«Урядовий кур’єр» уже розповідав про скандальну передачу лісогосподарських виробничих структур МінАПК до Державного агентства лісових ресурсів країни. Ще торік в областях вимагали скасувати рішення Кабміну Азарова, яке викликало протести місцевої влади і самих лісівників. Несподівано для багатьох призначене Майданом керівництво Держлісагентства заходилося виконувати накази «папєрєдніків».
Хто привласнив колективну власність?
Буковина багата на ліси. З них і живуть мешканці гірських районів краю. Майже дві третини території Путильщини, більше половини Вижницького і Сторожинецького районів вкриті розкішними лісами, продукцію з яких, найперше деревину, здавна високо цінують в Україні й за кордоном.
У деяких буковинських родинах досі зберігають сімейні реліквії: документи на право приватної власності на лісові земельні ділянки, видані дідам-прадідам за часів імперії Габсбургів та Румунського королівства. Саме з приватних, людських земель, а також з лісових масивів, що належали сільським громадам і церковним єпархіям, після Другої світової війни нова радянська влада формувала на Буковині колгоспи. Адже у горах ріллі зовсім небагато.
За Незалежності колективні господарства розформували. У 1991 році на підставі оголошеної земельної реформи Верховна Рада постановила роздержавити і приватизувати колгоспні землі всіх категорій, зокрема лісового фонду. Вони переходили у колективну власність правонаступникам колективних сільгосппідприємств (КСП). Згодом землі сільгосппризначення з виробничою інфраструктурою було приватизовано через земельні й майнові паї. Гуцули ж у горах залишилися з нерозпайованими лісами і з дороговартісними виробничими фондами лісгоспів колективної форми власності. Про це свідчать правовстановлюючі документи, що зберігаються в обласних і районних архівах. Організовані у 2000 році в системі МінАПК держспецлісгоспи лише взяли в довгострокову оренду майно, створене працею горян, а лісові землі — в користування.
І хоч у чинному законодавстві нема терміна «колективна власність», юристи заспокоюють: вона нікуди не зникла, її слід зараховувати до приватної форми власності, поки врегулюється правовий статус права власності на землі й майно колишніх КСП. Нині ні Конституцією України, ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено порядок припинення або переходу права колективної власності до інших суб’єктів, тим більше без згоди трудових колективів — власників майна. Принаймні, судова практика визнає чинними державні акти на право колективної власності на землю, видані у процесі роздержавлення земель.
У будь-якому разі природними ресурсами області, зокрема землями лісогосподарського призначення, розпоряджається Чернівецька облдержадміністрація, згідно із Земельним і Лісовим кодексами, а також Законом «Про місцеві держадміністрації».
Козирний розклад земельних карт
Проте колишньому керівництву країни закон був не писаний. У липні 2013 року Кабмін Азарова прийняв сумнозвісне рішення про передачу 39 цілісних майнових комплексів держспецлісгоспів АПК у сферу управління Державного агентства лісових ресурсів. Це здійняло хвилю невдоволення в областях — у владних кабінетах і трудових колективах. Деякі області, приміром Івано-Франківська, рішенням облради одразу відправили лісом тодішнє керівництво Держлісагентства. І правильно зробили, бо безневинна на словах зміна сфери управління обернулася на ділі ліквідацією більшості держспецлісгоспів. Так, лютневий наказ Держлісагентства стирав з промислової карти Буковини сім підприємств.
Керівник департаменту агропромислового розвитку Чернівецької ОДА Василь Сандуляк переконує фактами і цифрами, що ці підприємства рентабельні, належно стежать за лісом, працюють за всіма галузевими вимогами, виконуючи в районах області важливі економічні й соціальні завдання. Однак попри стабільні фінансові показники, держспецлісгоспи АПК в новій сфері управління зникали як окремі юридичні особи — зі значним скороченням працівників, а також безплатною(!) передачею Держлісагентству виробничих фондів на суму 13,2 мільйона гривень. Трудові колективи враз позбулися свого майна — держава експропріювала його одним розчерком пера.
Після Майдану (а недоторканність права власності — серед основних європейських цінностей) всі були переконані, що новий уряд скасує протизаконне рішення зметеного революцією Кабміну. Проте справа «кровосісєй» живе і процвітає.
— За великим рахунком, Держлісагентство робить на Буковині те саме, що Росія зробила з Кримом: привласнює землі і майно, — переконаний шанований в області лісівник депутат Чернівецької облради Василь Воробчук. — З юридичної, економічної точки зору це хибний крок, який провокує в регіоні соціальний вибух. Але є інший бік, надійно прихований від стороннього ока. Новітні лісові «генерали» без бою захопили у сферу свого, з дозволу сказати, управління лише на Буковині 68 тисяч гектарів земель лісового фонду, безцінних з комерційної точки зору, оскільки вони розташовані близько адміністративних меж населених пунктів. Не здивуюсь, якщо незабаром на цих землях на комерційній основі почнуть виростати як гриби котеджні містечка і приватні рекреаційні комплекси.
Обласне управління лісового господарства навіть не дає собі труду пристойно пояснити реорганізацію-ліквідацію. «Це маленькі підприємства, а треба, щоб були великі», — до болю просто пояснює її причини головний лісівник області Анатолій Ковальський, який з розмахом реалізує задуми азаровської команди.
Але лихо не без добра. Розібравшись у питанні по суті, керівництво Буковини, окрім усього, розкрило кричущі проблеми в лісовому господарстві області й запевняє, що всі питання буде вирішено.
компетентно
«Безконтрольному господарюванню покладено край»
Роман ВАНЗУРЯК,
голова Чернівецької
облдержадміністрації:
— Голова Держлісагентства Валерій Черняков заявив мені відкритим текстом: можете забирати собі держспецлісгоспи АПК, а нам віддайте ліси! Що значить віддайте? Ліси — багатство Буковини. Вони повинні працювати на благо краю та його територіальних громад, а не окремих ділків, які, як бачимо, навіть після Майдану продовжують темну справу «папєрєдніків», вважаючи, що лісові масиви області надають їм у спадок як мало не приватні володіння в додаток до посад у столичній лісовій агенції.
Лісове господарство країни й далі грунтується на штучному розподілі права користування землями і права користування лісами. Це призвело до прихованої приватизації лісів. У результаті ринок лісових матеріалів має напівтіньовий характер. Це гальмує розвиток традиційно важливої для економіки Буковини деревопереробної галузі. В «тіні» перебуває лісосічний фонд. Ніхто досі не цікавився, а лісівники, ясна річ, не поспішають розповідати про те, чи експлуатують вони цінні природні ресурси максимально ефективно. Який насправді стан наших лісів, зокрема і лісів АПК?
Попередні результати проведеного спеціалістами облдержадміністрації аналізу фінансово-господарської діяльності лісгоспів свідчать, що в користуванні лісами інтереси Буковини далеко не на першому місці.
Обласне управління лісового господарства щоразу звітує про зростання темпів реалізації продукції на 20%. Цілком могло бути і 45%, якби високоякісний пиловник не реалізовували під виглядом і за ціною дров технічних, а під час лісозаготівлі збільшили вихід ділової деревини до показників сусідніх європейських країн, ліси яких за бонітетом зовсім не кращі за наші.
Немає жодних підстав вважати, що у сфері управління Держлісагенції колишні колгоспні ліси, а з ними і держспецлісгоспи АПК процвітатимуть. «Процвітання» вже почалося. Під маркою реорганізації новітні господарі ліквідовують спецлісгоспи всупереч рішенням їхніх трудових колективів. Порушуючи раніше дані обіцянки, мало не на половину скорочують робочі місця. Люди обурені, й без того складна соціальна ситуація напружена до краю.
Хто дав право Держлісагенції ліквідовувати в області підприємства, тим більше не збиткові? Хто дав право чиновникам від лісу розпоряджатися на власний розсуд не тільки землею і лісами області, а й долею її людей?
Хочу нагадати, що саме через облдержадміністрацію жителі областей реалізують своє конституційне право володіти з економічним і соціальним зиском природними ресурсами краю, зокрема землею лісогосподарського призначення. А за чинним законодавством, зокрема і Лісовим кодексом, лісгоспи насамперед є землекористувачами. Ера безконтрольного господарювання в буковинських лісах минула.
Час відповідати
Ярослав КУРКО,
перший заступник голови
Чернівецької облради:
— Використання землі в Україні платне. Порушуючи норми Земельного і Лісового кодексів, лісокористувачі області досі не оформили право на користування ділянками лісогосподарського призначення. А отже, безоплатно використовують у своїй господарській діяльності природний ресурс краю, по суті, привласнюючи кошти, які мали б спрямувати на розвиток територіальних громад. Місцеві бюджети зазнають істотних збитків. Проголошена реформа з децентралізації влади ставить це питання особливо гостро, оскільки плата за землю становить вагому частку місцевих бюджетів, а отже це фінансова основа місцевого самоврядування.
Система лісового господарства держави потребує негайного правового й економічного аудиту. Також потрібно дати об’єктивну оцінку управлінській діяльності Державного агентства лісових ресурсів України і відповісти на запитання: чи насправді її керівництво проводить галузеву політику в інте?ресах держави та областей?
Почата колишніми і продовжена нинішніми лісовими «генералами» афера з ліквідацією державних спеціалізованих лісових підприємств АПК порушує закони, а головне — Конституцію України. Слід пам’ятати, що основною вимогою Революції гідності було саме створювати і застосовувати закони України на благо держави і народу, а не заради вузькопартійних і кланових інтересів.