"Ще одна Тарасова світлиця"

Микола МАХІНЧУК
9 жовтня 2013

Чудового вересневого дня на батьківщині Кобзаря в селі Шевченковому на Черкащині панувало велелюдне свято: у місцевій спеціалізованій школі-інтернаті його імені відбулося урочисте відкриття Тарасової світлиці. 

З цієї нагоди сюди завітали з непорожніми руками поважні гості з Києва, Черкас та Звенигородки, родичі Т. Шевченка. Тож актова зала школи не могла вмістити всіх бажаючих бути учасниками піднесеного мистецького свята, що розпочалося вітальною композицією у виконанні шкільного зразкового хореографічного колективу «Зорепад» та врученням гостям пишного короваю.

Понад дві години в ошатній залі лунало Шевченкове слово та віншування нашого Пророка. Гості ділилися думками про багатющу й неоціненну спадщину Шевченка, про українську духовність і рідне слово, бажали вихованцям школи-інтернату успіхів у навчанні, зростати справжніми українськими патріотами, для яких у будні і свята, в години випробувань і радості від успіхів та перемог найбільшою цінністю буде рідна українська земля — Батьківщина.

 Ці побажання супроводжувалися передачею Тарасовій світлиці пам’ятних подарунків. Заслужений художник України скульптор М. Белень подарував велику меморіальну дошку; радник-організатор Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Б. Войцехівський — копії рукописів поетичних творів Т. Шевченка, фотопортрети Кобзаря та його друзів, копії картин В. Касіяна; художник, лауреат Шевченківської премії В. Франчук — свою роботу із циклу «Шевченкіана»; академік НААН України, до речі, вихованець цієї школи, В. Патика передав «Енциклопедичний словар» (1890 року), а народна майстриня, директор Київського музею вишивки Т. Протчева — вишиту ікону. А ще було подаровано багато книжок, альбомів, періодики, зокрема від Міжнародної громадської організації «Ми Українці», яку представляла її голова Л. Горбунова; генерального директора Газетно-журнального видавництва Міністерства культури України О. Білаш; автора цих рядків; представників Київського національного університету імені Тараса Шевченка; керівництва Черкаської області та її Звенигородського району, з пам’ятним словом гостей та їхніх колективів про Кобзаря, що збагатять і його світлицю, і шкільну бібліотеку.

Борис Войцехівський передає дарунки директору школи  Ліні Терещенко. Фото автора

Усе це перепліталося музикою, піснями і танцями у виконанні шкільних зразкових ансамблів — бандуристок «Срібні струни» та вже згаданого хореографічного колективу «Зорепад», декламуванням дітворою творів Т. Шевченка. Відбулося посвячення в юних кобзариків шістьох хлопчиків — учнів молодших класів, які мають започаткувати народження ансамблю бандуристів — побратима «Соколиків» із Чернігова.

Про це пообіцяв потурбуватися його творець — кобзар, народний артист України, лауреат Шевченківської премії Василь Нечепа, який передав школі диски зі своїми піснями, виконаними на багатьох концертах до 200-річчя з дня народження Кобзаря. Частину з них він озвучив і в Шевченківській спеціалізованій школі-інтернаті. Це був прекрасний концерт, в якому артист не скупився на свій талант, а присутні — на бурхливі оплески.

І був хвилюючий момент перерізання стрічки з нагоди відкриття Тарасової світлиці, розташованої в красивій споруді мистецького корпусу. Цей дім справді світлий і святковий. Він зустрічав гостей новими експозиціями — роботами юних художників і скульпторів, зокрема переможців і призерів Міжнародного конкурсу «Мій рідний край», великою кількістю подарунків, що збагачують Шевченкіану.

Василь Нечепа приймає поповнення в лави кобзарів

До речі, у мистецькому корпусі гості із задоволенням відвідали народознавчу світлицю, кімнату-музей «Дзвони пам’яті» та зал історії цієї школи особливої долі. Бо понад 30 літ вона була інтернатом для дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей; для дітей з вадами  розумового та фізичного розвитку. І лише 2002 року дістала статус та ймення Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради.

Треба віддати належне її педколективу, очолюваному Л. Терещенко вже понад 32 роки. Директор школи Ліна Денисівна зі своїми колегами вклала в цей заклад усе, на що здатна надзвичайно працьовита і творча особистість. Звичайно, не без допомоги відповідних обласних структур — держадміністрації та обласної ради — Шевченкове нині має цей дивосвіт дитячого виховання. Ми, гості з Києва, були приємно вражені чудовими умовами, в яких живе і навчається майбутнє України. Невипадково ця школа цього року включена у Всеукраїнський конкурс «Зіркові ЗНЗ України». Вона активно дружить із багатьма вишами та мистецькими колективами України, зокрема Києва, Львова, Черкас та Умані. Її вихованці поповнюють лави студентів найпрестижніших вишів.

Виступають танцюристи «Зорепаду»

— Наші учні, — каже Ліна Денисівна, — після сніданку розходяться на уроки, як і всі діти України, а після обіду біжать на заняття музикою, образотворчим мистецтвом, хореографією. На нашому мистецькому факультеті з 220 дітей щороку навчається 185 учнів. 

Отже, тут не могла не з’явитися і Тарасова світлиця. Про цей ще один центр виховної роботи тут стали дбати з весни цього року. До його народження та збагачення приєдналися люди, які глибоко шанують Кобзаря та люблять Шевченків край. І в цьому разі треба віддати належне великим ентузіастам-шевченкознавцям, творцям сучасної Шевченкіани — вже згаданим Б. Войцехівському та В. Нечепі. Борис Михайлович був ініціатором і фундатором першої такої світлиці у Переяслав-Хмельницькому державному педуніверситеті імені Григорія Сковороди ще у червні 2008 року. Потім вони з’явилися в Брусилові на Житомирщині, Києві, Прилуках та інших містах, переважно в солідних виховних закладах — школах та бібліотеках, наближених до учнівської та студентської молоді.

Тарасова світлиця у Шевченківській спеціалізованій школі-інтернаті стала дев’ятою в цьому ряду. І віриться, що вона гідно сприятиме вихованню майбутнього України. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua