Брюссельський саміт НАТО зосередився на трьох головних темах: перезавантаженні відносин зі США після періоду розбіжностей і непорозумінь часів президентства Дональда Трампа; відповіді на виклики, які становлять для сучасних демократій авторитарні режими, а саме Росія і Китай; на тому, в яких напрямах буде спрямовано стратегію НАТО у наступні десять років.

На саміт Північноатлантичного альянсу цього разу не запросили жодну країну-партнера. Тому для України, яка до останнього моменту розраховувала на запрошення, щоб оголосити про надання Плану дій щодо членства (ПДЧ), було важливо почути про сигнали Альянсу.

Шлях лежить через реформи

Ці сигнали прозвучали чітко у підсумковому комюніке саміту.

«Ми підтверджуємо рішення, ухвалене 2008 року на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу. План дій щодо членства буде невід’ємною частиною цього процесу. Ми підтверджуємо всі елементи цього рішення, а також подальші рішення разом з тим, що кожного партнера оцінюватимуть гідно», — йдеться в документі.

Країни Північноатлантичного альянсу твердо підтримують право України самій вирішувати її майбутнє й визначати зовнішньополітичний курс без зовнішнього втручання. Вони нагадали, що найнадійнішим механізмом, який допоможе просувати реформи, необхідні для членства у НАТО, залишається Щорічна національна програма, яку виконують у межах комісії НАТО — Україна.

«Україна має повною мірою використати всі інструменти, які надає ця програма, для досягнення своєї мети з імплементації принципів і стандартів НАТО», — наголошено в комюніке.

У Північноатлантичному альянсі переконані: «Успіх у впровадженні тривалих і незворотних реформ, зокрема антикорупційна боротьба, просування інклюзивного політичного процесу, децентралізація, які ґрунтуються на демократичних цінностях, повазі до прав людини, меншин і правовладдя, будуть вирішальними для досягнення миру й процвітання України».

У НАТО відзначають значне просування у реформах, але нагадують про особливу важливість реформування безпекового сектору країни, зокрема СБУ. Члени Альянсу обіцяють надати нашій країні практичну підтримку реформам у галузі безпеки та оборони і зміцненні стійкості проти гібридних загроз. У НАТО також підтримують співпрацю України в регіоні Чорного моря.

«Статус партнера з розширеними можливостями, наданий торік, дає подальший імпульс для нашої вже амбітної співпраці й просуватиме подальшу взаємосумісність, надаючи більше можливостей для проведення спільних навчань, тренінгів та обміну інформацією», — запевнили в Альянсі.

Росія не має права вето, але її вплив відчутний

Лідери країн-членів НАТО називають Росію та її політику загрозою для безпеки Заходу. 10 пунктів підсумкового комюніке присвячено саме формулюванню принципів, за якими Альянс розвиватиме свої відносини з Росією.

Як заявив на підсумковій пресконференції генсек Альянсу Єнс Столтенберг, ніколи відносини НАТО з Росією не сягали такої низької точки, як тепер. Усю практичну цивільну й військову співпрацю з Москвою припинено.

«Доки Росія не продемонструє дотримання принципів міжнародного права й своїх міжнародних зобов’язань, доти не може йтися до повернення business as usual (звичного стану справ)», — ідеться у документі.

У НАТО пообіцяли, що відповідатимуть на агресію Росіє «через посилення наших позицій у стримуванні та обороні, зокрема шляхом прямої присутності на східних кордонах Альянсу». У комюніке наголошено, що НАТО не шукає конфронтації і не становить загрози для Росії.

У НАТО твердо стоять на позиції підтримки територіальної цілісності й суверенітету України, Грузії та Молдови.

«Ми закликаємо Росію вивести свої війська, які вона розмістила на території цих трьох країн без їхньої згоди», — дипломатично записано в комюніке. В Альянсі ніколи не визнають анексії Криму, тож закликають окупаційну російську владу припинити переслідування кримських татар і блокування доступу торговельних суден до українських портів в Азовському морі. Росії нагадали, що вона сторона мінських угод, тому несе за їхнє виконання істотну відповідальність.

«Закликаємо Росію припинити розпалювати конфлікт на сході України й зупинити військову підтримку збройним формуванням, за спинами яких вона стоїть», — наголошено в комюніке.

Відповідаючи на запитання журналіста на пресконференції, коли Росія дозволить Україні вступити в НАТО, Єнс Столтенберг категорично заявив: «Кожна країна має право сама обирати свій шлях, механізми своєї безпеки і те, чи хоче вона вступати в НАТО. Тому лише Україна та 30 країн-членів НАТО ухвалюватимуть рішення, коли вона має стати членом НАТО. Росія не має тут голосу і не може накладати вето на те, що роблять її сусіди. Ми не хочемо повертатися в епоху, коли існували сфери інтересів, а великі країни вирішували долю менших».

Прямий сенс слів про те, що Росія не має права голосу в НАТО, ні в кого не викликає сумніву. Так само мало хто заперечить відчутну невидиму присутність Росії в Альянсі. «УК» не раз доводилося чути від європейських дипломатів під час неофіційних розмов, що впливові країни-члени НАТО виступають категорично проти того, щоб дратувати Росію стрімким зближенням з Україною. У них є серйозні застереження, що будь-які конкретні заяви про надання нашій державі ПДЧ, тобто фактично визнання статусу країни-кандидатки на вступ у НАТО, спровокують Росію на непередбачувані дії. А цього в Альянсі не хочуть. Адже статус кандидата не дає країні тих самих гарантій безпеки, як повноправне членство в НАТО.

ПРЯМА МОВА

Президент
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ:

«Ми вдячні членам НАТО за таке цілком логічне рішення, яке повністю підтвердило рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року. Водночас у рішенні відсутні конкретні часові межі наступних кроків у нашому зближенні з НАТО, на які ми сподівалися…

Ми продовжимо курс на реформи в галузі безпеки та оборони, щоб іще більше відповідати стандартам взаємосумісності з державами-членами НАТО…

Україна, не будучи членом НАТО, вже сьогодні вносить свою вагому частку в забезпечення євроатлантичної безпеки. Протистояння російській агресії на сході, під час якого, на жаль, продовжують гинути українські воїни, — наш неоціненний внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. І роль України в забезпеченні глобальної безпеки має бути належним чином оцінено».