Хоч такі події для сумських кадетів та городян і не новина, цьогорічний випуск особливий. Адже він ювілейний (заклад створено 2008 року) і відбувся під новим відомчим прапором — прикордонним. На цьому наголосив виконувач обов’язків голови Державної прикордонної служби Юрій Гресько, який привітав випускників та викладацький колектив кадетського корпусу.

За його визначенням, прикордонники — це міцний і надійний щит України, в основі якого віддані своєму покликанню захисники рідної землі. Серед них сумські вартові кордону, сьогоднішні випускники, значна частина яких вирішила присвятити життя професійній військовій службі.

Урочистості на плацу, в яких поєдналися мужність і сила, щемливість від прощання із прапором навчального закладу і гордість від усвідомлення, що відтепер учорашні ліцеїсти стоять на порозі самостійного життя, в якому неодмінно знайдуть себе, ствердили: сумські юнаки — гідне військове поповнення.

До цього йшли ми десять літ

Серед численних учасників випускного особливо хвилювався Юрій Свідлов. Незмінний начальник ліцею впродовж десяти років, кандидат військових наук, генерал-майор — його з повним правом називають батьком закладу, бо взяв на себе головний тягар службових, виробничих, організаційних турбот, які неминучі під час створення нового навчального підрозділу і його подальшої роботи.

Нині в ліцеї навчаються понад 500 хлопців з усіх куточків України, зокрема Донецької та Луганської областей, Криму. Вони опановують не лише військову науку, а й науку доброчесності, порядності, високої духовної культури, щоб стати справжніми чоловіками — захисниками рідної землі.

Про звитяжну 10-річну історію ліцею свідчать такі цифри: за попередні дев’ять випусків із більш ніж 1230 ліцеїстів майже 1170 вступили до вищих навчальних закладів, зокрема понад 850 — військових. Офіцерами стали майже 420 колишніх ліцеїстів — сьогодні вони несуть відповідальну військову службу.

Як наголошує Юрій Свідлов, підпорядкування прикордонній службі вносить корективи у плани роботи, ставить нові завдання перед колективом ліцею, які не­одмінно буде виконано. Тож нині заклад перебуває на своєрідному піднесенні, що додасть сил та енергії кожному, хто причетний до його історичного літопису.

Наука ставати воїном

Того червневого дня свідоцтва про закінчення ліцею одержав 101 випускник. Показово, що на свято завітали сотні гостей і насамперед рідні ліцеїстів. Мимоволі звернув увагу, що поміж них особливо багато мам. І не помилився. Бо, як сказала голова батьківського комітету кадетського корпусу Оксана Чернова (до слова, вона змінила на цій посаді одну із жінок, син якої торік закінчив навчання), саме вони взяли на себе більшу частину турбот-клопотів у трикутнику ліцеїсти — навчальний заклад — батьки.

Звісно, що питань і завдань виникає чимало, але всі з розряду виконуваних. Адже тут традиційно заведено йти назустріч одне одному, підставляти плече допомоги і підтримки.

Що стосується Оксани, то вона задоволена, що її син Станіслав навчається тут на третьому курсі. Свого часу, у 2012 році, ліцей закінчив її старший син Дмитро, який, здобувши фах військового залізничника у Дніпропетровському університеті залізничного транспорту, нині служить в одній із військових частин на Львівщині.

Обоє синів — зразок і у військовій службі, і в навчанні, і в побуті. Як сказала Оксана Чернова, якби в неї ще була донька, то і їй не­одмінно порадила б вступати до сумського ліцею-інтернату. Хоч дівчата тут поки що не навчаються, однак із часом можливі зміни.

Це підтвердила голова батьківського комітету 5-ї роти Ксенія Кривич, син якої Олег після закінчення навчання мріє продовжити його в одному з прикордонних вишів і стати професійним військовим.

Утім, кадетський матріархат успішно спростовує директор Лебединської спеціалізованої ЗОШ-інтернату Анатолій Удод, який завітав на свято до свого середульшого онука Ярослава Глюзи. Як дідусеві Анатолієві Васильовичу є ким гордитися. Свого часу сумський ліцей закінчив його старший онук Владислав Глюза. Нині він навчається на другому курсі Львівської державної академії сухопутних військ України. А в Лебедині підростає наймолодший онук другокласник Святослав, якому не терпиться якомога швидше закінчити школу і поїхати до Сум, щоб продовжити кадетську династію Глюзів.

Кажучи про синів, не­одмінно згадують про їхнього батька учасника АТО Володимира Глюзу, який двічі перебував у зоні бойових дій на сході України і тепер боронить наші кордони. Та й сам Анатолій Васильович — офіцер запасу, тобто це справжня родина військових. Тож не міліють родинні династії тих, для кого захист рідної землі давно став обов’язком і гордістю.