Не знаю, як хто, а я навіть подумати не могла, що наша Генеральна прокуратура, в якої нині роботи непочатий край (шановні прокурори, коли нарешті буде зібрано достатньо доказів, щоб була змога покарати тих, хто розстрілював майданівців, хто крав не мільйонами — мільярдами й не думає повертати награбоване в державу, хто й досі чудово почувається чи то у Ростові-на-Дону, чи деінде?), раптом аж надто перейнялася доступом обдарованої молоді до можливості навчатися за державний кошт!
Проте позавчорашній день — стараннями саме цього відомства — став шоковим для всієї мислячої спільноти нашої країни. Що сталося, спитаєте? Хто не знає, нагадаю: 21 липня з’явилося повідомлення, яке, як сказала б моя мудра бабуся, Царство їй Небесне, просто на вуха не налазить. Ішлося про те, що у Центрі оцінювання якості освіти (хто не в курсі, скажу: це структура, яка займається організацією і проведенням в нашій країні ЗНО, тобто забезпеченням саме рівного доступу всіх без винятку абітурієнтів, попри гаманці й зв’язки батьків і родичів, до вищої освіти) проходить спецоперація. Далі — в ефірі одного з телеканалів — заява Генпрокурора Віктора Шокіна: «...саме в цей час проходить спеціальна операція спільно з Генпрокуратурою України, СБУ, МВС із затримання чиновників Міністерства освіти України, проводяться інші слідчі дії. Там є такий Український центр оцінювання якості освіти, зараз є всі підстави вважати, що керівництво цього центру зловживало своїм службовим становищем і вчинило низку тяжких злочинів. Я впевнений, що сьогодні вони будуть затримані і надалі суд вирішуватиме питання про їх арешт».
Що ж це виходить, вище керівництво Генеральної прокуратури, яке мусить стояти на сторожі законності в нашій країні, дозволяє собі — до висновків суду! — звинувачувати людей у тому, що вони вчинили «низку тяжких злочинів»? Навіть на мить важко припустити, що Генпрокурор не розуміється на юридичних термінах чи не знає, які саме дії — відповідно до чинного в Україні законодавства — кваліфікують як тяжкий злочин. Відповідно до статті 121 КК України, тяжкими злочинами є, приміром, умисне тяжке тілесне ушкодження, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене організованою групою, або таке, що спричинило тяжкі наслідки (це вже ч. 3 ст. 146 КК), катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 127 КК України) тощо.
То що ж такого зробив Ігор Лікарчук (а це директор УЦОЯО) і його підлеглі, щоб ГПУ — повторюю, без суду і слідства — кваліфікувала це як низку тяжких злочинів? Набираю номер Ігоря Леонідовича (а я з ним спілкувалася якихось півтора тижня тому, і він розповів, що щодня приходить ледь не до півсотні відвідувачів, і всі — з одним проханням: розуміємо, що не можна, але додайте сину/доньці/племінниці/внуку один чи два бали, бо не вистачає, щоб подати документи в університет) — поза зоною. Заходжу на Фейсбук (Ігор Леонідович — дуже відкрита людина, і все, що відбувається в УЦОЯО чи під час ЗНО, він відписував на власній сторінці у ФБ) — не в мережі. Проте у ФБ поряд з постами на підтримку директора УЦОЯО почали з’являтися версії того, що відбувається. Найбільш правдоподібна, як вважає інтернет-спільнота, звучить приблизно так: «Комусь із прокурорських чад було не під силу нормально скласти ЗНО — і тепер татусі мстяться…» І мені, як і авторові цих рядків, дуже хотілося б дізнатися, так це чи не так, адже нині десятки тисяч простих людей, які не мали змоги купувати своїм дітям місця у вишах, можуть підтвердити, що їхні діти отримали студентські квитки тільки завдяки тому, що на повну потужність запрацювала система ЗНО, яку фактично створив Лікарчук.
Тим часом на ФБ-сторінці першого заступника міністра освіти Інни Совсун з’явилась інформація. Наводжу дослівно: «З самого ранку проводились обшуки у Лікарчука і його першого зама Винника. У Лікарчука вилучили дві ручки і чашку (не золоті чи позолочені); у Винника — 5 тис. грн. Плюс компи і телефони. Це все.
Після «спілкування» з міліцією Винник зараз у травмпункті — підозра на струс мозку, оббиті лікті, гуля на лобі… Міносвіти жодних документів чи доказів порушень ніхто не надавав, тому підстави для будь-яких адміністративних дій у нас відсутні, а оцінити реалістичність звинувачень неможливо…»
Поки силовики по-своєму «спілкувалися» з керівництвом УЦОЯО (хлопці, ставити людині гулі на лобі — це стиль вашої роботи? Може, ви не там застосовуєте свої таланти?), на підтримку керівника виступив колектив центру, розцінивши цю «спецоперацію» «на самому початку вступної кампанії як грубий тиск на директора й адміністрацію центру, намагання очорнити діяльність нашої установи та спробу знищити систему ЗНО загалом». Думка — про спробу знищити систему ЗНО — слушна, тож хотіла поставити крапку. Та почали з’являтися нові «докази» нібито вини: то про 130 тисяч доларів і компромат повідомили, то про нібито «заміну оцінок із ЗНО», і ще не вечір — креативним людям гора не завада… Тож більш логічною крапкою будуть слова головного освітянина країни Сергія Квіта: «Як громадянин України можу сказати, що це дуже підозріло, адже йде вступна кампанія. По-друге, Ігор Лікарчук — дуже порядна людина, яку знаю багато років, якщо говорити про нього як про керівника. Третє: хотів би побажати Генеральній прокуратурі спочатку ловити Табачника, а потім висловлювати претензії до порядних людей». А що, у словах Сергія Мироновича є рація…
PS Кабінет Міністрів відсторонив від виконання службових обов’язків Ігоря Лікарчука на час проведення службового розслідування. Міністр Сергій Квіт прокоментував це так: «Оскільки є питання, на які потрібно дати відповідь, міністерство в першу чергу зацікавлене, щоб розслідування було відкритим і прозорим».