Україна — один з найбільших виробників продовольства у світі. Кліматичні умови країни загалом сприятливі для сільськогосподарського виробництва, однак його ефективність постійно потребує не лише застосування передових технологій, а й глибокого знання агрокліматичних ресурсів території, ймовірності настання різних гідрометеорологічних чинників, що впливають на урожай, інформації про їх поєднання у кожному конкретному році та оцінки впливу зміни клімату на врожай.
Основа агрометеорологічної діяльності — матеріали метеорологічних та агрометеорологічних спостережень, які проводять на метеорологічних станціях України, узагальнення, оцінки та прогнози, що забезпечують аналітичні підрозділи гідрометеорологічної служби.
.jpg)
Перші агрометеорологічні спостереження розпочав Петро Броунов, директор метеорологічної обсерваторії Університету Св. Володимира. 1892 року він організував Наддніпрянську мережу метеорологічних станцій, поштовхом до створення якої стала засуха 1891—1892 років, що спричинила катастрофічні неврожаї. До 1896-го мережа налічувала понад 700 пунктів, які проводили спостереження за станом посівів, сніговим покривом, урожайністю, температурою ґрунту, замерзанням водоймищ тощо. Фінансування робіт та оснащення мережі здійснювали за рахунок державного бюджету.
Для обслуговування сільського господарства, вивчення впливу несприятливих погодних умов на формування врожаю було організовано губернські мережі метеорологічних станцій. До 1914 року кожна губернія мала свою мережу, яка підпорядковувалася земським управам.
У лютому 1918 року метеорологічний відділ при Міністерстві землеробства почав відновлювати мережу метеорологічних станцій, які припинили діяльність через воєнні дії 1914—1917 років.
Із 1921-го почав виходити «Інформаційний бюлетень Укрмету», з 1923 року — «Декадний бюлетень».
1929 року у складі уряду УСРР було організовано відповідні комітети. У цей час керівництво агрометспостереженнями та оперативне обслуговування сільського господарства здійснювала служба урожаю Гідрометеорологічного комітету. 1932-го створено систему прогнозування урожайності.
Новостворене управління гідрометеорологічної служби України 1940 року здійснило реорганізацію мережі метеостанцій, оптимізувало їх кількість, яка збереглася досі.
У 1970-х роках в Україні існувало в радгоспах і колгоспах близько 10 тисяч агрометеорологічних постів, інформацію яких використовували у сільському господарстві.
У 1960—1990-ті роки відділ агрометеорології Українського гідрометцентру (УкрГМЦ) очолювали відомий агрометеоролог Олександра Салепова та заслужений працівник сільського господарства Української РСР Микола Цупенко. На агрометеорологічній мережі працювало і працює багато відданих справі фахівців, серед яких передовсім варто згадати Людмилу Галюк, Марію Кощавку, Марію Швайгер, Діну Фурсу.
Нині агрометеорологічні спостереження проводять на 126 метеорологічних станціях та агрометеорологічних постах, розташованих на відстані близько 50 км одні від одних, що дає змогу досить повно висвітлювати агрометеорологічні умови території, з достатньою точністю отримувати дані про поточні умови погоди та їх вплив на основні сільськогосподарські культури, пріоритетні в конкретному регіоні.
На основі агрометеорологічних даних створено агрокліматичні довідники з осередненими показниками за 1986—2005 роки (у всіх областях та АР Крим), Агрокліматичні довідники (середні обласні показники) по території України за періоди 1986—2005 та 1986—2015, атлас «Агрокліматичні ресурси України», у який увійшли дані за 1961—2010 роки.
Відповідальні стратегічні рішення у сучасному сільському господарстві неможливі без використання багатопланової агрометеорологічної та агрокліматичної інформації, що містить кількісну оцінку стану посівів та прогнозів урожайності сільськогосподарських культур на основі даних математичного моделювання.
На сьогодні найпоширеніші динамічні моделі оцінки та прогнозування продуктивності сільськогосподарських культур. Одну з таких моделей, адаптованих до умов України, використовують в УкрГМЦ. Модель дає змогу достатньо детально оцінити вплив несприятливих погодних умов на урожай (засуха, перезволоження, суховій).
У всіх моделях прогнозів урожайності використовують метеорологічну інформацію. З огляду на те що мережа метеорологічних станцій досить обмежена, для детальних оцінок майбутнього врожаю у світі дедалі більше використовують результати супутникового моніторингу. Супутникові дані недорогі, легкодоступні й дають змогу завчасно оцінювати майбутній урожай. Із 2010 року в УкрГМЦ використовують європейську систему моніторингу стану та продуктивності посівів основних культур MARS-STAT, основу якої становлять наземні та супутникові дані.
Оскільки Україна — один зі світових лідерів вирощування зернових та кормових культур, зокрема пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшнику, бобових, фруктів, імовірне зростання потреби в інформації про агрокліматичні ресурси для оцінки можливостей вирощування різних культур. Відкриття ринку землі в Україні, що є однією з передумов для залучення інвестицій у сільське господарство, потребуватиме додаткової оцінки земель сільськогосподарського призначення, зокрема з урахуванням даних про агрокліматичні ресурси території.
Зростання ролі супутникового моніторингу для прогнозування майбутнього врожаю — необхідна умова підвищенню якості прогнозування та підвищення ефективності агрометеорологічного забезпечення в державі.
Микола КУЛЬБІДА,
директор Українського гідрометцентру,
кандидат географічних наук,
Тетяна АДАМЕНКО,
начальник відділу агрометеорології
Українського гідрометцентру,
кандидат географічних наук