Найперші грецькі поселення у Приазовських степах з’явилися 1778 року. Одним із головних мотивів заселення цих територій колоністами з Криму уряд тодішньої імперії називав зміцнення південних кордонів через небезпеку від кримських татар і ногайців. Нині — через понад дві сотні років у Кремлі почали лякати самі себе агресією «бандерівців» чи «військ НАТО». Причому зміцнювати власні кордони вирішили… на території України, частину якої анексували, а ще частину тероризують військовими діями. Внаслідок цього нащадки переселенців-греків, яких свого часу вже мали намір використати у ролі живого щита, знову опинилися в одній з гарячих точок гібридної війни. Як їм живеться нині «УК» розпитала лідера греків України Олександру ПРОЦЕНКО-ПІЧАДЖІ.
— Олександро Іванівно, недавно в культурному центрі Маріуполя «Меотида» відбувся круглий стіл «Грецька спільнота України: минуле і сьогодення». Розкажіть про цей форум докладніше.
— Ми організували його спільно з Маріупольським державним університетом, щоб не тільки згадати сторінки нашої історії, а й привернути увагу до проблем, з якими щоденно стикаються жителі грецьких сіл, розташованих на лінії вогню. У межах заходу показали нову роботу студії документальних фільмів «Зміст» — короткометражну стрічку «Волны», в якій розповідається про трагічні сторінки історії приазовських греків від неймовірно тяжкого переселення наших пращурів із Криму до Приазов’я, сталінських репресій під час «грецької операції» і до неоголошеної війни на сході України. Певна річ, у ній ідеться і про нинішні будні жителів Маріуполя, Сартани та Урзуфа, які розповіли про жахи війни, свою допомогу українським воякам і, звичайно, про любов до України.
Наголошу: ми свідомо спробували провести історичні паралелі, пов’язані з роллю Російської імперії у переселенні греків у XVIII столітті та її агресивними діями на сході України.
Учасниками «круглого столу» були заступник голови Донецької обл?держадміністрації Віктор Ремський, Генеральний консул Республіки Греція в Маріуполі Елені Георгопулу, ректор Маріупольського державного університету, почесний генконсул Республіки Кіпр у Маріуполі професор Костянтин Балабанов, активісти грецьких товариств Приазов’я, громадськість міста.
— А скільки грецьких громад Донбасу перебувають у зоні бойових дій? Яким населеним пунктам найважче?
— Ці населені пункти з компактним проживанням греків майже у всіх на слуху: Гранітне, Чермалик, Старогнатівка, Мирне, Кам’янка, Андріївка, Сартана, Бугас… Найгірша ситуація у Чермалику та Гранітному, які періодично потерпають від обстрілів. Як наслідок, руйнується інфраструктура, відсутня належна медична допомога, бракує робочих місць тощо. Це страшно, коли незліченну кількість днів і ночей батьки з дітьми змушені проводити у сирих і темних підвалах, ховаючись там від бомбардувань. Але люди не втрачають віри, живуть надією на закінчення цієї підлої війни.
— Відомо, що міжнародні організації, а також уряд і громадськість Греції оперативно простягнули руку допомоги приазовцям.
— Саме завдяки допомозі міжнародних благодійних організацій, таких як Місія УВКБ ООН у Маріуполі, Благодійний фонд «Карітас», Данська Рада, ADRA, ЮНІСЕФ, жителі населених пунктів, розташованих у зоні АТО, змогли вижити. І це аж ніяк не перебільшення! Із 2014 року Федерація грецьких товариств України всю свою енергію та сили скерувала на допомогу людям, які опинилися в біді. Ми зверталися до всіх цих благодійних організацій. Нас почули.
Окремо скажу про значну допомогу, надану урядом Греції та грецькими меценатами після наших звернень. Ця підтримка була різноплановою: це і фінансові виплати родичам загиблих під час артобстрілу селища Сартана, і майже тонна ліків, відправлена до Маріуполя у найскладніші для нас часи, і кошти для організації роботи мобільних медичних бригад Грецького медичного фонду тощо. Особливу подяку хочу висловити голові Асоціації грецьких підприємців та підприємств в Україні, меценату і громадському діячеві Пантелеймону Бумбурасу, для якого наша країна стала другою Батьківщиною. Завдячуємо йому багатьма реалізованими соціальними проектами для найбільш вразливих верств населення. Пантелеймон Васильович активно допомагає військово-медичним закладам ліками та медобладнанням, надає кошти на відпочинок і освіту дітей із малозабезпечених сімей. А ще всіляко підтримує вивчення грецької мови в університетах та школах, займається будівництвом і реставрацією пам’яток історії та культури.
— Чи допомагає місцева влада вашій федерації розв’язувати нагальні проблеми, які виникають у місцях компактного проживання греків?
— Ми активно співпрацюємо із заступником голови Донецької обл?держадміністрації Віктором Ремським, представниками Маріупольської міськради та головами Нікольської, Волноваської та Мангушівської райдержадміністрацій, із сільськими головами. Допомогу також відчуваємо і від компанії «Харвіст Холдинг», створеної на базі сільгосппідприємств Маріупольського металургійного комбінату.
На жаль, у подібних ситуаціях найвищу ціну платять діти. Як зазначають експерти, стрес у них формується через нерозуміння подій, що відбуваються. Тож з 2014 року особливу увагу приділяємо психологічній реабілітації дітей із зони АТО. Наприклад цього літа вдалося організувати кілька таборів у Греції, а ще у Брусіно Лиманського району та на узбережжі Азовського моря в Урзуфі. Допомогли нам у цьому фонди «Відродження», Пантелеймона Бумбураса, Ріната Ахметова, Маріупольська міськрада.
Також Благодійний фонд Пантелеймона Бумбураса надає 101 тисячу гривень для допомоги школярам із малозабезпечених, неповних та багатодітних родин із зони АТО. Тобто 101 дитина з населених пунктів із компактним проживанням греків отримує щомісяця по 1000 гривень.
— Олександро Іванівно, попри все, цього місяця в Маріуполі відбувся черговий міжнародний фестиваль грецької пісні імені Тамари Каци. Схоже, такі заходи допомагають еллінам Донеччини згуртуватися і вистояти в цей непростий період.
— Незважаючи на нинішню складну ситуацію, ми активно працюємо в освітній та культурній сферах. Чимало цікавих проектів ініціює федерація та підтримують грецькі товариства. Адже традиції і культура — це те, що об’єднує людей, додає впевненості, що все в нашій Україні буде добре. Саме тому видаємо книжки та газети грецькою мовою, проводимо фестивалі і конкурси, літературні вечори. У фестивалі грецької пісні, про який ви згадали, взяли участь і конкурсанти з України, і вокалісти з Грузії, представники Вірменії, Молдови, Азербайджану. Глибоко шануючи своє національне коріння, історію, культуру і традиції, греки Приазов’я були, є і завжди будуть патріотами України. До речі, й сам термін «патріотизм» грецького походження. «Рatria» буквально перекладається як «вітчизна», і виникло це поняття саме в епоху грецьких міст-держав. А девізом для сучасних греків стали слова, які дуже часто повторювали відомі грецькі оратори Геродот, Фукідід і Ктесій: «В єдності — наша сила!».
Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олександра ПРОЦЕНКО-ПІЧАДЖІ. Народилася 1949 року в селі Кирилівка на Донеччині. Закінчила Таганрозький педінститут та Донецький державний університет. Працювала вчителем, директором школи у грецькому селищі Старий Крим. Очолювала Маріупольське міське товариство греків. У 1995 році обрана головою Федерації грецьких товариств України. Відмінник освіти України, заслужений працівник культури України, нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.