Степан КАПШУК: «Європейська якість дає змогу займати лідерські позиції у світі»
Українська олія стала високоліквідним товаром. Лише за останні 15 років було збудовано 27 заводів, 13 терміналів для перевалки олії, а в модернізацію, енергоощадні технології та розв’язання логістичних проблем галузі інвестовано понад 2 мільярди гривень. Це єдина галузь промисловості, яка за останні шість місяців дала 140% зростання виробництва та 150% експорту попри військову агресію та воєнні дії на сході. Про формулу успіху, перспективи продукції олійно-жирової галузі на ринках ЄС та ризики наша розмова з гендиректором асоціації «Укроліяпром» Степаном КАПШУКОМ.
— Степане Павловичу, днями у ЗМІ була інформація про зняття Єврокомісією обмежувальних заходів на імпорт української олії. Що це означатиме для нас? Скільки нашої олії може забрати внаслідок цього Європа?
— Ми експортуємо олію в ЄС давно, і європейський ринок для нас не закритий. Та експортуючи кожну партію, в ЄС ми проходили дуже жорстку процедуру контролю на чистоту продукції від домішок. Її нам встановили у 2009 році Регламентом №1151/2009 після того, як 2008-го в нашій олії знайшли залишки паливних мінеральних мастил. На підставі перевірки Держметрстандарту відібраних санлікарями зразків на продукцію виписували сертифікат здоров’я. Це показник високої якості нашої олії.
До речі, ця неприємність із залишками нас загартувала. Адже внаслідок цього на всіх переробних підприємствах галузі було впроваджено систему НАССР і схему простежуваності виробництва «з поля до столу». За ці роки європейці мали нагоду переконатись у якості нашої продукції і зняти всі непорозуміння у цій царині.
Рішення про скасування вибіркових перевірок прийняв постійний комітет з питань харчування та здоров’я тварин Гендиректорату Єврокомісії «Охорона здоров’я та права споживачів» (САНКО) 1 липня цього року. І воно набере чинності через 20 днів після його публікації в Офіційному журналі ЄС.
— До речі, з підписанням Угоди про асоційоване членство в ЄС умови торгівлі полегшились? Які квоти виділив ЄС щодо олії й загалом які наші перспективи на цьому ринку?
— Щодо олії немає квот і жодних обмежень. Більш того, знято 3,5% ввізне мито на нерафіновану олію і 6,5% — на рафіновану. Нині це нулі. Ми очікували, що у перші ж місяці після підписання хлине експортний олійний потік у Європу, але цього не сталося.
Торік країни ЄС купили у нас 565 тисяч тонн олії, а за 10 місяців цього маркетингового року — 360 тисяч тонн. Розраховуємо, що цей рік буде не гіршим, ніж минулий. Хоч заробимо, мабуть, менше. Цьогорічні ціни трохи нижчі за торішні.
Щодо перспектив зі збільшення поставок, то, як на мене, у короткостроковій перспективі можна збільшити експорт насамперед рафінованої та фасованої олії. Йдеться максимум про 50—100 тисяч тонн. Небагато, але для нас ринок Європи — як лакмусовий папірець: європейська якість дає змогу займати лідерські позиції у світі.
— Чим можна пояснити те, що після обнулення мит не збільшився експорт у Європу?
— Бо Європа купує у нас переважно сировину (ріпак та сою), які у себе переробляє, створюючи додаткову вартість, робочі місця, здійснюючи відрахування у бюджет. Торік, приміром, закупила майже 2,5 мільйона тонн олійних культур на 1,1 мільярда доларів, і це за наявності експортного мита. З підписанням Угоди з ЄС експортне мито на насіння соняшнику буде скасовано (перехідний період — 15 років). І це мене трішки насторожує. Бо в ЄС потужності наполовину завантажені попри те, що там 28 країн разом узяті вирощують соняшнику менше, ніж одна Україна. Встановити експортні обмеження чи мита ми не можемо згідно зі статтею 31 Угоди.
Тож нам слід працювати на ринку ЄС, але не зациклюватись на ньому, а відвойовувати кожну нішу світового ринку, куди ми постачаємо свою продукцію. А це аж 90 країн (!). Продовжувати активно працювати з такими великими ринками, як Індія, що є найбільшим імпортером нашої олії, Китай, який олійники відкрили лише три роки тому.
Щодо Європи, то нині вона потребує високоолеїнової олії (прирівнюється до оливкової). В Україні мало хто її виробляє, але деякі господарства активно працюють над розширенням площ під спеціальними сортами соняшнику. Зацікавлений ЄС і в переробці альтернативних видів олійних культур — ріпаку, сої.
— А чи є перспективи в інших видів продукції олійно-жирової галузі в ЄС?
— На жаль, говорити про великі поставки туди готової продукції не варто. Ми постачаємо в ЄС лише шрот. Його поставки можемо наростити на 200 тисяч тонн — до 2,5 мільйона тонн. Не думаю, що прорвемося з жирами.
— Чи можете спрогнозувати, яким буде 2013/2014 маркетинговий рік для олійно-жирової галузі?
— Загалом вдалим. Олійно-жирова галузь чи не єдина, де попри військову агресію Росії та інші кризові явища не було спадів виробництва. У 2013/2014 маркетинговому році вироблено 4,3 мільйона тонн олії, з яких 4 мільйони експортовано. Це 56% світового експорту. З 15 мільйонів тонн олії, що виробляється у світі, сім продається на експорт, з них 4 продає Україна. Для цього на переробку (на близько 47 великих заводів. — Авт.) було спрямовано 10,5 мільйона тонн насіння соняшнику, 800 тисяч тонн — сої та 165 тисяч тонн ріпаку.
— Чи є перехідні залишки насіння соняшнику і які прогнози нового урожаю?
— Так, на 1 липня було 1,4 мільйона тонн, з яких ще можна зробити 600 тисяч тонн олії. Щодо нового урожаю, то плануємо зібрати 11,05 мільйона тонн, сої — 3,4 мільйона і ріпаку — 2,2 мільйона тонн. Але багато залежить від погоди, треба, щоб встановилася тепла й сонячна.
— Чи виникають проблеми з експортом у зв’язку з нинішніми подіями на сході та через анексію Криму?
— Ні, у нас немає потужностей у Криму. Порти переважно в Одесі, Іллічівську, Южному. Зараз спостерігаємо тимчасовий торговельний спад і затишшя після гарячого експортного періоду у травні. Але це не пов’язано з воєнними діями.
— У парламенті розглядають законопроект №4858 зі встановлення 3% експортного мита на нерафіновану олію. Учасники ринку трохи стурбовані цим.
— Звісно, бо це може призвести до скорочення виробництва на 10—15 підприємствах. Лише 12 заводів можуть здійснювати процес рафінації, після нього олія зберігається 4—5 місяців. Відповідно зменшаться додаткові мільярдні надходження у бюджет. Та головне не це, а те, що наші ринки займе наш головний конкурент — Росія. Ще позаторік вона купувала у нас 140 тисяч тонн олії, а нині виробляє її близько 4 мільйонів тонн, з яких 2 мільйони експортує. Зрозуміло, що на ринку виграє той, у кого вища якість і нижча ціна.
Ми звернулися до Верховної Ради та Кабінету Міністрів з цим питанням. Поки що нібито є порозуміння. Законопроект передано на доопрацювання. Крім того, уряд пішов назустріч бізнесу і спростив порядок держконтролю експорту шроту та макухи, які отримують під час переробки олійної сировини, шляхом скасування отримання від Мінекології висновку про необхідність проходження екологічного контролю. Цього ми добивалися п’ять років, адже у цій довідці була корупційна складова.
Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Степан КАПШУК. Народився 1954 р. у с. Карапиші (Київська область). Розпочав трудову діяльність у 1971-му слюсарем механоскладальних робіт Київського заводу «Цукоравтомат». Після закінчення у 1980 р. Київського технологічного інституту харчової промисловості працював інженером-наладчиком на цьому підприємстві, потім в апараті колишнього Мінхарчопрому України (далі — Держхарчопром, Укрхарчопром, Держпрод) на посадах від старшого інженера галузевого главку до начальника управління Держпроду. Із квітня 2000-го техдиректор, а з листопала 2006-го і дотепер — гендиректор асоціації «Укроліяпром».
ДОВІДКА «УК»
Щороку продаж вітчизняної масложирової продукції в світі забезпечує Україні 4 мільярди валютної виручки.