Сучасні ЗМІ, передусім телебачення і радіо, селу приділяють небагато уваги. Тематика вважається непрестижною. Причому не тільки серед власників і керівників каналів, а й серед журналістів. Ще зі студентської лави юні медійники мріють стати телеведучими, займатися виробництвом шоу, знімати і писати про спорт, культуру або ж такі серйозні речі, як політика й економіка. Аграрні проблеми, попри їх не меншу серйозність, мало кого приваблюють.
Небагато вітчизняних ЗМІ можуть похвалитися кваліфікованими програмами на сільськогосподарські теми, а передачами-довгожителями — поготів. А ось Українське радіо має щоденну ранкову аграрну передачу, перші сліди якої протоптано ще в 1960-х роках. Нещодавно виповнилося 50 років програмі «Колос», яка з 1966 року виходила в ефір як «Радіостанція «Колос». Щоправда, до того два роки звучав щотижневий радіожурнал «Колос». У ті далекі роки до ефіру підписали сто його випусків.
Тримаю в руках копію наказу голови Державного комітету Ради міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню Миколи Скачка від 30 листопада 1966 року про нагородження почесними грамотами й оголошення подяк редакторам, дикторам, кореспондентам, які робили передачу на сільськогосподарську тематику. Там є такі слова: «Зважаючи на велику популярність радіожурналу «Колос» серед сільських слухачів, і надалі продовжити випуск цього журналу». Однак від поняття «журнал» відмовилися, використовуючи термін «радіостанція». Передача стала щоденною. Ці дані в Укрдержархіві віднайшов Володимир Пищик, який уже 37-й рік робить «Колос».
«Прийшов я на радіо на практику четвертокурсником факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка у 1980 році, — каже він. — Пам’ятаю свою першу роботу. Мене послали у Бровари підготувати зі стадіону передачу про сільські спортивні ігри. Хоч багато й повикидали із написаного, але зрештою вийшов компактний репортаж. Він усім сподобався, але, вважаю, що то була спільна робота колективу». Пізніше радіожурналіста взяли в штат. Він із теплом згадує колег Миколу Охмакевича, Віктора Пасака, Володимира Кеванашвілі, Докію Болюту, Ярему Фридрака, Юрія Плаксюка. Донедавна «Колос» творили Микола Довнич, В’ячеслав Козак, Василь Рудик. Нині програму роблять журналісти Сергій Сиволап, Олександр Куцак, режисер Ніна Кириченко.
Про що ж розповідали піввіку тисячі програм «Колоса»? Крім висвітлення проблем аграрної галузі, інтерв’ю з чиновниками, експертами, фермерами, аналізу законодавства, репортажів із полів, тваринницьких ферм, лісництв, сільсгосптехнік та тракторних бригад, журналісти приділяли чимало уваги культурному життю села, звичаям, традиціям, освіті, стану ФАПів і лікарень, а також робили радіонариси, замальовки про звичайних хліборобів і визначних постатей. Розповідали про досвід кращих аграріїв. Бувало, керівники господарств втрачали посади через критичні матеріали кореспондентів «Колоса». Нині не оминають журналісти складні теми Голодомору й допомоги селян воїнам АТО продуктами, грошима, технікою.
Володимир Пищик об’їздив майже всю Україну, і складно знайти місцевість на мапі країни, котру він жодного разу не відвідував. Нерідко його селяни впізнавали лише завдяки почутому голосу. Найбільше радіожурналісту подобається бувати в селах Вінниччини, Хмельниччини, Кіровоградщини. Але й в інших регіонах йому траплялися переважно працьовиті і чемні люди. І завжди кореспондент відчував високу довіру хліборобів до радіостанції «Колос» і Українського радіо як острова справжнього українства у вітчизняному інформаційному просторі. Щире українське слово, народну пісню, колядки-щедрівки чув і на Херсонщині, і на Запоріжжі, і на Донеччині.
«У селі шанують хліборобську працю, там звикли цінувати зернину, з якої виходить хлібина, — пояснює Володимир Пищик. — На жаль, нині село занепадає, знелюднюється, там немає роботи. Після розпаювання землі люди стали орендодавцями. Утім, хоч вони ніби й власники землі, але не обробляють її, віддають орендарю. Проте не всі орендарі порядні. Окремі зацікавлені мати менше людей, щоб менше платити, адже бензин, солярка, міндобрива дорогі. Не можна зрозуміти господарів, які покинули напризволяще тваринництво. На фермах були робочі місця, там було органічне добриво для полів. Багато говорять і про виснаження грунтів. На півдні опустелюються землі. Дедалі більше їм треба давати мінеральної поживи, витрачати кошти на засоби захисту».
Кореспондент «Колоса» наголосив і на позитивах — розвитку аграрних технологій, підвищенні врожайності зернових, про які раніше і не мріяли. Значно зросли валові показники збору зерна. А з технічним переозброєнням та якісною підготовкою грунту результати можна буде ще поліпшити. Потрібна державна підтримка. Але реформи на селі слід спрямувати не лишень на підвищення виробництва, а й на соціальні потреби. Люди мають об’єднуватися у кооперативи, створювати робочі місця. Поки що село тримається завдяки особистим господарствам і фермерам, яким небайдужий стан рідних населених пунктів і добробут земляків.
Тобто надія на відродження села є. А значить, ще тривалий час в ефірі Українського радіо звучатиме джингл «На повен голос говорить «Колос». З любов’ю до селян та рідної землі».
Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»