Прем’єр-міністр України Свириденко Юлія Анатоліївна

Народилася у 1985 році.

Освіта: з відзнакою закінчила Київський національний торговельно-економічний університет та здобула ступінь магістра за спеціальністю «Менеджмент антимонопольної діяльності».

Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Кар’єру розпочала 2008 року у приватному секторі. З 2015-го працювала на керівних посадах у Чернігівській обласній державній адміністрації: очолювала департамент економічного розвитку, обіймала посаду першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації, з липня по грудень 2018 року виконувала обов’язки голови обласної державної адміністрації. У вересні 2019 року призначена на посаду заступника міністра, а з липня 2020-го — першого заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Указом Президента України 22 грудня 2020 року призначена заступником Керівника Офісу Президента України. 4 листопада 2021 року призначена на посаду першого віцепрем’єр-міністра — міністра економіки України.

17 липня 2025 року призначена на посаду Прем’єр-міністра України.

Перший віцепрем’єр-міністр — міністр цифрової трансформації Федоров Михайло Альбертович

Народився у 1991 році у м. Василівка Запорізької області.

З 2009-го до 2014 року навчався в Запорізькому національному університеті (факультет соціології та управління).

З 2015-го по 2019 рік — засновник та генеральний директор компанії SMMSTUDIO.

2018 року працював на посаді операційного директора у проєкті «Суперлюди».

З травня 2019 р. — позаштатний радник Президента України з digital-напряму.

У 2019 році обраний народним депутатом Верховної Ради України IX скликання.

29 серпня 2019 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації України.

4 березня 2020 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації України.

21 березня 2023 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України — міністра цифрової трансформації України.

17 липня 2025 року призначений на посаду першого віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації України.

Віцепрем’єр-міністр з відновлення України — міністр розвитку громад та територій України Кулеба Олексій Володимирович

Народився у 1983 році в м. Києві.

Освіта: 2005 року закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Міжнародна економіка», кваліфікація магістра з міжнародної економіки.

З 2005-го по 2008 рік навчався в аспірантурі Національної академії державного управління при Президентові України.

Кандидат наук з державного управління.

Трудову діяльність розпочав у 2005 році на посаді менеджера комунального підприємства Київської обласної ради «Київ-медіа», м. Київ.

У 2005—2008 роках працював помічником народного депутата.

2007—2010 — генеральний директор ТОВ «Ханін і партнери».

2010 — старший викладач кафедри організації самоврядування ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом».

2010—2015 — депутат Ржищівської міської ради (на громадських засадах).

2014 — помічник депутата Київської міської ради (на громадських засадах).

2016—2017 — радник генерального директора комунального підприємства з охорони, утримання та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (на громадських засадах).

2018—2019 — генеральний директор ТОВ «Asper», м. Київ.

2019—2020 — директор департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

З 01.01.2021 року по лютий 2022-го — перший заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень.

З 8 лютого 2022 року до 15 березня 2022-го — голова Київської обласної державної адміністрації.

З березня по травень 2022 року — керівник групи радників поза штатом начальника Київської обласної військової адміністрації.

З 21 травня 2022 року по 24 січня 2023-го — голова Київської обласної державної адміністрації.

З 24 січня 2023 року по 5 вересня 2024-го працював заступником керівника Офісу Президента України.

5 вересня 2024 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра з відновлення — міністра розвитку громад та територій України.

17 липня 2025 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра з відновлення України — міністра розвитку громад та територій України.

Відзнаки та нагороди: Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2022).

Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Качка Тарас Андрійович

17 липня 2025 року призначений на посаду віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

 

 

Міністр оборони України Шмигаль Денис Анатолійович

Народився у 1975 році у м. Львів.

Освіта повна вища: 1997 року закінчив Державний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. Кандидат економічних наук (2003).

1995—2009 — робота на керівних посадах на підприємствах Львова.

2009—2013 перейшов працювати до Львівської обласної державної адміністрації.

У 2014 році став заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області.

2015—2017 — радник‚ віцепрезидент‚ генеральний директор‚ член наглядової ради ТзОВ ТВК «Львівхолод».

2017—2019 — заступник генерального директора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго», директор ДТЕК Бурштинська ТЕС‚ в.о. заступника генерального директора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго», м. Бурштин Івано-Франківської області.

Із серпня 2019-го по лютий 2020 року — голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

4 лютого — 4 березня 2020 року — віцепрем’єр-міністр — міністр розвитку громад та територій України.

4 березня 2020 року призначений на посаду Прем’єр-міністра України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра оборони України.

Міністр закордонних справ України Сибіга Андрій Іванович

Народився у 1975 році у м. Зборів Тернопільської області.

Освіта повна вища, закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка, спеціаліст з міжнародних відносин, перекладач англійської мови (1997); Львівський державний університет ім. І.Франка за спеціальністю «правознавство», юрист (1999).

Дипломатичний ранг: Надзвичайний і Повноважний посол.

Трудова діяльність:

1997—1998 — аташе, третій, другий секретар відділу державно-правових питань Договірно-правового управління МЗС України;

1998—2002 — другий, перший секретар Посольства України в Республіці Польща;

2002—2003 — перший секретар відділу правового та гуманітарного співробітництва Управління європейської інтеграції МЗС України;

2003—2005 — в.о. начальника, начальник відділу міжнародно-правового співробітництва Договірно-правового управління МЗС України;

2005—2006 — начальник відділу міжнародного права та законодавства в галузі зовнішньої політики Договірно-правового департаменту МЗС України;

2006—2006 — заступник директора департаменту — начальник відділу міжнародного права та законодавства в галузі зовнішньої політики Договірно-правового департаменту МЗС України;

2006—2008 — заступник директора Договірно-правового департаменту МЗС України;

2008—2012 — радник-посланник Посольства України в Республіці Польща;

2012—2012 — в.о. директора Департаменту консульської служби МЗС України;

2012—2016 — директор Департаменту консульської служби МЗС України;

2016—2021 — Надзвичайний і Повноважний посол України в Турецькій Республіці;

2021—2024 — заступник керівника Офісу Президента України;

04.2024—09.2024 — перший заступник міністра закордонних справ України;

5 вересня 2024 року призначений міністром закордонних справ України;

17 липня 2025 року призначений міністром закордонних справ України.

Міністр молоді та спорту України Бідний Матвій Вікторович

Народився 1979 року в м. Київ.

Освіта: 2001 — закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту України за спеціальністю тренер-викладач.

2004 — закінчив Київський національний торговельно-економічний університет за спеціальністю фінанси підприємства.

2008 — закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю комерційне право та трудове право.

2020 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю публічне управління та адміністрування.

Трудова діяльність:

2001—2009 — тренер ДП «Фаворит-С», м. Київ;

2009—2011 — керівник фітнес-клубу ДП «Фаворит-С», м. Київ;

2011 — помічник керівника ТОВ «Юридична компанія «Сетра»;

2011—2015 — менеджер з продажу ТОВ «ФірмаІСТ»;

2015—2016 — менеджер відділу автоперевезень «Дочірнє підприємство ІСТФРАХТ»;

2016 — помічник-консультант народного депутата України, Апарат Верховної Ради України, м. Київ;

2016 — головний спеціаліст відділу пріоритетних неолімпійських видів спорту департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту, Міністерство молоді та спорту України;

2016—2020 — директор департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту, Міністерство молоді та спорту України;

15 липня 2020 року призначений на посаду заступника міністра молоді та спорту України;

9 листопада 2023 року — тимчасово виконувач обов’язків міністра молоді та спорту України;

5 вересня 2024 року призначений на посаду міністра молоді та спорту України;

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра молоді та спорту України.

Міністр юстиції України Галущенко Герман Валерійович

Народився у 1973 році у м. Львові.

1995 року закінчив з відзнакою Львівський державний університет за спеціальністю «Правознавство», за фахом юрист.

2001 року здобув другу вищу освіту, закінчивши Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», магістр міжнародного менеджменту.

Має науковий ступінь кандидата юридичних наук.

З лютого 1994-го по червень 1995 року працював юристом СП «ДОМАР тревел енд турс транс ЛТД» у Львові. Із червня 1995-го по квітень 1996 року — помічник прокурора у прокуратурі Львівської області.

Із квітня 1996-го до березня 1997 року — аташе, третій секретар договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України.

З березня 1997-го по червень 2010 року працював у Секретаріаті (Адміністрації) Президента України — старшим консультантом, головним консультантом, завідувачем відділу, заступником керівника департаменту Секретаріату (Адміністрації) Президента України.

2011 року протягом нетривалого періоду працював головним юрисконсультом ДП «Державний експертний центр» Міністерства охорони здоров’я України.

Із квітня 2011-го по липень 2013 року перейшов на роботу до Міністерства юстиції, де обіймав посади помічника міністра юстиції, директора департаменту судової роботи.

З липня 2013-го по квітень 2014 року працював виконавчим директором з правового забезпечення ДП «НАЕК «Енергоатом».

Із 1 вересня 2012 року — доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Розпорядженням від 6 травня 2020 року № 493-р призначений на посаду віцепрезидента державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

29 квітня 2021 року призначений на посаду міністра енергетики України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра юстиції України.

Має почесне звання «Заслужений юрист України» (2004).

Нагороджений орденом Данила Галицького (2009).

Міністр енергетики України Гринчук Світлана Василівна

Народилася 11 листопада 1985 року в м. Чернівці.

У 2008 році закінчила Чернівецький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету, де навчалася за спеціальністю «Фінанси» та здобула кваліфікацію магістра з фінансів.

Із травня 2009-го по травень 2012 року навчалася в аспірантурі Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних наук України. У травні 2014 року їй присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності гроші, фінанси та кредит.

Кар’єру розпочала в Київському національному торговельно-економічному університеті 2008 року на посаді викладача фінансового факультету.

2012 року стала науковим співробітником ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААНУ. Брала активну участь в розробленні теоретико-методологічних засад державної фінансової політики стимулювання ефективного виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

2015 року стала головним спеціалістом департаменту з питань безпеки життєдіяльності, охорони навколишнього природного середовища та агропромислового комплексу в Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

2016 року стала директором департаменту з питань зміни клімату та захисту озонового шару в Міністерстві екології та природних ресурсів України. Брала участь у впровадженні міжнародних кліматичних угод, таких як Паризька кліматична угода, а також забезпечувала дотримання Україною зобов’язань за Кіотським та Монреальським протоколами.

2019 року стала радницею Прем’єр-міністра України з питань охорони навколишнього середовища та зміни клімату на громадських засадах. 2020 року обіймала аналогічну посаду радниці в Міністерстві фінансів України.

2022 року стала заступником міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, відповідальною за європейську інтеграцію міністерства. Формувала та реалізовувала політику з питань європейської інтеграції, дотримання й організації виконання зобов’язань, взятих Україною за міжнародними договорами, в частині компетенції Міндовкілля. Займалася розробленням та здійсненням заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

У вересні 2023 року обійняла посаду заступника міністра енергетики України, де координувала роботу з розроблення загальнодержавних та регіональних стратегій, державних цільових програм, планів розвитку в галузі енергетики, та посаду директора Офісу підтримки реформ при Міністерстві енергетики, де здійснювала реалізацію політики щодо інтеграції енергетичних ринків з ЄС, декарбонізації енергетики та розвитку ВДЕ, корпоративного управління, енергетичної безпеки.

5 вересня 2024 року призначена міністром захисту довкілля та природних ресурсів України.

17 липня 2025 року призначена на посаду міністра енергетики України.

Міністр у справах ветеранів України Калмикова Наталія Фернандівна

Народилася у 1982 році у м. Вінниця.

Освіта повна вища. Закінчила Вінницький національний медичний університет (вересень 1999 — червень 2005) та Вінницьку академію безперервної освіти за спеціальністю «Магістр публічного управління та адміністрування» (вересень 2019 — березень 2021), диплом з відзнакою.

Навчалася у бізнес-школі MIM-Kyiv за програмою MBA. Успішно завершила програму Fulbright Research and Development в Університеті штату Нью-Йорк у Буффало. Займалася дослідженням Female leadership in the military, співпрацювала з ветеранськими організаціями, органами влади США, Сиракузьким Університетом, Інститутом ветеранів та військових родин.

З 2005-го по 2012 рік — лікар-інтерн Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниця.

З 2007-го по 2008 рік — консультант з медичних питань представництва фірми «Алкон Фармасьютікалс Лтд» в Україні (за сумісництвом).

2008—2012 — консультант з маркетингу ПП «Дельта Медікел» (за сумісництвом).

2014—2017 — консультант з маркетингу у м. Вінниця ПП «Дельта Медікел».

2018—2021 — менеджер Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим».

З червня по грудень 2021 року — радник з гендерних питань Командування Сухопутних військ ЗСУ.

З лютого 2022-го по вересень 2023 року — виконавчий директор Українського ветеранського фонду.

У квітні 2014 року стала волонтером та допомагала українській армії. За період співпраці із сектором безпеки і оборони нагороджена відзнаками та медалями Міністерства оборони, видів та родів військ ЗСУ.

27 вересня 2023 року Кабінет Міністрів України призначив Наталію Калмикову заступником міністра оборони України з питань соціального розвитку.

5 вересня 2024 року призначена міністром у справах ветеранів України.

17 липня 2025 року призначена на посаду міністра у справах ветеранів України.

Міністр внутрішніх справ України Клименко Ігор Володимирович

Народився у жовтні 1972 року в Києві.

Освіта: 1989—1994 — Харківський військовий університет.

Трудова діяльність:

з 1994 по 1997 р. — служба в Збройних силах;

з 1998 по 1999 р. — психологуправління по роботі з особовим складом Управління МВС України в Харківській області;

з 1999-го по 2001 р. — старший психолог управління по роботі з особовим складом Управління МВС України в Харківській області;

з грудня 2001-го по березень 2002 р. — спеціальний співробітник Спеціального миротворчого центру при МВС України;

з березня 2002-го по червень 2002 р. — патрульний оперативного взводу спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово Спеціального миротворчого центру Інституту управління Національної академії внутрішніх справ України;

з червня 2002-го по вересень 2004 р. — начальник відділення професійного психологічного відбору та професійної орієнтації центру практичної психології при Управлінні МВС України в Харківській області;

з 2004-го по 2008 р. — головний психолог центру практичної психології Департаменту роботи з персоналом МВС України;

лютий — березень 2008 року — заступник начальника відділу аналізу та статистичного обліку інспекції з особового складу Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з березня 2008-го по червень 2010 р. — начальник центру практичної психології Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з червня 2010-го по квітень 2011 р. — заступник начальника управління — начальник відділу психологічного забезпечення Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з квітня по червень 2011 р. — в.о. начальника управління соціально-психологічної роботи Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з червня по вересень 2011 р. — начальник управління соціально-психологічної роботи Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з вересня по грудень 2011 р. — заступник начальника управління інспекції з особового складу та психологічного забезпечення — начальник відділу психологічного забезпечення Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з грудня 2011-го по грудень 2014 р. — начальник управління професійної підготовки та освіти Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

грудень 2014 — листопад 2015 р. — заступник начальника Департаменту кадрового забезпечення МВС України;

з листопада 2015 по жовтень 2017 р. — начальник Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України;

з жовтня 2017 по березень 2018 р. — заступник голови Національної поліції України — начальник Департаменту кадрового забезпечення;

з березня 2018 по вересень 2019 р. — заступник голови Національної поліції України;

з вересня 2019 року— головаНаціональної поліції України;

18 січня 2023 року призначений заступником міністра внутрішніх справ України — головою Національної поліції України та тимчасово покладено виконання обов’язків міністра внутрішніх справ України;

7 лютого 2023 року призначений міністром внутрішніх справ України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра внутрішніх справ України.

Генерал поліції першого рангу. Доктор психологічних наук.

Міністр освіти і науки України Лісовий Оксен Васильович

Народився у 1972 році в м. Києві.

Навчався у Решетилівському художньому училищі народних промислів і в Київському державному інституті культури. Пройшов професійний шлях від учителя до директора Національного центру «Мала академія наук» та співзасновника першого Музею науки в Україні.

Працював учителем Києво-Могилянського колегіуму, тренером з фехтування та підтримував діяльність громадської юнацької організації «Січ», на керівній посаді в генеральній дирекції ВАТ «Укртелеком».

З 2010 року був директором Національного центру «Мала академія наук України».

Заслужений працівник освіти України (2021). Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2012).

21 березня 2023 року Верховна Рада України призначила Оксена Лісового на посаду міністра освіти і науки України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра освіти і науки України.

Міністр охорони здоров’я України Ляшко Віктор Кирилович

Народився у 1980 році в с. Осова Дубровицького району Рівненської області.

2003 року закінчив Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, лікар.

2015 року закінчив заочну форму навчання Національної академії державного управління при Президентові України (факультет державне управління у галузі охорони здоров’я). Здобув кваліфікацію магістра державного управління в галузі охорони здоров’я.

Післядипломна освіта:

2017 — Барселонський курс ВООЗ із посилення систем охорони здоров’я для покращення контролю та лікування туберкульозу;

2016 — слухач курсу тематичного удосконалення «Сучасні аспекти громадського здоров’я», який організував Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця у співпраці з Каліфорнійським університетом (м. Сан-Франциско);

2014 — Bureau Veritas отримав сертифікат внутрішнього аудитора: Food Safety System Certification 22000 of Food Safety Management System, acknowledged by GFSI (based on ISO 22000:2005, ISO/TS 22002-1:2009 and ISO 19011:2011 Standards).

Трудова діяльність:

З 2003-го по 2010 рік працював у системі державної санітарно-епідеміологічної служби Київської області;

З 2010 по 2013 пройшов кар’єру від головного спеціаліста МОЗ України до директора департаменту Держсанепідслужби України;

3 2013-го по лютий 2014 року очолював державну установу «Київський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»;

З 2014 року по лютий 2018-го — голова громадської організації «Інфекційний контроль в Україні». За цей час організація реалізувала грантовий проєкт «Розроблення та впровадження оптимальної моделі амбулаторного лікування хворих на туберкульоз та їх соціального супроводу як ефективний спосіб покращення результатів лікування туберкульозу в Україні»;

З 2015 року по лютий 2018-го — консультант з питань громадського здоров’я проєкту USAID «Реформа ВІЛ-послуг в дії»;

З лютого 2018 року по липень 2019-го працював на посаді першого заступника генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України;

У грудні 2019 року призначений заступником міністра охорони здоров’я України;

З березня 2020 року — головний державний санітарний лікар України;

З 20 травня 2021 року — міністр охорони здоров’я України;

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра охорони здоров’я України.

Громадська діяльність: експерт з питань громадського здоров’я в Реанімаційному пакеті реформ у 2014—2016 роках.

У 2020 році присвоєно звання «Заслужений лікар України».

Одружений. Виховує доньку.

Міністр фінансів України Марченко Сергій Михайлович

Народився у 1981 році у смт Макарів Макарівського району Київської області.

У 2002 році закінчив Академію державної податкової служби України в місті Ірпінь. Має ступінь магістра з управління державними фінансами, був стипендіатом Президента України. 2009 року здобув ступінь кандидата економічних наук. Вільно володіє англійською мовою.

З 2002-го по 2011 рік працював у Міністерстві фінансів України, Державній фіскальній службі, Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, Секретаріаті Кабінету Міністрів України.

У 2011—2013 роках працював у Координаційному центрі з упровадження реформ при Президентові України. Брав участь в розробленні Бюджетного кодексу України.

Працював експертом в Bendukidze Free Market Center та був академічним директором спільної програми KSE та GIZ 2015—2016 років «Лідерство в державних фінансах».

Протягом 2016—2018 рр. працював заступником міністра фінансів України. До травня 2019 року обіймав посаду заступника глави Адміністрації Президента України.

30 березня 2020 року призначений міністром фінансів України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра фінансів України.

Одружений, має двох дітей.

Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Соболев Олексій Дмитрович

Народився у 1983 році.

Освіта: вищу освіту здобув у Київському національному економічному університеті, отримав ступінь магістра фінансів. Має сертифікат фінансового аналітика від CFA Institute (США).

Трудова діяльність:

має значний досвід роботи в інвестиційному та фінансовому секторі, працював керуючим активами у Dragon Asset Management;

у 2015—2016 роках на посаді радника міністра інфраструктури України координував проєкти з підвищення прозорості діяльності, відкритих даних та покращення корпоративного управління державними підприємствами;

у 2016—2018 роках керував проєктом Prozorro.Sale в Transparency International Ukraine, здійснював координацію розроблення ІТ-рішень для прозорого продажу державних активів;

з 2018 року очолював ДП «Прозорро.Продажі»;

президент спільноти фінансових аналітиків CFA Society Ukraine, голова консультативно-наглядової групи CoST Ukraine;

у січні 2023 року призначений на посаду заступника міністра економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації;

з липня 2024 року — перший заступник міністра економіки України.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра економіки, довкілля та сільського господарства України.

Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Улютін Денис Валерійович

Здобув кваліфікацію магістра фінансів у Національній академії державної податкової служби у 2004 році.

Має понад 20 років трудового стажу і 3-й ранг державного службовця. Починав кар’єрний шлях з посади головного державного податкового інспектора Державної податкової адміністрації України.

З березня 2010 року по квітень 2016-го працював в апараті Прем’єр-міністра України.

З квітня 2016 року по червень 2018-го був керівником патронатної служби міністра фінансів України. Має подяку Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року.

З квітня 2019 року обіймав посаду заступника державного секретаря Секретаріату Кабінету Міністрів України.

4 квітня 2020 року призначений на посаду першого заступника міністра фінансів.

17 липня 2025 року призначений на посаду міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України.

Джерело: Урядовий портал