ПРОЕКТ 

В Україні планується запровадити державне регулювання цін на лікарські препарати та часткове відшкодування їх вартості 

Україна — чи не єдина з європейських країн, де досі немає державного контролю на ціни лікарських препаратів. Шукаючи потрібні пігулки, ми зазвичай знаємо, в якій аптеці вони продаються дешевше, а в якій дорожче — так, ніби йдеться про ковбасу чи цукерки, а не про соціально важливий продукт, на придбання якого середній українець, занедужавши, змушений витрачати вагому частину вмісту свого гаманця. Особливо «кусючими» цінами на ліки вирізняються аптеки, розташовані при лікарнях чи поліклініках. Та й справді, чом би не скористатися слушною нагодою та не заробити зайву копійчину на хворих пацієнтах, адже зрозуміло: аби купити потрібні ліки, вони не бігатимуть у пошуку дешевшої аптеки. Мимохіть згадується старий анекдот про пігулки від жадібності… Саме такою «пігулкою» від завищеної вартості ліків, спричиненою надмірною лібералізацією фармацевтичного ринку, й повинно стати держрегулювання цін на лікарські препарати. 

«Я вимагаю, щоб місцева влада і контролюючі органи моментально припиняли дію ліцензії і закривали аптеку, якщо в ній немає ліків за визначеними граничними цінами». Прем'єр-міністр України Микола АЗАРОВ 

Пацієнт купує, держава компенсує

Нещодавно на розширеному засіданні Кабміну Президент Віктор Янукович доручив урядові «поступово запровадити європейський підхід референтних цін до державного регулювання цін на ліки». Віце-прем’єр-міністр — міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова підписала указ про створення відповідної робочої групи, завдання якої — в стислий термін розробити умови переходу на референтні ціни та часткове відшкодування (реімбурсацію) ліків. Її перші засідання вже відбулися і, за інформацією МОЗ, на них було обговорено головні проблеми запровадження механізмів ціноутворення на лікарські засоби в країнах ЄС та СНД.

— По суті, референтна ціна — це фінансовий механізм, який визначає максимальний рівень відшкодування вартості лікарських засобів пацієнту. Беручи її за основу, держава визначає, яку суму з вартості конкретного препарату вона компенсуватиме.

За інформацією МОЗ, внаслідок запровадження референтних цін у Німеччині за 13 років (1989—2002) вартість лікарських засобів референтної групи в середньому знизилась на 32% (на референтні засоби припадало 10% обсягу продажу). Водночас ціна на лікарські засоби, що не входять до референтних груп, у середньому підвищилась на 26%.

Часткове відшкодування вартості стосується певної групи рецептурних ліків, і що важливо — в рецепті має бути вказана міжнародна непатентована назва (те, чого в нас досі немає), а не конкретний бренд: скажімо, ацетилсаліцилова кислота, а не аспірин чи щось інше.

 — Приміром, на ринку продається препарат Х, де діюча речовина одна, проте торгові назви різні, — пояснює експерт з питань організації системи охорони здоров’я Володимир Дудка. — Перший коштує гривню, другий — дві, третій — три. Держава вирішує, яку саме вартість вона готова компенсувати з препарату з даною діючою речовиною. Зазвичай використовуються зовнішні референтні ціни інших країн, які за тими чи тими параметрами схожі до тієї, де вводяться референтні ціни. Так, скажімо, Англія, Франція, Швейцарія та Німеччина є одна для одної референтними країнами, тобто кожна з них використовує ціни інших для оцінки сум, які мають компенсуватися при продажу ліків. 

Як повідомили «УК» в Мінохоронздоров’я, перелік індикативних країн, за якими визначатиметься референтна ціна в Україні, ще опрацьовується.

Головне — не перегнути палицю

Введення референтної ціни без системи реімбурсації, на думку Володимира Дудки, було б безпосереднім жорстким регулюванням ринку ліків. З одного боку, це виправдано, адже ліки — соціально важливий продукт. Проте, як звичайно, в разі застосування державою таких жорстких інструментів регулювання існує ризик виникнення дефіциту лікарських препаратів. Зокрема, свого часу на такі граблі наступила Греція, що на початку економічної кризи міцно закрутила гайки в регулюванні цін на ліки. Це призвело до того, що кілька фармацевтичних виробників просто пішли з грецького ринку.

Власне, шукаючи підтвердження успішної роботи системи реімбурсації, не треба перетинати навіть кордон шенгенської зони: в сусідній Молдові кілька років тому також було введено систему часткового відшкодування вартості ліків. Причому впровадили її дуже швидко, буквально за рік після того, як було ухвалено відповідне рішення.

 — У них розписано все дуже чітко: така-то таблетка, така-то діюча речовина, за неї стільки-то компенсує держава. Система працює дуже ефективно, — наголошує В. Дудка. — Важливо, що держава, компенсуючи частину вартості препарату, таким чином ринковими методами змушує виробників, що мають вищу ринкову вартість препарату, намагатися знижувати ціни до тієї, яка компенсується. Адже зрозуміло, що коли провізор в аптеці каже пацієнтові: «Ви можете придбати ацетилсаліцилову кислоту з такою-то фірмовою назвою практично безкоштовно, а з отакою — за гривню, а з цією — за дві», то пацієнт вибере ту, вартість якої держава відшкодує максимально. Таким чином, споживання препаратів, що мають необгрунтовано високу ціну, зменшується, а їх виробники або ідуть з ринку, або прагнуть знижувати свою ціну доти, доки вона не зрівняється з тією, що компенсується. Цей процес постійно веде якщо не до зниження цін, то принаймні до їх стримування. 

Цікаво, що система часткового відшкодування вартості ліків змушує виробників тих препаратів, на які вона поширюється, переглядати й рекламні бюджети, котрі в світових масштабах становлять мільярди доларів і є частиною вартості будь-яких пігулок. За словами В. Дудки, реімбурсація виводить їх із конкуренції між брендами, коли є сенс вкладати кошти в рекламу, вбиваючи в голову пацієнтові, що, скажімо, аспірин фірми Х — «найаспіриністіший» у світі. Адже коли в рецепті зазначено лише непатентовану міжнародну назву цього препарату — скажімо, та сама ацетилсаліцилова кислота — і саме так його називає провізор в аптеці, а споживач радше віддасть перевагу не тим пігулкам, котрі рекламуються, а тим, чия вартість компенсується, широка реклама просто не дасть очікуваного ефекту.

Конкретні терміни впровадження системи референтних цін та часткового відшкодування ліків в Україні нині не називаються. Як повідомили «УК» в Мінохоронздоров’я, насамперед потрібно запровадити пілотні проекти та отримати результати моніторингу їхньої ефективності, а вже потім, відпрацювавши певну модель, поширювати її.

За словами міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, нині  ведеться робота над проектом урядової постанови щодо введення референтних цін на ліки для хворих на гіпертонію і діабет.

«Ми напрацьовували механізми введення справедливих референтних цін на медпрепарати та обговорили два пілотних проекти, які почнуть реалізовуватись у травні-червні цього року, відповідно до яких будуть запроваджені референтні ціни на певні види медпрепаратів для лікування гіпертонічних хвороб і лікування інсуліном діабетичних хвороб»,  — зазначила вона під час брифінгу.

Отже, переваги цієї системи очевидні. Питання лише в тому, коли вона запрацює в Україні, відповідно навівши певний лад на ринку фармацевтичних препаратів та зробивши ліки доступнішими для всіх українців.

ЦІКАВО ЗНАТИ

♦ За даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», за 2011 рік загальний обсяг інвестицій фармацевтичних компаній в рекламу лікарських засобів у різних ЗМІ становив 2,65 млрд грн, що на 36% більше, ніж торік. Лідерами за обсягами вкладених коштів у рекламу є такі лікарські засоби, як солпадеїн, колдрекс, мезим тощо.

♦ Як повідомляє Державна служба статистики України, за 2011 рік індекс споживчих цін на медикаменти зріс на 6,6% порівняно з попереднім роком. Індекс цін вітчизняних виробників фармацевтичних препаратів і матеріалів за 2011 рік зріс на 9,5% порівняно з торішніми показниками.

КОМПЕТЕНТНО 
                                   
Голова Державної служби України 
з лікарських засобів
Олексій СОЛОВЙОВ:

«Увагу насамперед приділяємо забезпеченню аптеками сільського населення»

— Якщо брати структуру роздрібного ринку України, то на сьогодні наше населення забезпечують лікарськими препаратами 22 тисячі аптечних установ. Таким чином, одна аптека нині обслуговує 2300 осіб. Зрозуміло, що для будь-якої людини, яка перебуває в місті, питань щодо можливості придбання лікарського препарату не виникає, оскільки тут аптек достатньо. Тому увагу ми насамперед приділяємо забезпеченню аптеками сільського населення. Наприкінці року вже було ухвалено нові ліцензійні умови, згідно з якими з’явилася можливість відкривати аптечні установи, зокрема аптечні пункти, не лише при лікувальних установах у центральних районних лікарнях, а й у будь-якому адміністративному будинку. Ми зменшили площу аптеки — саме тієї, що може розташовуватися в сільській місцевості.

Крім того, розглядається можливість відкриття аптечних установ у сільській місцевості на базі державної акціонерної компанії «Ліки України». Це спільна робота з обласними управліннями охорони здоров’я, з облдержадміністраціями, оскільки вони повинні надати місце для розміщення таких аптечних пунктів. ДАК «Ліки України» бере на себе витрати, пов’язані з устаткуванням місць реалізації, а також одержанням ліцензій. Другий проект, котрий нині опрацьовується, — поновлення такої, на наш погляд, ефективної програми, як «Ліки поштою». Він пов’язаний із можливістю замовлення лікарського препарату через відділення Укрпошти та оперативну, наскільки це можливо, його доставку. Якщо лист у сільську місцевість доходить протягом трьох-чотирьох днів, ми сподіваємося, що лікарський препарат буде потрапляти до замовника приблизно з такою ж швидкістю.

Безумовно, для випадків, коли пацієнт перебуває в термінальному стані, в сільській місцевості існують сільські амбулаторії, центральні районні лікарні, де не тільки повинні надати медичну допомогу, а й забезпечити відповідними медикаментами. Ми розуміємо, що часто центральні районні лікарні не мають усього переліку ліків для першої допомоги хворим, тому проблема відкриття нових місць реалізації лікарських препаратів саме в районних лікарнях є актуальною.

Загалом динаміка відкриття аптечних установ у селі за останні півтора року значно змінилася. Аптечних установ, відкритих у сільській місцевості, додалося після того, як ми знизили вимоги до аптек. Їхня кількість збільшилася на 15% — фактично це 800 місць реалізації лікарських препаратів.