КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ
Протестувати проти несправедливості на митницях до столиці можуть приїхати тисячі фур міжнародних автоперевізників
Час від часу в парламенті спалахують скандали. Мова, звичайно, не про блокування трибуни чи «дискусії», які завершуються рукоприкладством, ламанням стільців та мікрофонів. А про випадки, коли через закамуфльовані дії деяких депутатських «гуртків за інтересами» потерпають десятки й сотні тисяч працівників підприємств різної форми власності. Натомість ті, хто зміг «виконати завдання», у накладі, мабуть, не залишаються. Принаймні до такого висновку підштовхують слова голови Комітету Верховної Ради України з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України Володимира Макеєнка з нещодавнього інтерв’ю радіостанції «Свобода»: «Влада дає багато можливостей і в матеріальному плані також, починаючи від недоторканності, дипломатичного паспорта, якогось неофіційного лобіювання» (виділено автором. – В.Т). Саме наслідки останнього спробуємо проаналізувати на конкретному прикладі, оскільки проштовхування вузькокорпоративних інтересів на законодавчому рівні спотворює міжнародний імідж держави та її керівництва, викликає неоднозначну реакцію тих чи інших соціальних груп українського суспільства.
Хотіли як краще...
Ще з грудня 2010 року в Комітеті Верховної Ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики з ініціативи його голови Віталія Хомутинніка розпочала працювати робоча група з підготовки нової редакції Митного кодексу України. А 17 травня минулого року саме законопроект, поданий цим комітетом, був визнаний най∂рунтовнішим і підтриманий більшістю голосів Верховної Ради у першому читанні. До речі, в ході пленарного засідання Віталій Хомутиннік тоді зазначив: «Безумовно, наші двері відкриті для всіх бізнес-асоціацій, з якими ми працювали вже півроку і надалі працюватимемо, доки не буде ухвалений цей документ». Представники різних громадських та бізнесових об’єднань таким запрошенням скористалися і під час підготовки проекту закону до другого читання небезуспішно відстоювали свої позиції. А дехто це робив ще під час підготовки документа до першого читання.
«Нововведення» до законів небезпечніші від найсуворішого контролю. Фото з архіву редакції
Після прийняття його в першому читанні робоча група упродовж майже півроку розглянула понад дві тисячі поправок, уточнень та доповнень. Частину з них було враховано. І от нарешті 3 листопада 2011 року Верховна Рада взялася за розгляд у другому читанні проекту закону «Про внесення змін до Митного кодексу України». Характеризуючи доопрацьований документ, голова профільного комітету зазначив: «Головне, що ця редакція відповідає всім критеріям міжнародної практики, міжнародних конвенцій та європейського законодавства». І це справді було б саме так, якби через два тижні, 18 листопада, замість редакційних правок до законопроекту не були внесені зміни, що фактично спотворили деякі статті документа, оскільки тих, хто працює чесно, прирівняли до контрабандистів та обмежили поле для легальної праці.
Цілком можливо, що ті, хто передбачав імовірність відхилення Президентом митного законопроекту через невідповідність деяких його статей міжнародним нормам законодавства, вирішили підстрахуватися. Річ у тому, що майже одночасно з новою редакцією Митного кодексу йшла підготовка проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності». І саме в цей законопроект було внесено редакційні зміни до статей 351 і 352 Митного кодексу, який є чинним до сьогодні. Враховуючи те, що у новій редакції статті 352 закладено норму, яка дає можливість стригти під один гребінець як контрабандистів, так і добросовісних автоперевізників, президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП) Леонід Костюченко офіційно звернувся до міністрів фінансів, економрозвитку, інфраструктури, Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента та Голови Федерації роботодавців транспорту. У листі – прохання дати доручення відповідним інституціям провести правову експертизу зазначеної статті щодо її відповідності міжнародним угодам у галузі автомобільного транспорту. На думку перевізників, до статті 352 Митного кодексу внесено норму, яка суперечить міжнародній угоді, а саме Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, до якої приєдналась Україна у серпні 2006 року. Зокрема у ст.8 Конвенції ДМПВ передбачено, що при прийнятті вантажу до перевезення водій не повинен відповідати за дії відправника (декларанта, митного брокера), який здійснює завантаження товару у транспортний засіб, оформлення товарно-супровідних документів тощо. Проте внесені зміни до статті 352 Митного кодексу дадуть можливість неправомірно перекладати провину за некоректне оформлення товарно-супровідних документів третіми особами безпосередньо на перевізника, який жодного впливу на цей процес не має. Тому, на думку Леоніда Костюченка, для запобігання корупційним проявам та негативним наслідкам некоректного застосування цієї статті її доцільно залишити в редакції Закону України №8130-д «Про внесення змін до Митного кодексу України», що був ухвалений Верховною Радою в цілому 3 листопада 2011 року.
«Міни» для перевізників
Безумовно, керівництво асоціації, яка об’єднує, до речі, понад 3 тисячі організацій, що надають послуги з перевезень вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні, має повне право апелювати до найвищих інстанцій у пошуках справедливості. Адже йдеться про майже 100 тисяч працівників, яких не лише мають намір відсторонити від перевезень, а й взагалі залишити без засобів існування. І це не просто емоції. Адже внесене доповнення в чинний Митний кодекс прирівнює надані у пункті пропуску водієм провізні документи, що «містять неправдиві дані», до підроблених чи одержаних незаконним шляхом, створює фундамент не стільки для боротьби з контрабандою, як для знищення української галузі міжнародних перевезень. Це по-перше. По-друге, воно може стати причиною згортання міжнародної торгівлі. І по-третє, створити сприятливе середовище для розквіту корупції на митницях.
Приміром, закордонний виробник і український покупець уклали угоду продажу-купівлі 10 тис. пар італійського взуття. Для перевезення винайняли українського перевізника. Завантаживши товар «за бугром», той приїжджає на нашу митницю. Тут транспортний засіб перевіряють і кажуть, що в партії з 10 тисяч якась частина іншого кольору, а в декларації записано, що весь товар одного кольору. Отже, документи розцінюються як такі, що містять неправдиві дані. Справу передають до суду, який, керуючись «удосконаленою» оновленою статтею 352 Митного кодексу, виносить цілком законне рішення про накладення на перевізника штрафу, що дорівнює вартості товару, конфіскує сам товар і транспортні засоби. І нікого не обходить, що помилку допустив той, хто завантажував взуття, а перевізник навіть не має права заглядати в ящики та коробки. Проте у статті чітко прописано щодо конфіскації та штрафу. Якщо перевізник не має коштів його сплатити, приходять судові виконавці і для забезпечення виконання судового рішення описують майно, квартиру, виставляючи їх на аукціон. У наслідку людина опиняється на вулиці з дружиною і дітьми без засобів існування. Так само під визначення «неправдивих даних» може підпасти інший колір ∂удзиків на костюмах, шнурків на кросівках тощо. Абсурд? Безумовно. Однак якщо його повною мірою відчують на собі ще й суб’єкти міжнародної торгівлі, то на ній незабаром можна буде поставити хрест. Але хтось таки вніс правки, через які статтю закону можуть застосовувати як дишло і митники, і судді. Хоча цілком вірогідно, що звинувачений митниками у наданні документів із «неправдивими даними» робитиме «все можливе», аби справа не потрапила до суду. Такі зміни, мабуть, і принесуть комусь дивіденди, але аж ніяк не іміджу нашої держави та її керівництву.
А для міжнародних автоперевізників гуманізація в такому виді – гірше за в’язницю. Адже перспектива опинитися на вулиці разом із сім’єю без засобів існування набагато гірша для будь-якого чоловіка, ніж самому відбути покарання, хоча й несправедливе. Врешті-решт, не так вже й важливо, хто першим сказав «а», тобто вніс згадані доповнення, набагато гірше – якими можуть бути наслідки.
«Підкоп» під главу держави?
Під час обговорення митного законодавства в другому читанні головуючий, до речі, вимовив фразу, яка проливає світло на те, що часто відбувається в сесійній залі: «Вибачте, кожна із груп, яка представляє ті чи інші фінансово-промислові інтереси, намагається розв’язати тут свої проблеми». А ще за три дні до цього, під час розгляду в другому читанні закону щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, один із депутатів заявив наступне: «Ми просимо вас припинити робити дії, що фактично є антиконституційними, і які зводять нанівець принципи, що проповідує Президент України. Якщо ви підтримуєте Президента, не робіть під нього підкоп такими ганебними документами».
Такої ж позиції дотримуються і в Асоціації міжнародних перевізників. Там вважають, що прийняття парламентом лобістських документів, які лише підвищують соціальну напругу, теж спрямовані проти глави держави. Зокрема ті, про які мовилося в цьому матеріалі. Адже члени асоціації створили свій бізнес без фінансової підтримки держави. Він надає щорічно майже 3,5–4 тис. робочих місць та забезпечує своєчасною заробітною платою понад 100 тис. співвітчизників та їхніх сімей, дає значні грошові надходження до бюджетів усіх рівнів. На сьогодні учасники Асоціації експлуатують понад 32 тис. автомобілів. І кожен власник намагається чітко дотримуватися законодавства, оскільки втрата транспортного засобу рівнозначна втраті годувальника сім’ї. Тому можна зрозуміти одного з керівників АсМАП, якого обурює нинішня ситуація: «Коли ми звертаємося до митників з проханням зустрітися для узгодження позицій, нас не чують. Де ж партнерство влади і бізнесу? Ми поповнюємо бюджет, а нас позбавляють робочих місць. До водіїв ставляться, як до бидла. У всьому світі тих, хто працює, платить податки, поважають. І лише у нас чиновники вважають, мабуть, що утримують платників податків, а не навпаки. Чи, можливо, вони можуть обійтися без зарплати?»
Тож одностайне обурення перевізників, викликане «нововведеннями», про які йшлося, виникло не на порожньому місці. На їхню думку, реформи, проголошені главою держави, пробуксовують саме через те, що чиновники користуються своїми посадами для власного процвітання, а не державного. Водночас деякі групи в парламенті, лобіюючи вузькокорпоративні інтереси, запускають у законодавче поле «віруси», які викликають збурення тих чи інших соціальних верств населення, що вміло спрямовується політиками на главу держави. Оскільки далеко не все, що відбувається в «низах», знаходить належну реакцію у «верхах», транспортники прийняли рішення заявити про себе настільки голосно, щоб їх врешті-решт почули. Вони готові в січні, якщо і надалі ігноруватимуть їхні інтереси, рушити протестувати до столиці. Деякі навіть погрожують спалити на київських вулицях свої авто. Мовляв, хай краще згорять, аніж їх відберуть і ще, притягуючи штрафи, позбавлять житла. Але якщо автоперевізники навіть не підуть на такі радикальні кроки, то тисячі фур у столиці чи блокування ними всіх в’їздів і виїздів з неї навряд чи сприятимуть громадському спокою.