Нині дуже гостро постала проблема безробіття на селі. Проте її можна розв’язати, розвиваючи там органічне виробництво. Чому саме його? За кордоном давно зрозуміли, що отримувати радість від життя можна тільки споживаючи натуральну, вирощену без додавання «хімії», їжу. Це тільки у нас дітей у школах і дитсадках харчують за принципом «аби дешевше». А тоді бідкаємося, що вся нація невдовзі буде хворою. Тож, упроваджуючи органічне виробництво, можна одним пострілом двох зайців уполювати: батьків забезпечити роботою (відтак і зарплатами), а дітей — якісним повноцінним харчуванням.
За що платять євро і долари
Чи є у нас для цього можливості? Ще й які. Наприклад, на Полтавщині, де найбільше в країні сіл і хуторів (майже 1800), у яких проживає 38% населення області, після розвалу колгоспів у користування різним агроформуванням перейшло 18 мільйонів гектарів ріллі. Ще 11 мільйонів гектарів орної землі перебуває в особистих селянських господарствах. Це величезний ресурс для органічного виробництва. Не бракує в області й органічних добрив, бо тут нарощують поголів’я худоби.
За даними віце-президента Полтавського товариства сільського господарства Тетяни Корост, у громадському й приватному секторах області утримується приблизно по 60 тисяч корів. Є на Полтавщині й кваліфіковані кадри, якими забезпечує Полтавська державна аграрна академія. Натомість, за словами директора департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації Сергія Фролова, тільки 11% полтавських селян зайняті у секторі виробництва сільгосппродукції. Бо люди не знають, як на цьому можна заробляти. Маючи землю, не вміють нею належно розпорядитися. Адже не поінформовані щодо цього. Тож владі потрібно більше працювати з людьми з цього питання.
В області є яскравий приклад успішного ведення органічного виробництва в ПП «Агроекологія» Шишацького району, засновник якого Герой України Семен Антонець. У це господарство за досвідом приїжджають з усього світу. І покупці із-за кордону не скупляться викладати за їхню здорову продукцію євро і долари. Цей досвід треба поширювати.
Сергій Фролов каже, що їхній департамент працює над цим. Розвиток органічного виробництва, його пропагування серед населення буде провідним напрямом обласної спеціалізованої програми, розрахованої на період до 2020 року. Її проект винесуть на найближчу сесію обласної ради. Документ орієнтований на розвиток і підтримку малого та середнього бізнесу. Адже 80% фермерських господарств області невеликі. Більшість із них орендують у середньому майже 100 гектарів землі.
Чехи діляться досвідом
Щоб зацікавити людей, розробники програми пропонують коштом обласного бюджету стимулювати тих, хто займатиметься органічним виробництвом, надавати їм пільги. Зокрема щодо оплати за сертифікацію. На першому етапі компенсація господарству буде в межах 20% її вартості. А мінімальна ціна сертифікації в галузі рослинництва, повідомив директор сертифікаційного органу «Органік Стандарт» Сергій Галашевський (в Україні є 16 органів сертифікації із своїми кодами), становить 8 тисяч 400 гривень на рік (з ПДВ). Це якщо площа землі в господарстві не перевищує 20 гектарів. У разі якщо вона перевищує 1 тисячу гектарів, то вартість сертифікації становитиме приблизно 30 тисяч гривень. Ціна на сертифікацію залежить від багатьох чинників: спеціалізації господарства, показників його виробничої діяльності тощо. Але якщо урожай хороший, то витрати на сертифікацію окупляться. У цьому, за словами пана Сергія, вже переконалися керівники приблизно 10 сертифікованих ними полтавських компаній, які тепер отримують стабільні прибутки, постачаючи свою органічну продукцію за кордон.
Зауважу, він назвав тільки тих, кого вони сертифікували. Насправді таких компаній, агроформувань в області більше.
Загалом світовий органічний ринок щороку зростає на 10—15%. Керівник департаменту рослинництва Центрального інституту нагляду та перевірки у галузі сільського господарства (UKZUZ) — Державної інспекції Чеської республіки пан Іржі Урбан, який неодноразово бував на Полтавщині, розповів на регіональному форумі, присвяченому органічному виробництву, що в цій країні його активно впроваджують із 1990-х, а переходити на нього почали ще в 1988 році. Нині ним охоплено 12% чеських земель, тоді як в Україні тільки 1%. Виходить, варта шкурка вичинки.
Попри свою зайнятість, пан Іржі також має власну приватну ферму поблизу міста Брно, де на 400 гектарах впроваджує органічні технології. На основі цього досвіду він написав книгу «Органічне сільське господарство». Тепер фермери вирощують не тільки органічну рослинницьку продукцію, а й виробляють з її допомогою таке саме м’ясо, молоко, яйця. Європа, за його інформацією, взяла курс на органіку ще й тому, що так можна запобігти (пригальмувати) перевиробництву сільгосппродукції. Адже збільшення врожайності забезпечують саме різні штучні стимулятори.
Наша ніша поки що вільна
Іржі Урбан побував у кількох спеціалізованих господарствах України і помітив паростки становлення органічного виробництва. Щоправда, у нас поки що немає державної підтримки тих, хто хоче освоїти органічне виробництво. У Чехії це зробити значно легше і простіше. Там на державному рівні узаконено перехідний період, під час якого фермер не платить податок, а також за сертифікацію — за нього це робить держава. Навпаки, йому доплачують за кожен гектар оздоровленої землі. Натомість у нас усі відповідні витрати люди виплачують із власної кишені.
Тільки на Львівщині місцева влада фінансово підтримує таких ініціаторів. Хоча способів підтримати їх може бути чимало. Як варіант — обласна влада закуповує вирощене ними для шкіл і дитячих садків. Невеличка Данія, приміром, витрачає на здорове харчування дітей 11 мільйонів євро щороку! Треба також фінансувати участь виробників у ярмарках, виставках, фестивалях, де вони могли б обмінюватися досвідом. А ще їх належить консультувати з юридичних питань, як це роблять наші сусіди. Іржі Урбан сподівається, що з приходом нового аграрного міністра в Україні розвитку органічного виробництва надаватимуть більшого значення. Позитивні зміни щодо цього мають відбутися й на законодавчому рівні.
Хорошу перспективу щодо поширення органічного виробництва в нашій країні вбачає і голова спілки виробників органічних продуктів «Органічна Україна» Олена Березовська. Вона поінформувала, що нині Україна одинадцята за обсягом виробництва органічної сільгосппродукції в Європі, а згодом може увійти в першу п’ятірку найбільших її виробників у світі. Головне — йти цим шляхом цілеспрямовано і наполегливо. І успіх не забариться.
— Наша ніша на світовому ринку оргпродуктів і досі не зайнята. Наприклад, нині є попит на органічні курячі яйця. У супермаркетах вони бувають рідко та й коштують дорого. На Полтавщині є тільки два виробники таких яєць, — каже менеджер швейцарсько-українського проекту «Розвиток органічного ринку в Україні» (FiBL) Наталія Прокопчук. — Не прогадають і ті полтавці, які вирощуватимуть органічні кукурудзу, соєві боби, горіхи, ріпак, пшеницю, гречку, вироблятимуть козяче молоко та сир. Їм навіть не потрібно буде шукати покупців, вони самі їх знайдуть.
Тепер уже стає нормою, коли виробник робить прямі поставки без посередників. Це видно на прикладі «Агроекології», до якої за крупою, м’ясом і молоком іноземці приїжджають самі. Ще й наперед роблять замовлення. Це господарство нині тільки круп виробляє вісім видів. І на цьому асортименті зупинятися не збирається.