«Почуття національної гордості, мабуть, більшою чи меншою мірою притаманне кожному з нас. Чи то перемога української зірки на європейському конкурсі, чи всесвітнє визнання українських чемпіонів на спортивних аренах. Приємно, коли слава про таке поняття, як Батьківщина, стає тобі небайдужою». Ці слова генерального директора ПАТ «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова» Леоніда Держака відкривають офіційний сайт підприємства. Але тепер мало віриться, що керівник «Луга-Нової» був щирим, кажучи це. Бо не може відчувати гордість за Батьківщину українець, який перед російськими телекамерами ледь не цілується з лідером бандитської, ніким не визнаної «ЛНР» Ігорем Плотницьким.
На службі у… бандитів?
Нині в «ЛНР» занепадає все, окрім алкогольного бізнесу. Проте місцеві перевертні, зокрема співробітниця підконтрольної «ЛНР» адміністрації міста Оксана Теліженко, на своїй сторінці у Фейсбуці стверджує, що в Луганську відновили діяльність такі підприємства, як «Станиця», «Луганський холодокомбінат», «Завод медичних виробів «Юіс Фарм», Фармацевтична фабрика «Фармація». Начебто почалися відновлювальні роботи на «Луганському заводі гірничого машинобудування», макаронній фабриці «МилаМ», у компаніях «Ток», «Техагро ЛТД», «Лаїс», «Чарівниці». «Попри труднощі із сировиною, продовжують роботу такі великі підприємства харчової промисловості, як «Луганськ-Нива» (ТМ «Добродія»), «Луганський м’ясокомбінат», «Луганський лікеро-горілчаний завод «Луга-Нова», «Луганський холодокомбінат», — написала пані Теліженко.
До війни мені часто доводилося бувати у відрядженнях в Луганську. І багатьох керівників цих підприємств я знаю особисто. Тож вирішив від них дізнатися, чи правдива інформація, надана Оксаною Теліженко. Телефоную генеральному директорові групи підприємств «МилаМ» Борису Макаревичу. «Слухаю, — чую стривожений голос керівника. — Зараз я в Харкові, а підприємство залишилося в Луганську. Звісно, робітникам потрібно якось виживати. Але нині працює лише 7% виробництва». А голова правління ПАТ «Луганськмлин» (ТМ «Добродія») Зінаїда Надьон невдоволено відрізала, що не надаватиме жодної інформації стосовно роботи підприємства, бо «у пресі все перекручують».
Недовіра мас-медіа
Які саме ЗМІ мала на увазі Зінаїда Гаврилівна — «еленерівські», російські чи українські, — так і не зрозумів. Якщо місцеві, то, за твердженням луганського журналіста Євгена Спіріна (сайт Znaj.ua), великий бізнес регіону нібито «отямився та почав відновлюватися». «Луганськмлин» навіть почав набирати нових працівників. «Його продукцію я бачив у Харкові та Одесі. Усе це контрабандними шляхами вивозять або через Росію у Харків, або через наші перевірені блокпости», — стверджує пан Спірін. При цьому журналіст запевняє, що керівники самопроголошених республік мають частку з продажу товарів «за звільнення від сплати податків та використання награбованої сировини».
А в інформаційному випуску одного з московських телеканалів показали сюжет про «післявоєнний» початок виконання контрактів Державним підприємством «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат»: війна війною, а відправляти продукцію, запевняли російські «правдисти», на металургійні комбінати Східної Європи потрібно. Задля цього генеральний директор підприємства Віталій Швайко разом із групою фахівців евакуював частину підприємства в… російські Чебоксари.
Що ми знаємо про Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат? 30 серпня 2014 року терористи обстріляли підприємство «градами». Вогонь вели (це визнали спостерігачі та місцеві жителі) з окупованих Волнухіного та Краснодона. Комбінат зазнав руйнувань, але залишився в Україні. Принаймні такий висновок можна зробити, прочитавши «свіжу» новину про «промислове відновлення Луганська, «Луганської народної республіки, усього Донбасу», якою поділився у лютому 2015 року на сайті CXID.info. голова ради міністрів самопроголошеної «ЛНР» Геннадій Ципкалов. З Лутугиного, заявив він, розпочнеться «кування промислового потенціалу республіки і Донбасу в цілому».
.jpg)
Холодне літо 2015-го
Але це «кування» чомусь не поліпшило життя луганчан. Тому на окупованих територіях області хвальковитим заявам місцевих князьків вірять дедалі менше. Люди взагалі втратили тут віру в будь-що. Не зраділа, наприклад, моєму дзвінку й генеральний директор ТОВ «Метали та полімери» з Алчевська, виробника №1 в Україні оцинкованої сталі з полімерним покриттям, Ірина Бегічева. Вона підтвердила, що високотехнологічне підприємство нині не працює. Більше інформації надавати телефоном відмовилася. Я ні в чому не звинувачую пані Ірину: жити в окупованому Алчевську і розповідати правду про те, що там відбувається тепер, — небезпечно. Але після розмови з директоркою я згадав прекрасну кінокартину «Холодне літо 53-го», зняту в СРСР 1987 року. Вона — ніби про сучасну окуповану Луганщину, місцевим жителям якої притаманний такий самий масовий страх перед бандою амністованих кримінальників, як і жителям російської тайгової глибинки. Донбаському регіону не вистачає нині схожих на героїв фільму захисників — колишнього політв’язня капітана полкової розвідки на прізвисько Лузга та інженера Копалича.
Тому бандити «плотницькі» під захистом російських окупантів і надалі грабують міські заводи та фабрики: за даними громадської спілки «Донбас», «ЛНР» залишилася майже без промислового потенціалу. Допоки Ігор Плотницький та його «радмін» переконують місцевих жителів у тому, що «Росія їм допоможе» і рубль замінить гривню, користувачі Фейсбуку на сторінці Василя Тьоркіна склали список підприємств, що «зникли» з території Луганської області останнім часом. Це вивезені до Росії Луганський машинобудівний, «Сотий завод», Оборонний завод космічної промисловості «Юність». Порізали на металобрухт Луганський завод гірничорятувального обладнання «Горизонт», Луганський трубопрокатний завод, «Вторчермет», Брянківський рудоремонтний завод, Чорнухінську базу запасу тягового рухомого складу. Не подають ознак життя «Трансмаш», завод металопрокату «Прокатсервіс», Завод автоклапанів, «ЛугаТерм», Стахановський феросплавний комбінат, Стахановський вагонобудівний завод.
За вказівками «кураторів»
Працівники управління СБУ в Луганській області зафіксували непоодинокі факти того, як представники РФ та їхні ставленики завдавали шкоди економічному потенціалу України. Представники терористичної організації «ЛНР», які діють за вказівками так званих кураторів із Росії, захопили під виглядом націоналізації державних вугільних підприємств «Луганськвугілля», «Антрацит», «Донбасантрацит», газоконденсатні родовища, які перебували на балансі ПАТ «Укргазвидобування», газотранспортних мереж ПАТ «Укртрансгаз», ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод». З тимчасово окупованої території на шкоду економіці держави (без сплати обов’язкових податків та зборів) вивозять промислову та сільськогосподарську продукцію, безплатно користуються надрами держави.
За цими фактами триває розслідування УСБУ в Луганській області у 28 кримінальних провадженнях, порушених слідчим відділом управління (за статтями 258-3, 258-5 КК України). Особам, причетним до цих діянь, оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Двох із них (керівників економічних структур «ЛНР») затримано.
Аналітики управління СБУ зазначають, що підприємства, розташовані фактично в окупованих районах, мають там матеріальні та людські ресурси, тож намагаються юридично перереєструватися на підконтрольній українській владі території Луганщини. Їхні керівники при цьому намагаються отримати безпідставно гроші з бюджету. Так, слідчий відділ УСБУ в Луганській області у 2015 році за вказаними фактами відкрив 9 кримінальних проваджень (загалом завдано збитків на 1 мільйон 615 тисяч 853 гривні). Управління спільно з Держземагентством викрило фінансування багатьох установ (районних управлінь), чим запобігли завдаванню збитків державі у розмірі 3,5 мільйона гривень.
Українська Луганщина відроджується
Фахівці департаменту промисловості та енергоефективності Луганської обласної військово-цивільної адміністрації додають, що підприємства, які опинилися на не підконтрольній Україні території області, не можуть працювати повноцінно через те, що офіційно самопроголошену республіку ніхто не визнає. Тому будь-яку вироблену там продукцію неможливо провезти через митниці або завезти туди комплектуючі вироби та матеріали. Ускладнює ситуацію товаровиробників окупованої зони блокування банківської системи.
У цих умовах великі підприємства проходять перереєстрацію на території, підконтрольній українській владі. Станом на 1 вересня 2015 року змінили юридичну адресу «Луганськтепловоз», «Краснодонвугілля», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Луганськвугілля», Алчевський металургійний комбінат — усього (за даними Єдиного державного реєстру підприємств України) 560 підприємств та 1096 фізичних осіб — підприємців. Це дає їм змогу працювати згідно з українським законодавством та спрямовувати податкові відрахування до державного бюджету. До речі, за даними прес-служби ГУДФС в Луганській області, за дев’ять місяців нинішнього року до зведеного бюджету Луганщини надійшло 4 мільярди 817 мільйонів гривень податків і єдиного соціального внеску. Зокрема у державну скарбницю спрямовано 1 мільярд 91 мільйон гривень, у бюджети територіальних громад — 1 мільярд 305 мільйонів гривень, Пенсійному фонду — 2 мільярди 402 мільйони ЄСВ. Тож підприємства Луганщини, підконтрольні Україні, вже нарощують свій потенціал. І керівництво області допомагає їм у цьому: аби підтримати бізнес, переміщений з окупованих територій, передасть в оренду під виробничі потужності 46 промислових об’єктів, будівель та споруд.