ВИХОВАННЯ
Останніми роками на Сумщині активно відновлюється робота сільських дошкільних навчальних закладів
Вислів «Усе краще — дітям» навряд чи втратить колись свою актуальність. У першу чергу це стосується сільських малюків. Адже порівняно з міськими ровесниками вони перебувають у дещо іншій соціально-ваговій категорії. У регіоні прагнуть максимально підвищувати якість життя дошкільнят у найвіддаленіших сільських пунктах краю.
З днем народження, дитсадок!
Першого вересня позаминулого року в селі Слобода Буринського району сталася подія, на яку більше десяти років очікували місцеві жителі. Нарешті прийняв маленьких відвідувачів дитячий садок «Струмочок», який свого часу довелося закрити через банкрутство Першотравневого цукрового заводу (заклад перебував на його балансі). До честі місцевої влади і батьків, вдалося зберегти приміщення, меблі, обладнання — сільська рада потурбувалася про те, щоб тут постійно чергував сторож. Кошти на ремонт і відновлення виділили обласний та районний бюджети, не залишилися осторонь батьки. Тож понад 50 сільських дітлахів наповнили гамором кімнати дитсадка, розрахованого на 60 місць.
На щастя, подібне новосілля далеко не єдине для Сумщини. Радше навпаки — останніми роками відновлення роботи дитячих дошкільних закладів набуло системності і плановості. Впродовж 2010—2011 років вони почали працювати в селах Клепали і Сніжки Буринського району, Рижівка — Білопільського, Пушкарівка, Кекине, Могриця — Сумського, Пекарі, Хижки — Конотопського, Яцини — Путивльського, Кам’яне — Лебединського та інших.
Усього нині в сільській місцевості області функціонують 340 дошкільних навчальних закладів, у тому числі 223 навчально-виховних комплекси. Причому, протягом останніх двох років їх кількість збільшилася майже на 30. У них навчаються і виховуються близько 7,6 тисячі дітлахів віком від одного до шести років.
Як говорить головний спеціаліст управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації Лариса Сопіна, завдяки спільним зусиллям вдалося загальмувати негативні процеси, що розпочалися в 90-х роках минулого століття і прогресували майже десятиліття. Саме на той час припало масове закриття «Сонечок» і «Мрій», «Ромашок» і «Колобків», «Маринок» і «Білосніжок». І лише на початку 2000-х небезпечний маятник зупинився і поступово пішов у зворотному напрямку. Хоч, що втрачено, те втрачено: тоді в селах області працювали близько 500 дитсадків і частину з них навряд чи вдасться повернути до життя.
У дитсадку серед однолітків цікаво і весело. Фото з сайту mizinfo.ru
Поєднати майже непоєднуване
Але, за словами Лариси Миколаївни, з того часу відбулися значні зміни і в сільській місцевості, і в самому освітньому процесі. Насамперед, демографічна ситуація аж ніяк не стимулює відкриття нових дошкільних закладів, а навіть вносить свої проблемні корективи. В багатьох сільських дошкільних закладах сформовано лише по одній групі, в якій перебувають 10–20 дітей різного віку — від 1 до 6 років. Тож перед вихователями стоїть доволі складне питання — поєднати майже непоєднуване щодо роботи з різновіковими хлопчиками і дівчатками.
Порівняно з попередніми роками неухильно збільшується кількість дітей, які охоплені різними формами дошкільної освіти. Особлива увага надається роботі з п’ятирічками. В усіх районах органи управління освіти спільно з керівниками дошкільних навчальних закладів створюють банки даних на дітей цієї вікової групи, формують дошкільні групи та школи раннього розвитку, разом з батьками визначають форму здобуття дошкільної освіти, призначають відповідальних за це осіб.
Але це питання перебуває на порядку денному в тих населених пунктах, де немає дошкільних навчальних закладів і обмаль тих же п’ятирічок. З цієї причини запроваджено соціально-педагогічний патронат сімей, завдяки якому вдається хоч частково вирівнювати умови для одержання малюками перших знань.
Там же, де є можливості, для закладів визначені напрями освітньої діяльності — художньо-естетичний, гуманітарний, фізкультурно-оздоровчий, народознавчий, еколого-природничий та чимало інших. Тож батьки мають широкі можливості обирати для своїх синів і доньок той профіль, який найближчий душі і уподобанням.
На жаль, поки що не вдається організувати повноцінне — з усіх точок зору — харчування. Через брак коштів на кожну дитину припадає від 10 до 12 гривень на день. На такі гроші дуже не розженешся — добові норми з основних продуктів виконуються не більш як на 80%. Не вистачає м’ясних, рибних, молочних та кисломолочних продуктів, фруктів, соків.
Словом, життя в дошкільних закладах краю доволі смугасте — з білими смугами чергуються не зовсім світлі. Але останніх однозначно набагато менше. І сьогодні робиться все, щоб вони поступово зникли, бо й справді, все краще дорослі залюбки віддають дітям.