"Підсумки Кабміну-2019: підготовка до великого старту"

Олексій ГОНЧАРУК
3 сiчня 2020

Українці звикли, що урядовці завжди бадьоро звітують про свої здобутки, але оминають незручні моменти в роботі.

Хочу покінчити з цією традицією. Продуктивний діалог вимагає чесності. Це були шалені чотири місяці: нам багато вдалося, дещо могло би бути краще, але найголовніше попереду.

Неможливо ефективно управляти тим, що не можна виміряти

Здається, це вільна цитата Пітера Друкера, відомого американського економіста австрійського походження. Він був на 100% правий. Коли точно не знаєш, де саме докладати зусилля та ресурси, виходить «гасіння пожеж», а не робота.

Тому одна з перших дій, яку ми зробили після формування команди уряду, звісно, почали великий аудит країни.

Уперше в Україні на карту була нанесена вся інфраструктурна мережа: садки, школи, лікарні, бібліотеки, кінотеатри, суди, офіси прокуратури. Завдяки цьому ми дізналися, наприклад, що з 400 стаціонарних відділень, в яких лікуються пацієнти з інсультом, лише 158 забезпечені необхідним діагностичним обладнанням для визначення тактики подальшого лікування.І що через неефективність медичної системи ми щороку втрачаємо 160 тисяч українців, яких можна було б урятувати.

Що є сільські школи, де вчиться з десяток учнів з якістю знань мінус два роки від аналогічного класу міської.

Що в інтернатах перебуває 106 тисяч дітей і щороку на них виділяється близько 12 мільярдів гривень.

По 10 тисяч гривень на вихованця на місяць, але лише 15% йдуть на потреби дитини, решта 85% — зарплата персоналу і комунальні видатки інтернатів. І так далі.

Бідність та нерівність в Україні існують тому, що держава — громіздка, застаріла, змащена корупцією неефективна система, яка працює як перші бензинові двигуни: 10% енергії на корисну роботу, 90% — «втрати в мережі».

Весна-2020: перший проміжний дедлайн

Маючи дані аудиту, ми змогли створити свого роду генеральний план для країни — що і як робити протягом наступних п’яти років.

Якщо коротко, він звучить так: з весни 2020-го починаємо велике будівництво.

Уже наступного року ми здамо в експлуатацію 100 садків, 100 шкіл, 100 стадіонів, а також 25 центрів екстреної допомоги.

За п’ять років — капітально відремонтувати 24 тисячі км національних доріг, модернізувати 15 аеропортів та п’ять портів.

Це ніби екосистема, яка втягує в себе багато суміжних сфер: промислове виробництво, послуги та інше, створюючи на одне робоче місце в будівництві 5—8 робочих місць додатково.

Інфраструктурний ривок фактично неможливий без наявної інвестиційної інфраструктури та державно-приватного партнерства.

І ми зробили необхідні кроки, щоб сюди прийшов інвестор: парламент ухвалив Закон «Про концесію», уряд створив Агенцію з питань підтримки державно-приватного партнерства, і вже провели перші концесійні конкурси щодо портів «Херсон» та «Ольвія».

Але є ще один елемент інвестиційної інфраструктури, з якою в Україні завжди були проблеми, — захист права власності.

У грудні ми відкрили Офіс протидії рейдерству, який оперативно реагує на скарги, захищаючи бізнес від шахраїв та інших негідників.

Уже зараз рейдерство відступає, але в наступному році ми остаточно подолаємо його як явище: заблокуємо чорних реєстраторів, усунемо слабкі місця в реєстрах та законодавстві та переведемо всі основні дані та операції в електронну форму, посиливши захист даних та транзакцій.

Позитивні сигнали інвесторам подано, і в наступному році ми очікуємо 12 мільярдів гривень в держбюджет від приватизації збиткових нестратегічних держпідприємств.

Для цього також зроблена колосальна підготовча робота: передані на приватизацію 530 об’єктів, що насправді треба було робити давно, а не тримати їх тягарем на державі.

Окрім бізнес-клімату, в 2020-му ми забезпечимо бізнес доступними ресурсами.

У лютому стартує програма кредитування для малого та мікробізнесу «Повертайся та залишайся» — кредити під 5%, 7% і 9% річних на відкриття власної справи.

Ми хочемо створити умови для роботи тут, щоб в українців відпала необхідність їхати на заробітки за кордон.

У наступному році ми з новою силою поборемося за закордонні ринки для наших експортерів.

Це і переговори з європейцями про промисловий безвіз (цього давно чекають наші експортери), і підписання нових угод про вільну торгівлю, і започаткування державної програми підтримки експорту.

Також у новому році набиратиме обертів цифровізація та витіснення бюрократії і сестри її корупції з відносин громадянин-держава.

Перші рубежі ми вже взяли. Це електронний кабінет забудовника з онлайн-процедурами для приватного і невеликого комерційного будівництва (чимала корупційна годівниця ще донедавна), початок тестування порталу державних послуг «ДіЯ» та єдиний транспортний портал, що об’єднує адміністративні онлайн-послуги у транспортній галузі.

З 1 січня запрацює е-Малятко — сервіс державних послуг для новонароджених. Наприкінці січня повноцінно запустимо «ДіЮ», що дасть змогу зберігати офіційні документи у смартфоні.

Дотичною до цифровізації є митна реформа — створення нової митниці, де ми теж максимально відходимо від людського фактора та спрощуємо процедури для допомоги тим, хто працює по-білому.

Цього року вперше на наших кордонах запрацювали сім сканерів, що допомагають нам боротися з контрабандою. Наступного року розвиватимемо успіх.

Загалом за п’ять років (сподіваюся, раніше) ми хочемо зробити всі державні послуги доступними онлайн.

Там, де немає чиновника, не виникає і бажання використати посаду на свою користь. Комп’ютерний алгоритм позбавлений цієї суто людської риси.

По суті, все, що ми зробили в цьому році, — це стартові зусилля, будівництво платформи для того, щоб наступний рік став роком ефективності.

І нам дуже допомагає те, що Президент, уряд і парламент грають єдину командну гру.

2019: здобутки і… не дуже

Є дві речі, щодо яких я би хотів, щоб вони були кращими, ніж є. Перша — це бюджет 2019 року. Друга — закон про землю. Цікаво, що обидві зради розганяють одні й ті самі сили.

Попереднім урядом бюджет планувався під значно слабшу гривню.

Проблеми з наповненням дохідної частини були вже в серпні (доходів було приблизно на 30 мільярдів менше, ніж очікували), і коли ми почали працювати, то намагалися вирівняти це просідання.

Додаткове зміцнення гривні у грудні не дало нам це зробити. Так ми опинилися між двома вогнями: укріплення гривні — це добре, але ефект у вигляді зниження цін проявиться пізніше, тоді як дефіцит є вже зараз.

Ми справилися з цією ситуацією — всі необхідні виплати до кінця року були здійснені.

Єдине, що в цій ситуації я можу поставити собі як мінус, — це те, що уряду потрібно було комунікувати це раніше, а не залишати ініціативу опонентам.

Друге: закон про землю. Коли законопроєкт отримує 4 тисячі правок, то ясно, що люди, які їх подають, прагнуть не вдосконалити ідею, а завалити її.

Критики не пропонують рішення, вони пропонують консервацію існуючого стану.

Люди з дорогим манікюром, які не працювали на землі, напевно, ніколи, хочуть вирішувати за землевласників, можна чи ні продавати останнім землю.

Я сподівався, що друге читання пройде ще в 2019 році, але ні. Утім, у мене немає сумнівів, що закону і цивілізованим земельним відносинам бути. Це стане великим економічним проривом для України.

Проте є й істотні досягнення. Наприклад, домовленість про нову програму з МВФ.

Вона не тільки дасть нам ресурси на впровадження системних реформ, а й є свідченням довіри до наших дій міжнародних партнерів.

І, звісно, контракт про транзит газу на п’ять років. Ми спільно з Європою домоглися умов, які відповідають нашим національним інтересам, і зберегли статус надійного партнера ЄС як держави-транзитера. 27 грудня вже отримали 2,9 мільярда доларів від Газпрому, які він мав виплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу.

А 30 грудня підписали новий п’ятирічний договір щодо транзиту з можливістю пролонгації ще на 10 років на аналогічних умовах.

Мінімальні гарантовані обсяги прокачування — 65 мільярдів кубічних метрів газу в перший рік та по 40 мільярдів кубічних метрів щороку на наступні чотири. При цьому фактичні обсяги можуть бути більшими.

Усе це дає змогу з упевненістю дивитись у 2020 рік.

Така соціальна сфера

Про соціальну сферу складно говорити тому, що для когось навіть необхідні соціальні ініціативи будуть надто лівацькими. А для когось і сама масштабна підтримка держави буде недостатньо масштабною.

Наш уряд іде золотою серединою. Ми вважаємо, що держава має бути поряд з тими людьми, яким вона потрібна, і водночас її не має бути там, де вона зайва.

Одна з головних реформ у цій сфері — медична.

З 1 квітня 2020 року запрацює другий етап медичної реформи, яка охопить не тільки первинну ланку, а й спеціалізовану допомогу, реабілітацію, паліативну допомогу та програму «Доступні ліки» (на яку разом з інсуліном ми заклали 3,3 мільярда гривень).

Гроші нарешті підуть за пацієнтом.

Зараз уряд тримає на контролі процес укладання договорів між лікарнями, власниками яких є місцеві органи влади, і НСЗУ (а для цього потрібно, щоб лікарні були автономізованими, комп’ютеризованими та підключеними до електронної сиcтеми охорони здоров’я).

Ми шукаємо баланс інтересів між витратами на соціалку і розвитком. Скажімо, тема тарифів.

По-перше, ми вже знайшли можливість знизити суму в платіжці за опалення — в попередні роки вона тільки зростала.

І запропонували необхідний інструмент місцевим органам. Багато з них уже підтримали нашу пропозицію, а це означає, що уже в січні люди отримають менші рахунки за комуналку.

По-друге, ситуацією win-win тут буде збільшення енергоефективності та проведення термомодернізації будинків з ініціативи та за підтримки держави.

Так ми не тільки істотно зменшимо суму в платіжках, а й припинимо тепловтрати на обігрів космосу.

2020 рік має стати роком термомодернізації, щоб бачити перші результати в новому опалювальному сезоні.

Субсидії залишаться, але монетизовані тим, кому вони справді потрібні.

Ще один приклад. Протягом найближчих років ми плануємо вийти на реальний прожитковий мінімум 4200 гривень, але для цього потрібно запустити та вивести з тіні економіку, а також зробити систему соціального захисту більш ефективною.

Почнемо з відв’язки від прожиткового чимало фінансових показників.

Тому що сьогодні при піднятті прожиткового на 100 гривень заробітна плата судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого збільшується на 5 тисяч (оскільки за законом становить 50 прожиткових мінімумів), а найбільші регулярні соціальні виплати — всього на 200 гривень (вони становлять два прожиткові мінімуми).

Зрештою це дасть змогу людям отримувати адекватні пенсії та допомогу.

Таких прикладів в Україні чимало. Ми щодня відсікаємо якусь частку абсурду, яким була просякнута держава цілі десятиліття, і нам об’єктивно потрібен на це час.

Однак у нас є чіткий орієнтир: це українці, саме в їхніх інтересах я і вся моя команда і будемо діяти.

Вриваємося у 2020-й

Уряди люблять звітувати за 100 днів. Часто політики надто тяжіють до символічних дій, забуваючи про реальні потреби людей.

Ми не політики. На наше щастя, ми перший неполітичний уряд в історії України. Не вміємо інтригувати, як старі еліти, натомість вміємо працювати.

І ми вимірюємо результати не днями, а досягнутими результатами. Їх чимало. Це спільна заслуга урядової команди, Президента і парламентаріїв, які ухвалювали необхідні закони.

Схвальна оцінка наших дій проявилася по-різному. Не тільки в домовленості про програму з МВФ.

Це також зниження облікової ставки Нацбанку з 17% до 13,5%, що дасть змогу банкам видавати дешевші кредити і сприятиме розвитку економіки.

Це плюс сім пунктів у рейтингу Doing Business-2020 від Світового банку.

Це покращення рейтингів України найавторитетніших агентств, таких, як Moody’s, S&P, що відкриває шлях до залучення дешевших ресурсів через зниження ризиків для зовнішніх інвесторів.

Але основні досягнення попереду. У році, що минає, ми зробили для цього все необхідне. Отже, хай 2020-й стане роком ефективності: тільки вперед, тільки вгору!

З Новим роком та Різдвом!

Олексій ГОНЧАРУК,
Прем’єр-міністр України

Колонка опублікована в інтернет-виданні
«
Українська правда» 31 грудня 2019 року



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua