Учнів різного віку, їхніх батьків та вчителів найбільше нині непокоїть ситуація зі шкільними підручниками, адже щороку кількість дітей у класах зростає — тільки цьогоріч поріг школи переступило на 4 тисячі більше першокласників.
Також учні 4 і 7 класів навчаються за оновленими програмами і теж потребують нових книжок.
У галузі освіти крок за кроком відбуваються кардинальні позитивні зміни. Зокрема вперше за багато років профільне міністерство зробило конкурс та друк підручників прозорим. Відтепер за рукописи авторів навчальних посібників можуть онлайн проголосувати педагоги з усієї країни. Важливо, що у зв’язку з переходом на 12-річку освітяни змінять навчальні програми, розвантаживши їх, тож нові підручники напишуть зрозумілою для учнів мовою.
Про зламані схеми, прозорий конкурс та оновлене наповнення учнівських книжок «УК» розповів директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій КОНОНЕНКО.
.jpg)
Думку вчителів врахували
— Юрію Григоровичу, з 1 вересня учні 4 і 7 класів навчаються за новими програмами. Яка ситуація з друком підручників для них?
— Для забезпечення цих учнів безплатними підручниками наше відомство отримало фінансування лише наприкинці серпня. Відповідно раніше розпочати друк було неможливо. Половину коштів на друк нових книжок надає держбюджет, решту — міські бюджети. Так, у вересні міські ради повинні прийняти на сесії відповідні рішення та перерахувати гроші на спеціальний рахунок Інституту модернізації змісту освіти. Втім, ми не можемо чекати, тож аби якнайшвидше забезпечити школярів книжками, розпочали тендерні процедури.
— А поки що як готуються до уроків учні та їхні вчителі?
— Щоб опрацьовувати навчальну програму, змінену у зв’язку з переходом на новий державний стандарт, слід використовувати чинні підручники. Адже основні теми не змінилися — скажімо, кількість материків залишилася сталою. Додатково ми розробили методичні рекомендації для вчителів із порадами, де можна знайти додатковий матеріал, якого немає в старих книжках. Зокрема навели конкретні посилання на джерела інтернету.
— Якщо сільська школа досі перебуває за межею всесвітньої павутини, де взяти цю інформацію?
— Тоді допоможуть друковані посібники. До речі, з кожного предмета видають журнали для вчителів — наприклад «Фізика у школі». На їхніх сторінках періодично подають різні поради, зокрема й у зв’язку з переходом на нові стандарти й програми.
— Міністерству довелося докласти неабияких зусиль, щоб зробити підготовку і друк нових підручників прозорими.
— Цього року вперше конкурс проводився відкрито, з урахуванням думки вчителів. Спершу відбувалась експертиза рукописів, потім їх оприлюднювали на спеціальному сайті «Репозитарій навчального контенту». І вчителі з усієї України, з будь-якої школи могли проголосувати онлайн за той чи той варіант підручника. Тут не було переможців і переможених. Скажімо, з математики на конкурс було представлено 7 підручників — найбільше голосів набрали три з них, але решта книжок теж отримали позитивну думку експертів.
Демократизм і прозорість у тому, що тепер друкуватимуть усі підручники, за які проголосували вчителі. Є книжки з великим накладом, а є з незначним (від 100 до 1 тисячі примірників). Наш інститут підрахував, що собівартість одного підручника становить орієнтовно 34 гривні для шкіл з українською мовою навчання. Тому для малих накладів видавництво отримає ці кошти, надрукує певну кількість книжок, направить у школи, які їх обрали, а решту витрат нестиме самостійно. Звісно, якщо зацікавлене просувати саме цей варіант підручника. Зрештою у нас повинен сформуватися цивілізований ринок підручників.
— Наскільки тепер зламані схеми попереднього керівництва МОН у сфері друку підручників?
— Вони однозначно зламані. По-перше, відтепер проходить прозорий чесний конкурс. По-друге, варіантів рекомендованих підручників значно більше, і всі їх друкують. Раніше обирали лише два варіанти з десяти і працювали з певними видавництвами, поліграфічними підприємствами. За рахунок цього можна було прокручувати якісь схеми. По-третє, ми не працюємо з поліграфічними підприємствами — видавництва можуть друкувати шкільні книжки там, де хочуть. Наш інститут укладає договір з видавництвом, яке готує оригінал-макет, здійснює редакційну підготовку і замовляє друк.
Писати для школярів непросто
— Цього року навчальні програми спростили, та діти вчаться за перевантаженими підручниками. Як бути?
— Питання змісту освіти дуже складні. Однак є державний стандарт, розроблений за участю Національної академії педагогічних наук, потім розробляють навчальні програми. Справді, ми визнали, що програми, затверджені в 2011 році, були значною мірою перевантажені. Тому й відбулося розвантаження, спрощення навчальних програм: для 4 класу — торік у грудні, для 1—3 — у березні, для 5—9 — у травні цього року. Тепер значно менше важких завдань (особливо в початковій школі), не зрозумілих для дітей відповідного віку. Тож ці завдання педагоги пропускатимуть або не оцінюватимуть.
— А вчителі про це знають?
— Звичайно, на початку навчального року всі школи отримали відповідну інформацію. Але якщо школа має поглиблений рівень навчання, а вчитель має змогу використовувати складніші завдання, підходить до цього розумно і творчо — чому б ні? Загалом новий закон «Про освіту», який незабаром мають ухвалити, вимагатиме й оновленого змісту освіти.
— Тобто переходячи на 12-річку, всі освітні програми змінять?
— Так, зокрема це дасть змогу розвантажити початкову школу. Планують, що вона буде п’ятирічною. Тож для школярів розробляють зовсім нові освітні програми, що відповідають їхньому віку і розвитку, — з урахуванням європейського досвіду, наших наукових розробок. Скажімо, потрібно переглянути деякі питання в курсі з біології та основ здоров’я. Адже, як кажуть, ми в першому класі починаємо вчитися чистити зуби, і в другому продовжуємо, і в шостому знову до цього повертаємося. Також, мабуть, позбудемося одногодинних курсів, які в такому вигляді вже не існуватимуть.
— Чи змінилися вимоги до авторів: хто тепер може написати книжку для школяра?
— Немає жодних обмежень. Творчий учитель, який не боїться експериментувати, може написати власний підручник. Але слід розуміти, що це зробити не так просто. Є авторські колективи, до яких входять і досвідчені, й автори-початківці.
— Раніше батьки і вчителі нарікали на численні граматичні та стилістичні помилки у підручниках.
— Передусім помилки траплялися в підручниках, надрукованих видавництвами раніше, бо замовники настільки поспішали отримати кошти, що інколи навіть не наймали літредактора й коректора. Натомість тепер ми проводимо експертизу кожного оригіналу. Експерти звертають увагу на структуру підручника, загальні підходи, викладення концепції, зокрема й на певні теми, помилки. Автор отримує висновок і зобов’язаний врахувати й усунути всі вади. У нас виникла дискусія навколо одного з підручників «Я у світі» для 4 класу. Вона стосувалася не помилок, а ідеологічного аспекту — в книжці було багато неукраїнських особистостей, особливо російських. Тож з огляду на політично-суспільну ситуацію ми рекомендували доопрацювати підручник: щоб корисні для дітей думки висловлювали українські відомі особистості.
Історія: перезавантаження
— За часів Табачника з підручників історії України вилучили ключові теми. Чи повернули їх?
— Звичайно, одразу після перемоги Революції гідності, торік у квітні, до підручників з історії повернули теми про Голодомор, репресії, Крути тощо. Це один з найперших кроків, які тоді зробило міністерство. Позиція наша така: не можна щоразу під час часткової чи повної зміни влади переписувати історію країни. Для цього спільнота профільних науковців повинна сформувати фахові підходи — щоб історики вирішували, що вивчати учням, а не політики.
Історія — це не політика, особливо у школі. Історія — це збалансований підхід до науки. Тому коли наше відомство готувало зміни до програм, розробили методичні посібники про Революцію гідності і для учнів, і для вчителів. Ми робимо такі зміни, які не призвели б до того, щоб знову корінним чином хтось переписував історію. Адже ми пройшли великий шлях переосмислення і не повинні це втратити.
— Чи матимуть гриф міністерства всі нові підручники — видані великим накладом і незначним?
— Для середньої школи це повинно зберігатися, оскільки в усьому світі середню освіту патронує держава. У законі «Про освіту» запроваджено істотну новацію: передбачається, що освітні програми, розроблені МОН, будуть типовими для всіх шкіл. Якщо школа має відповідний ресурс, може розробити власну програму, але повинна її затвердити. Поки що навчальний заклад, скажімо, фізико-математичного спрямування, не може викладати фізику за іншою програмою, не рекомендованою міністерством.
— Чи можуть учні користуватися електронними підручниками?
— Досвід передових країн переконує, що це потрібно робити. На жаль, у нас є певні труднощі. По-перше, неврегульованість цього питання у плані санітарних норм. Ми багато років з Міністерством охорони здоров’я не могли знайти спільної мови щодо їх перегляду. Тому досі чинні норми, за якими планшети не можна використовувати. Це абсурд, оскільки значна частина дітей має такі гаджети. Тож нарешті у новому складі МОЗ перегляне ці норми. По-друге, електронний підручник — не копія паперового. Пристрій повинен мати відповідні можливості — скажімо, змогу миттєво переходити за посиланням. Україна тут перебуває на початку шляху. Тому міністерство підтримало новації відомої компанії, яка легально купує права на підручники у видавництва і на основі цього робить електронний продукт. Тож сприятимемо розробкам майбутнього.
ДОСЬЄ «УК»
Юрій КОНОНЕНКО. Народився 1958 року в Харкові. За фахом учитель історії, суспільствознавства та права, етнолог, етносоціолог. У 1988—2008 роках — діяч української діаспори в Росії. У 1989-му разом з однодумцями заснував Бібліотеку української літератури в Москві. 2005—2008 роки — перший заступник голови Об’єднання українців Росії. З 2008 року працював у Міністерстві освіти і науки України. З березня 2014-го — директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН.