитку відповідних галузей промисловості обох країн. На думку Сергія Арбузова, саме в рамках реалізації масштабних проектів, які можуть стати реальністю за підтримки і фінансування китайської сторони, можна і надалі збільшувати зовнішньоторговельний оборот.
Справжнім проривом в українсько-китайських економічних відносинах, на думку експертів, можуть стати домовленості, досягнуті під час візиту в Китай Президента Віктора Януковича. Як зазначив під час проведення круглого столу «Східний геополітичний вектор України: чи тільки Росія?» голова правління Асоціації українсько-китайського співробітництва, екс-посол України в Китаї Ігор Литвин, маючи в партнерах КНР, Україні не довелось би вибирати між ЄС і Росією. Він упевнений, що в ході візиту, який здійснить Президент у грудні, буде підписано 12 документів, у яких закріплюється стратегічний характер наших відносин.
«Там розписано на 5 років, що і як потрібно спільно зробити. Скажу вам щиро, це дуже серйозні амбіційні проекти», — зазначив Ігор Литвин. А відомий політолог Дмитро Видрін наголосив, що китайці єдині, хто пропонує не кредити, а інвестування під проектну базу. Що є головним елементом цивілізованих відносин, оскільки у всьому світі кредити надають не під держгарантії, а під конкретні проекти. Зокрема, за час, що минув з моменту візиту до Китаю Президента Віктора Януковича в 2010 році, є вже й перші конкретні результати: успішно реалізовано спільний українсько-китайський проект модернізації шахти ім. Мельникова ПАТ «Лисичанськвугілля». Однак, на думку експертів, це лише початок. Адже, як зазначив нещодавно в інтерв’ю журналістам глава держави, Україна разом із Китаєм планує великий інвестиційний проект, зокрема будівництво в нашій країні чотирьох заводів з випуску синтетичного газу. Його одержуватимуть у процесі переробки вугілля. «Вірогідно, ці документи буде підписано під час мого візиту в Китай», — зазначив Віктор Янукович.
Вигідно усім
Безумовно, щоб прагматично оцінити перспективи українсько-китайської співпраці, передусім необхідно проаналізувати мотивацію дій кожної зі сторін. Варто зазначити, що ця країна виключно економічними методами інтегрується з Україною. Для України Китай — величезна фінансова ресурсна база. Адже, за підсумками минулого року, іноземні інвестиції КНР в економіки інших держав становили 87,8 мільярда доларів, що на 17,6% більше, ніж рік раніше. Китай інвестував у фінансові структури 10 мільярдів доларів і ще 77,7 — в реальний сектор світової економіки. Пекін здійснив 457 угод із злиття і поглинання загальною вартістю 43,4 мільярда доларів. За підсумками вересня 2013-го золотовалютні резерви Китаю продовжили зростати і перевищили 3,66 трильйона доларів.
Для Китаю Україна — одна з найперспективніших країн для кооперації в наукоємному виробництві та впровадженні нових технологій, особливо у галузях авіабудування, суднобудування та автомобілебудування. Особливо значного прогресу досягнуто в останньому. Переконливе свідчення цього — інтенсивне виробництво китайських автомобілів в Україні. Голова правління ЗАЗ Сергій Філіпенко зокрема зазначає: «За активного сприяння радника віце-прем’єр-міністра України пана Дена Сяосю реалізовано один з найуспішніших проектів кооперації, згідно з яким ПАТ «ЗАЗ» отримало право на виробництво автомобілів Chery A13 (Forza). Потужності дають змогу випускати 24 тисячі авто на рік. Інвестиції в проект ЗАЗ Forza становлять приблизно $ 30 мільйонів».
Підприємство випускає й моделі, значну частку яких експортують у Росію та інші країни. Автомобілі спільного українсько-китайського виробництва, по суті, зайняли економ-сегмент автомобільного ринку. Ще один приклад успішної кооперації — запуск виробництва китайських двигунів та коробок передач на ПП «Мелітопольський моторний завод».
Співпраця Китаю та України в галузі розробки новітніх технологій для авіабудування також має історію. Реалізується кілька контрактів на постачання двигунів для нових китайських літаків. Україна планує допомогти Китаю в модернізації літаків, що їх експлуатують у Піднебесній, а це часто колишні радянські літаки. А заодно з Китаєм заплановано організувати спільне виробництво середнього транспортного літака.
Особливий інтерес китайська сторона виявляє до ДП «Антонов», у кооперації з яким можлива активізація досліджень у розробці нових цифрових технологій і систем українсько-китайських регіональних літаків. Це підкріплюється ще й тим, що Пекін має більші можливості збуту продукції, беручи до уваги його позиції на ринках Африки, Південної Америки і Південно-Східної Азії.
Тісна кооперація і в суднобудуванні. За проектами морського інженерного бюро України в 2011 році було побудовано 6 суховантажів на верф’ях Китаю. Ще один контракт передбачає будівництво чотирьох десантних кораблів на повітряній подушці, два з яких уже поставлені в Китай. Варто нагадати, що і перший китайський авіаносець побудовано на базі українського недобудованого крейсера «Варяг».
Піднебесна зацікавлена також у розвитку логістично-транспортної системи України, яка дала б змогу прискорити та здешевити вантажне й пасажирське сполучення КНР із країнами європейського співтовариства.
Окрім зростання експорту сільгосппродукції, очікується і збільшення експорту машинобудування. Зокрема в рамках виробничої кооперації Китай може стати реальним покупцем української продукції машинобудування — насамперед машин і обладнання для промислових підприємств. Якщо нині її закуповує здебільшого російська сторона, то після налагодження тісної кооперації з Піднебесною котли, промислові трансформатори, преси та інше обладнання можна було б постачати в Китай. Такої принаймні думки дотримується радник віце-прем’єр-міністра України пан Ден Сяосю, який має значні досвід і знання в реалізації великомасштабних проектів. І взагалі співробітництво з Китаєм, який, по суті, тривалий час перебував, так би мовити, на узбіччі українських інтересів, може дати поштовх розвитку вітчизняної економіки та знизити залежність від ринків, де рухові українського експорту намагаються виставити бар’єри.