ТАЛАНТ
Матеріалами для художніх робіт Олесі Гудими, крім полотна, стали простирадла і... пляшки
Молода тернопільська художниця Олеся Гудима сміливо експериментує, постійно у пошуку не лише техніки малювання, а й сюжетів. Проте спочатку було слово. І Олеся більше дбала про його принади, гранування. Хотіла бути, як і батько, журналістом. Мрія здійснилася. Згодом працювала в редакції "Книги пам'яті", редагувала мистецький сайт.
"Живу легесенько, за межами себе"
Та одного пізнього вечора їй страшенно захотілося малювати. Де взяти полотно - крамниці зачинені. Знайшла старе простирадло, а на горищі свого майже сторічного будинку -давній підрамник, напнула - й гайда до праці. Полотнище обробила олією, яку використовує для приготування їжі, позбирала фарби, що були вдома, знайшла й розчинник до них. На тій першій своїй картині зобразила італійську Венецію, в якій ніколи ще не була, а бачила хіба в телепрограмах чи на журнальних світлинах.
- Нині претензій до цієї, як і подальших робіт, у мене немає, це подарунки долі, - мовить художниця.
Простирадла як матеріал захопили Олесю. Купувала їх не лише на ринку, збирала старі, навіть чоловікова родина, що мешкає в Новояворівську на Львівщині, долучилася до цієї справи. Найстаріше полотнище, яке напнула на підрамник, було ще з 30-х років минулого століття.
- Огрубіле простирадло дуже добре для роботи, - ділиться думками художниця. - Якщо ж воно подерте чи полатане - не біда, адже кожен його рубець, ниточка, френзель додає розкрилля творчій уяві, і тоді я щось покриваю фарбою, приклеюю чи дошиваю шматки іншої тканини, наліплюю.
Запитую про енергетику старих простирадл, чи не заважала в роботі.
- Навпаки, допомагала, адже збирала їх лише у своєї рідні, - чую у відповідь.
Перші 30 Олесиних творів на простирадлах відобразила саме містично-фантастичний світ, де привітно самотнім постатям і де будинки можуть бути "догори фундаментом, а коні ходити по небу". Цикл цей назвала "Сновида". Але спочатку багато читала філософського, вивчала жести, бо хотілося, аби люди згодом, споглядаючи на її творіння, впізнавали щось своє. Чудернацькі істоти на Олесиних картинах - не лунатики, не сонні мари, а чисті, без комплексів, які ще не зазнали суттєвого впливу матеріального сьогодення.
Оте світле почуття, напевне, переповнює й саму Олесю. Варто зазначити, що всю серію "Сновиди" вона роздарувала своїм знайомим, друзям, людям, які їй любі. Сама ж, так би мовити, переселилася в нову творчу субстанцію - захотілося відтворити на полотні ілюзії нашого реального життя, спостереження за світом, що довкруж неї. І почала писати цикл "Кроки".
- У "Кроках" я вслухалася у гамір, у квапливість нашого теперішнього життя. Тут також фарбами і пензлем передала історію кохання, дружби й розуміння іншої людини з напівпогляду, напівподиху і півслова, - коментує Олеся Гудима.
Для другого циклу художниця свідомо добирала золотисті, жовті, білі, оливкові, блакитні кольори, використовуючи розмаїття барв, а також будівельні матеріали. Словом, експериментувала в усьому. Що з того вийшло, тернополяни могли ознайомитися нещодавно на персональній виставці Олесі Гудими. І митців, і шанувальників прекрасного передовсім захоплювали три роботи під спільною назвою "Шум". Під однією рамкою художниця зібрала десятки, сотні, можна сказати, картин.
Одягає в шати пляшку
Свого часу Олеся побачила розмальовані пляшки. Закортіло й самій попрацювати у цій царині. Взялася шукати різні за формою та виготовлені в різні роки пляшки і навіть старовинні глечики.
- Шукала власну техніку розмальовування пляшок, -розповідає Олеся, - а крім цього, вивчала орнаменти українського та інших народів. Уже понад сто посудин розписала. На них не побачите химер чи чудернацьких сновид. Тут - привілля квітам, стилізованим тваринам і силуетам, тут місце маскараду - святковості, сценічним жестам, загадковій міміці. На них панує любов і до людини, і до природи, і до прекрасного.
Розмальовування пляшок художниця називає спілкуванням із собою. "Думки тоді матеріалізуються, внутрішнє спалахує різнобарв'ям, а приховане можна побачити", - твердить.