За оцінками Мінагрополітики, цьогорічна весняна посівна обійдеться аграріям у 80 мільярдів гривень, тоді як торік її вартість була на рівні 66 мільярдів.
Погода додала головного болю
Незалежні експерти прогнозують ще більше її подорожчання. За словами експерта з аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Віталія Кордиша, через рекордну посуху минулої осені був недосів мільйона гектарів озимих, який аграрії компенсують за рахунок ярих. Крім того, із зими вийшло більше зріджених посівів, ніж минулої весни, і на їх підживлення знадобиться більше добрив, отже, витрати будуть більшими. При цьому це треба встигнути зробити в оптимальні строки. Додасть до ціни посівної й значна девальвація гривні. Тож посівна коштуватиме аграріям 90 мільярдів гривень, прогнозує експерт.
Аналітик консалтингової компанії «ПроАгро» Ярослав Левицький оцінив витрати ще вище. На його думку, на гектар аграрії витратять у середньому 5 тисяч гривень. Тож загальний бюджет посівної становитиме 100 мільярдів гривень.
Зекономити на меншому внесенні міндобрив навесні не вдасться, як це було торік, коли аграрії намагалися заощадити і внесли у землю на 15% менше поживи. Адже чимало посівів озимих зріджено, і їх критично треба підживити, щоб мати високий урожай. А селітра цього року, як відомо, виросла в ціні у співвідношенні до вартості аграрної продукції. Натомість ціни на пальне, якого потрібно на посівну 1,7 мільйона тонн, навпаки, трішки впали завдяки роботі Антимонопольного комітету з нафтотрейдерами за дорученням уряду.
За даними Мінагрополітики, з 7,1 мільйона гектарів озимих сходи отримано на 6,6 мільйона гектарів, або 93% площ. При цьому в доброму і задовільному стані перебувають посіви на 4,4 мільйона гектарів (67%), у слабкому і зрідженому — на 2,2 мільйона (33%), загинули — на 0,08 тисячі гектарів. А на 7% площ (приблизно 0,5 мільйона гектарів) озимі не зійшли. Найбільше таких на Полтавщині, Дніпропетровщині, Харківщині.
Очікують, що загальна посівна площа буде на рівні 2015-го — 26,7 мільйона гектарів. Зокрема зернові планують посіяти на 14,6 мільйона гектарів, або 55% площ, що відповідає нормативам оптимального співвідношення культур у сівозмінах. При цьому ярі зернові — на 7,5 мільйона гектарів (зокрема ранніх — на 2,6 мільйона гектарів).
«Рятуватимуть ситуацію з недосівом і пересівом озимих за рахунок кукурудзи і соняшнику, що збільшить загальні посіви цих культур у 2016-му до 4,8 мільйона і 5,15 мільйона гектарів відповідно, — вважає Віталій Кордиш. — При цьому на півдні популярнішим буде соняшник, на півночі — кукурудза. Крім того, очікують збільшення площ під соєю на 20% — до 2,5 мільйона гектарів».
Під загрозою цукровий буряк
Щодо фінансування, то банківське кредитування і державна підтримка будуть на торішньому рівні. Але це не критично. Оскільки аграрії вже навчилися закуповувати ресурси (дизпаливо, насіння, хімічні засоби) наперед, у міру реалізації продукції, або знайшли шляхи товарного фінансування постачальниками на вигідних умовах.
За словами Віталія Кордиша, серед нових інструментів найпопулярніший — аграрні розписки. «Але у масштабах України поки що вони не роблять погоди», — зауважив він, додавши, що саме вони можуть стати основним фінансовим інструментом під час посівної у майбутньому. Тому добре, що він розвивається.
Не надто розраховує агробізнес і на форвардні закупівлі через їх вибірковість та непрозорість. «Та й ціни, які озвучили для закупівлі, вже зараз нижчі за ринкові, а в умовах девальвації гривні об’єктивно за півроку ще більше знизяться», — пояснив експерт УКАБ.
Скаржаться на закупівельні ціни Аграрного фонду, які підривають посівну, й цукровики. За словами голови правління — генерального директора Укрцукру Андрія Дикуна, цього року аграрії можуть скоротити площі під цукровим буряком із 320 до 300 тисяч гектарів. А все через вкрай низькі ціни на цукор Аграрного фонду та тіньовий ринок цукру, який виник через торішню крадіжку 30 тисяч тонн цукру зі складів Аграрного фонду, який нібито нині розпродують по 8 гривень за кілограм за собівартості 14 гривень. Б’є по цукровиках і заборона транзиту українського продовольства територією Російської Федерації. Адже основними ринками збуту були країни СНД — Узбекистан та Казахстан. Не рятують ситуацію і вкрай низькі безмитні квоти в ЄС у межах 20 тисяч тонн, які вже використано, зауважує Андрій Дикун.
«Рекордно низькі площі під цукровим буряком, які були у 2015 році, можуть ще більше скоротитись у 2016-му. У подальшому це може призвести до закриття цукрових заводів через брак сировини. Як наслідок, із країни-експортера цукру перетворимося на нетто-імпортера, втратимо цілу галузь і десятки тисяч робочих місць. Уже 2017-го є загроза дефіциту цукру на полицях і завезення неякісного тростинного», — спрогнозував він, додавши, що, аби вирівняти ситуацію, цукровики готові втрачати доходи і виходити на Аграрну біржу із власними пропозиціями. Укрцукор звернувся до всіх гілок влади із проханням втрутитись у ситуацію з Аграрним фондом, який не виконує покладених на нього функцій державного регулятора.
Ставка на кукурудзу й олійні
Кукурудза й олійні культури, навпаки, почуваються дуже впевнено. Аграрії й надалі роблять на них ставку як на найбільш рентабельні культури.
«Посіви соняшнику збільшують, бо це найрентабельніша культура, яка ще й невибаглива, як інші», — зауважив у коментарі для «УК» генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук. Він не взявся прогнозувати, наскільки збільшаться площі під соняшником, але зауважив, що, за торішніми підрахунками Інституту аграрної економіки, рентабельність соняшнику була найвищою з-поміж інших культур і становила 63,5%.
За оцінками експертів, олійними культурами аграрії засіють понад 8 мільйонів гектарів. З них 5,2 мільйона — соняшником, 2,3—2,5 мільйона — соєю та 0,5—0,6 мільйона — ріпаком.
Щоправда, гендиректор Укроліяпрому Степан Капшук висловив занепокоєність законопроектом №1837, внесеним представником зернотрейдерів у парламент. Він передбачає зняття експортного мита з насіння соняшнику. Щойно мито буде знято, неперероблене насіння соняшнику (а це 5 мільйонів тонн) буде вивезено з України, як це відбувається з ріпаком, переважно в Європу, де є незавантажені переробні потужності. Натомість українські переробні підприємства залишаться без сировини, а люди — без роботи, економіка — без доданої вартості.
Він нагадав, що 57% світового експорту соняшникової олії належить Україні, яка постачає її за кордон обсягом 4,2 мільйона тонн. «Лише в ЄС ми експортуємо цьогоріч 0,8—1 мільйон тонн соняшникової олії й 3 мільйони тонн шроту», — спрогнозував він, додавши, що у 2016-му європейський ринок оживився. Особливо країни, які споживають багато оливкової олії, — Португалія, Франція, Греція, Нідерланди тощо. Лише за рахунок поставок соняшникової олії в ЄС матимемо приблизно 1 мільярд доларів, переконаний експерт.