Серед лідерів сільськогосподарського виробництва ПСП «Плешкані» давно займає особливе місце. І не тільки в районі та області. Воно тривалий час утримує передові позиції серед великих та середніх підприємств за сумою показників фінансово-господарської діяльності. Економісти знають вагу таких, приміром, характеристик, як «прибутковість та ліквідність», «масштаби виробництва та платоспроможність», «соціальні показники», «ефективність використання ресурсів», «інвестиційна привабливість». За цими критеріями «Плешкані» вже давно у Європі.
Зрозуміло, аби досягти таких результатів, необхідно напружено працювати на кожному робочому місці, всьому колективу. Уже п’ять років ПСП «Плешкані» очолює Людмила Лисун, яка успішно несе естафету, яку передав їй блискучий господар, відомий на Черкащині керівник Дмитро Лисун, нині, на жаль, покійний. Допомагають їй сини — Юрій та Антон, які, закінчивши профільні навчальні заклади та засвоївши батькову науку, повернулися в рідне село добрими спеціалістами. Також у господарстві сформовано міцний кадровий кістяк фахівців тваринницької та рослинницької галузей, завдяки яким потужний механізм усього підприємства працює злагоджено й ефективно.
Маючи статус племзаводу з розведення української червоно-рябої великої рогатої худоби, господарство постійно нарощує поголів’я, тут зростає виробництво молока. Успішно розвивається свинарство. Постійно йде вперед і рослинницька галузь. Господарство багато інвестує в будівництво та реконструкцію, дбаючи про свій завтрашній день. Упроваджуються нові підходи економічного аналізу, що дає змогу підвищувати показники галузей господарства та раціонально використовувати матеріальну базу підприємства. Стратегія розвитку полягає в запровадженні нових технологій в аграрному секторі, використанні інноваційно-технологічного прогресу, економічно грамотному веденні бізнесу, раціональній експлуатації ресурсів і водночас створенні сучасних умов праці на виробництві та комфортного проживання в селі.
Таких виробників ще пошукати
Усе це, так би мовити, візитна картка. Життя, однак, складається з повсякденних господарських клопотів, без яких не буває успіху. Втягнувшись у цю щоденну круговерть завдяки чоловікові Дмитру Олександровичу, Людмила Іванівна й сама відчула смак успішного господарювання. Не все і не завжди, зрозуміло, йшло добре. Бували проблеми то з технікою, то дисципліною. Людський чинник завжди потребує уваги. Однак її вроджене чуття організатора, знання психології допомагають не припускатися збоїв. Та й люди бачать, як уболіває за господарство. Як разом із головним агрономом Володимиром Степанцем, головним зоотехніком Вірою Лукашевич та іншими спеціалістами мізкують над збільшенням урожайності, підвищенням продуктивності худоби. Як дбають про добробут працівників — тут не тільки заробіток, а й умови праці, зміцнення та розвиток соціальної інфраструктури Плешканів та навколишніх сіл. Згідно із соціальними угодами утримуються соціальні сфери сіл Каленики, Плешкані, Коврай, Підставки, Гельмязів Золотоніського району та Жорнокльови і Безпальче Драбівського району.
Не зовсім вдалим виявився нинішній сільськогосподарський рік, каже Людмила Іванівна. Сподівалися на вищий урожай, адже звикли, що, приміром, кукурудза дає з кожного гектара понад 100 центнерів зерна. Разом із Володимиром Андрійовичем виходили на розжарене сонцем поле, яке просило вологи, й не знали, що вдіяти. 40-градусна спека та бездощів’я, які пройшлися полосою по Лівобережжю, таки зробили свою справу — кукурудзи недобрали. Зате ранні зернові не підвели. Пшениці по 66 центнерів одержали. Гороху зібрали чимало. Соняшник себе виправдав та й буряки, хоч за урожайністю дещо й не дотягнули до запланованого, але від них тут не відмовляються, сподіваючись на вищі врожаї. Зібрали нинішнього року з кожного гектара більш як по 400 центнерів солодких коренів з високою цукристістю. Та й керівництво Згурівського цукрозаводу на Київщині, куди транспортують вирощену сировину, задоволене таким партнерством. А директор заводу Василь Харченко, з яким мав нагоду поспілкуватися, прямо зауважив:
— Таких виробників, як у Плешканях, ще треба пошукати!
Цікаво, що серед виробників цукрових буряків плешканівці — найстійкіші. Як з’ясувалося, сусіди давно припинили сіяти цю технічну культуру — стало невигідно, пояснюють. А ось Людмила Лисун разом із головним агрономом Володимиром Степанцем стверджують, що вона себе ще далеко не вичерпала. І запланували наступного року розширити посівні площі під цукристими на 250 гектарів. За деякими ознаками, каже директорка, є підстави сподіватися, що цукровиробництво в Україні пожвавиться. А цукор вітчизняний зовсім не зайвий. Для одержання ж високоякісної сировини тут суворо додержують технологічних вимог та агротехніки, зокрема вносять органічні та мінеральні добрива у ∂рунт саме стільки, скільки вимагає його стан. Для точного визначення таких потреб залучають науковців. Уже частково заготовили необхідну кількість кондиційного посівного матеріалу.
Чому гектари родючі
Зрозуміло, високородючими оброблювані гектари роблять добрива, зокрема органічні. Їх удосталь дає тваринницька галузь. Але й тут, стверджує агрономічна служба, обов’язковим є точний розрахунок, адже, перевищуючи норму, одержимо не органічну продукцію, як про це заявляє господарство, а забруднену нітратами та іншими небажаними сполуками. Тим часом до Плешканів за сировиною приїжджають ті переробники, які виробляють натуральну, екологічно чисту продукцію. І дуже задоволені якістю продукції як рослинницького цеху, так і тваринницького. Зокрема молоком.
Європа давно перейшла, приміром, на молочний комплекс, де застосовуються найсучасніші технології утримання та доїння. До речі, кількість високоудійних корів тут неухильно зростає. Тільки нинішнього року порідне стадо збільшилося на 70 голів, а за останні чотири роки в господарстві виростили ще одну ферму корів, збільшивши поголів’я на 350. Це дасть можливість значно збільшити валове виробництво молока. А надій від корови на кінець року перевершить 8-тисячний рубіж. Раніше про таке тільки мріяли.
Як розповіла головний зоотехнік-селекціонер Віра Лукашевич, цього досягають щоденною наполегливою працею. Це зовсім не газетний штамп, а так є насправді. Адже якщо не подбаєш про відповідні умови утримання, належну кормову базу, надійне функціонування ветеринарної служби, молока не матимеш. А «належна» означає весь асортимент фуражу, догляду, необхідний для гарного самопочуття корови. Разом з агрономічною службою спланували кормовий конвеєр, заготовили вдосталь поживних кормів на осінньо-зимовий період — ось і є молоко. Звичайно, не забувають про селекційну роботу, вирощування та придбання найпродуктивніших порід, зокрема української червоно-рябої, добре пристосованих до промислової технології утримання. Недарма корови з Плешканів стали неодмінними учасниками міжнародних виставок, отримують там найвищі відзнаки.
У Плешканях — молоко екстра-класу, кажуть представники фірм-переробників, які співпрацюють із господарством. Але не тільки вони. Недавно тут побували експерти з Європи, які ретельно перевірили умови виробництва молочної продукції. Залишилися задоволеними, хоч і без окремих зауважень не обійшлося. Однак недоліки швидко усунули. Завітали експерти й на підприємства, які переробляють плешканівську продукцію, зокрема на Золотоніський молокозавод. Побаченим там також лишилися задоволені, отож на прилавках магазинів від цих виробників — продукція справді органічна, яку не скрізь поки що навчилися виробляти.
Техніка людей не витіснила
З ентузіазмом і знанням справи інженерна служба підприємства поступово модернізує виробництво. Завдяки головному інженеру Антонові Лисуну та його братові Юрію, який обіймає не менш відповідальну посаду заступника директора, нові технології, найсучасніші механізми з’являються на всіх ділянках виробництва. Як розповів головний інженер Антон Лисун, з успіхом запровадили безвідвальний спосіб обробітку ∂рунту, застосувавши імпортний канадський глибокорозпушувач та іншу техніку.
— Його перевага в тому, пояснює Антон Дмитрович, — що при цьому структура поверхневого шару ∂рунту, що дуже важливо для збереження родючості, не порушується. А ось 12-корпусний плуг «Лемкен» з Німеччини, — показує головний інженер, — яким швидко обробляємо значні площі. Одна сучасна широкозахватна сівалка «Вorgo» (Канада), придбана недавно, також забезпечує високу швидкість сівби при відмінній якості. За один робочий день засіяли ячменем 120 гектарів. Переконалися в дуже якісній роботі агрегату: ячмінь дав чудові сходи, а потім і високий урожай. У полі ходять чотири комбайни марки «Лексіон», нещодавно купили дві нові «Сканії», два гноєрозкидачі, сучасний навантажувач «Ньюхоланд». Також цього року ПСП «Плешкані» придбало комбайн марки «Lexion770», аналога якому не існує в Україні. Він має вдосконалені функції, 12-тонний бункер і може перевозити велику кількість збіжжя.
Новітня техніка прийшла й на ферми, і на поля. Але працівників, як це нерідко буває в нинішніх «нових» українців, не зменшилося — 350 осіб.
— Усім знаходимо роботу, — підтверджує Юрій Дмитрович. — На заготівлі кормів, на фермах, на будівництві завжди потрібні робочі руки. А хто бажає опанувати вужчу спеціальність — навчаємо як у своєму господарстві, так і в Золотоноші та Черкасах. Люди мають непогані заробітки, умови праці, так званий соціальний пакет — ось і тримаються в господарстві.
Як стверджують селяни, й уся соціальна сфера лежить на плечах ПСП, а точніше — Людмили Лисун. Школа, дитячі садки, культосвітні заклади — все вимагає постійної турботи, вливання коштів, якими місцеві бюджети досі обділені. Та й елементарний порядок на вулицях, очищення їх від бур’янів, бруду та снігу, освітлення, ремонт доріг — зі всіма цими та іншими питаннями йдуть саме до директорки ПСП. І вона їх вирішує.
— Недавно, — поділилася Людмила Іванівна, — дуже зраділа статистичному звіту. Виявляється, в наших Плешканях за останні роки збільшилася кількість дітей дошкільного віку. Нині їх зареєстровано найбільше серед сіл Золотоніського району — аж 60, — з гордістю повідомила вона. А це значить — у села є велике майбутнє…