Диверсійна робота потенційного ворога на 93% моделюється інформаційною агресією. Правду від неправди відділити дуже важко. Тим більше, що світ не чорно-білий, а різнобарвний. Інформація про події в ньому щосекунди зливою падає на наші голови з усіх джерел. Звісно, не всі готові сприймати її критично, аналізувати і робити правильні висновки. До того ж найефективніший прийом дезінформатора — маніпулювання правдою. Для цього береться якась частина правди і трактується в інтересах дезінформатора.
— У нас, — зауважив на прес-конференції президент Української PR-ліги Андрій Ротовський, — скільки людей, стільки і правд. Це добре. Тому треба враховувати, що, зокрема, схід дивиться на позиції України з позицій своєї правди. Важливо інше: що вигідно в інформації, яка подається, для чого це робиться?
З огляду на повідомлення, зокрема російських ЗМІ, складається враження, що Україна — невдала держава, що всі тут корупціонери. Такі висновки роблять з окремих фактів, які узагальнюють і агресивно тиражують. Так нав’язується думка, що державою керує нелегітимна влада.
Експерт з комунікацій у соціальних мережах Центру підтримки молодіжних ініціатив Іван Омелян зазначив, що саме соціальні мережі стали платформою для просування дезінформації. Чому? Бо їм довіряють найбільше.
Експерти в один голос заявляють, що прямо приховану дезінформацію спростовувати дуже складно. Той, хто її поширює, розраховує на втягування в дискусію. Піддаватись на це не слід, аби не стати інструментом дезінформації. Ефективною буде протидія шляхом пояснення суті проблеми на прикладі факту причини дискусії. Оперувати слід фактами, які дають аргументи.
Найкраща протидія дезінформації, вважають експерти, щоб люди вірили: Україна йде шляхом прогресу. Жителям сходу слід аргументовано пояснювати, що їм іти дорогою з Україною, а не з Росією.
На жаль, переконані експерти, у нас бракує інструментів, створених на фактах, аби протистояти неправді.
— Чому лідери держави, — зазначив Андрій Ротовський, — виступають перед народом лише з приводу великих свят і печалі. — І тут же навів приклад, коли президент США Рузвельт у роки депресії вів розмову з громадянами держави щодня. Це об’єднувало народ.
І ще одне зауваження. Роз’яснювальну роботу в Донецькій і Луганській областях мають вести місцеві авторитетні люди. Їхнього голосу не чути. Тобто належну інформаційну роботу там не проводять, а значить, є благодатне поле для дезінформації.
Інформаційну битву ми програємо, оскільки не вміємо працювати на випередження. Ми запізнюємося зі ствердженням того, що протидіє поширенню неправди. Так, на думку експертів, може статись і з проведенням виборів. Адже ті, хто займається дезінформацією, вже мають відповідні заготовки і поступово їх використовують. Держава відповідне інформаційне поле не заповнює.
Не використовується ще одна можливість: з росіянами, сказав Андрій Ротовський, треба більше спілкуватися в тому ж таки Інтернеті шляхом, зокрема, проведення круглих столів. При цьому розкриватимуться факти, які спростовуватимуть усталені там стереотипи. Президент Української PR-ліги навів такий приклад. На зустріч запросив колегу, який повністю підтримував інформаційну політику Росії. Через два дні той обійняв українського колегу і визнав, що в житті все не так, як в інформповідомленнях. Тож спілкування, обмін аргументами — найкращий шлях до взаєморозуміння.
АВТОРИТЕТНО
Заступник секретаря РНБО
Вікторія СЮМАР:
— Навіть святе Воскресіння Христове не зупиняє російську пропаганду від інформаційної війни. Повідомлення російських журналістів про стрілянину між нібито «Правим сектором» та «самооборонівцями» в Слов'янську, обгрунтоване якимись «візитівками Яроша» та «невідомою зброєю», кількість загиблих, яка зростає з кожною годиною, якісь «подробиці», доказів яких ніхто не бачив, — це ідеальний зразок російської пропаганди, який нині тиражує чимало не лише російських, а й іноземних ЗМІ.
Прохання до журналістів: перевіряйте інформацію замість того, аби ставати інструментами в інформаційній війні проти України; російські ЗМІ сьогодні — головне джерело дезінформації про Україну. Готуємо відповідне звернення до провідних світових медіа-компаній. «Дезу» треба блокувати, а не тиражувати. Посилання на російські медіа має стати прикладом неякісної журналістики, з огляду на те, як часто там подають відверту брехню для підтвердження ідеологічних міфів, придуманих на обслуговування завдань Кремля в контексті війни проти України.