РИЗИКИ

Селяни мають подати заявки про наміри страхувати посіви до кінця листопада

Аграрна Україна має лише 3–5% застрахованих посівних площ, тоді як у США та Канаді застраховано до 80% сільгоспугідь, у Німеччині — до 40%. А в Іспанії страхування врожаю окремих сільськогосподарських культур сягає 100%. Миколаївські аграрії, попри статус Миколаївщини як «зони ризикованого землеробства»,  в осінньо-зимовий період 2010-2011 років уклали лише 25 договорів, застрахувавши трохи більш як 7 тис. га. У весняно-літній сезон кількість договорів зросла до 87, а кількість застрахованих гектарів збільшилася до 13 тисяч.

Такі небезпеки, як посуха і паводок, ожеледь і град, весняні заморозки і зливи тримають селян у напрузі і гальмують успішне ведення бізнесу, а інколи і знищують плоди багаторічної праці. І хоча повністю убезпечити себе від природних явищ нереально, значно зменшити залежність від них цілком імовірно шляхом агрострахування. Які страхові продукти пропонують українським товаровиробникам? Чому агрострахування в Україні розвивається повільними темпами? Наскільки реально поновити механізм субсидування державою частини страхових внесків, які сплачують сільгоспвиробники? На ці та інші запитання відповідали фахівці в галузі аграрного страхування на засіданні «круглого столу», що відбувся в Миколаєві. Тема обговорення — «Можливості якісного агрострахування та реальна потреба в ньому».

Втрати дорожчі за страхування

                                   
Роман ШИНКАРЕНКО, 
експерт з агрострахування
Проекту Міжнародної фінансової
корпорації «Ровиток
агрострахування в Україні»:

— Мета нашого проекту — продемонструвати українським товаровиробникам можливості агрострахування,  роз’яснити, як застрахуватися на практиці, довести, що страхування — реальний інструмент управління ризиками в сільському господарстві.

Найкращий аргумент на користь агрострахування — нинішня ситуація на полях. На Миколаївщині в поганому стані перебувають озимі. Це підтверджують і дані Мінагрополітики в усіх областях: отримано лише 65% сходів, з яких тільки 30% у хорошому або задовільному стані. Тож я рекомендував би господарствам, де все-таки отримали сходи, застрахуватися, аби потім не втратити все. Ми разом із страховими компаніями розробили кілька видів договорів із страхування озимих культур: повна загибель, страхування врожаю на весь цикл виробництва, часткова та повна загибель, повна загибель плюс весняні заморозки та інші. Найбільшою популярністю у селян користуються договори щодо повної загибелі (було укладено 286 договорів) та щодо страхування врожаю озимих на весь цикл (163 договори).  

На ринку агрострахування нині активно працюють 15 страхових компаній. Це ті компанії, які підвищують якість своїх послуг, страхування стає якіснішим, скорочуються терміни отримання виплат. Найпродуктивнішими в плані агрострахування були 2007-2008 роки, коли держава допомагала аграріям субсидіями. Так, у 2007 році було укладено 4397 договорів. Торік уклали 1466 договорів, а тільки за першу половину 2011-го — вже 1978. Тобто певне зростання спостерігається. До речі, рівень виплат за договорами страхування становив торік 70,54%. Вважаємо це хорошим результатом.

Хочу порадити селянам поквапитися, адже ми рекомендуємо подати заявку про наміри страхувати посіви до кінця листопада. І наостанок побажання аграріям: не бійтеся страхуватися. Втрати значно дорожчі.

                                   
Ельвіра ОЛЕКСЄЄВА, 
представник Миколаївського
відділення «Райффайзен Банк Аваль»:

— Не слід забувати і ще про одну сторону в страховому процесі. Комерційні банки, куди селяни звертаються по кредити. Ми спостерігаємо, що останнім часом аграрії поліпшують методи організації виробництва, рухаються в напрямку світового прогресу, підвищують ефективність роботи, серйозно працюють над зростанням врожайності. Тож упевнена: переваги агрострахування оцінить більшість господарств. Чому ми як банк виступаємо не пасивним спостерігачем, а зацікавленою стороною? Коли ми оцінюємо кредитний проект в агросфері, то розглядаємо дуже важливу складову — можливість повернення кредиту. І стає прикро, коли фермер усе зробив правильно, додержано всіх технологій, вкладено добрива, але природні явища призводять до економічних збитків. Наш інтерес полягає в забезпеченні повернення кредитів.

Яку модель роботи з нашими сільгоспвиробниками ми бачимо? Щоб застраховані посіви стали не додатковим, не формальним, а основним видом заставного забезпечення. Ми зацікавлені, щоб страхування розклало ризики на всіх учасників і зменшило відповідно ризик самого товаровиробника під час отримання кредиту в разі настання негативних природних явищ.  Бажано, щоб в агрострахуванні з’явився ще один учасник — держава.

                                   
Олександр ПОЛІНЕЦЬ, 
головний спеціаліст
Департаменту стандартів
регулювання та нагляду
за фінансовими установами
  Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України,
кандидат наук з державного управління:

— Страхування сільськогосподарської продукції стане ефективним лише тоді, коли об’єднає інтереси всіх учасників ринку страхування та держави. Існують три можливі варіанти розвитку страхування сільгосппродукції в Україні. Перший — держава всі ризики бере на себе, другий — вона залишить ризики приватному сектору і третій — застосування партнерських відносин між державою і приватним сектором. Державі слід обрати найоптимальнішу для України модель агрострахування. Вже підготовлено два варіанти Концепції розвитку страхування сільгосппродукції в Україні. Остаточний варіант її стане основою механізму агрострахування, затвердженого законодавчо.

На жаль, поки що такий вид як агрострахування не виокремлено. Здійснюють його за ліцензією страхування майна. Це суперечить світовій практиці, де агрострахування — специфічний вид. Серед чинників, що гальмують розвиток агрострахування в Україні, слід виділити, по-перше недостатнє розуміння важливості питання на всіх рівнях, починаючи з органів державного управління, страхових компаній, банків і до виробників сільгосппродукції. По-друге, недостатня технічна спроможність страхових компаній, брак належних страхових продуктів та спеціалістів із цих питань. І, по-третє, — недостатня довіра сільгоспвиробників до страхування. Додає негативу і відсутність поінформованості.

Хочу поділитися досвідом Канади. Головний чинник агрострахування — побудована система повної й абсолютної довіри страхових компаній до сільгоспвиробників і навпаки. Уряд Канади вважає: кожен фермер має дозволити собі придбати страховий продукт. Це політичне рішення держави. Адже набагато дешевше підтримувати проекти страхових компаній, ніж виділяти кошти під час виникнення непередбачуваних ситуацій. Досвід варто перейняти і нам. Протягом останніх років втрати сільгоспвиробників від різних природних катаклізмів загалом в Україні досягали від 3 до 7 млрд грн на рік. Держава не здатна компенсувати такі втрати. Тож вихід — в агрострахуванні.

Хто виступатиме в ролі адвоката?

                                   
Олександр ПРИЩЕПА, 
начальник Департаменту
страхування ризиків
аграрного виробництва,
страховий брокер «Дедал»:

— Я представляю ще одну сторону в страховому процесі — посередника. Наша робота полягає в тому, щоб нівелювати ті спірні питання, які виникають на ринку між страховою компанією й агровиробником. Адже 90% конфліктів між аграріями та страховиками закладається під час підписання договорів. Ми намагаємося виступити в ролі адвоката на ринку страхування, який бере на себе функції доносити інформацію до виробників. На жаль, у нашій країні виникає ситуація, коли є два агрономи і три думки. Як знайти порозуміння? Ми ставимо за мету донести до людей, які користуються послугами страхових компаній, відповідну інформацію і допомогти її використати із користю для себе. Підписуючи договір страхування, селянин має чітко розуміти, що в документі закладено.  Аграрне страхування потрібне, воно працює у всьому світі. Без стандартизованих продуктів, де прописані всі правила гри, у нас не буде нормального розвитку.  

                                   
Ігор ПОТРИВАЄВ, 
начальник відділу
фінансово-кредитного забезпечення
головного управління
агропромислового розвитку
і продовольства Миколаївської
облдержадміністрації:

— Миколаївщина має 2 млн га сільськогосподарських угідь, з яких 1,7 га ріллі, що становить 5% орної землі в Україні.  Природно-кліматичні умови та родючі землі області сприяють формуванню великого потенціалу агропромислової галузі, дають змогу отримувати високі врожаї майже всіх сільськогосподарських культур. Цього року зібрали 2,6 млн тонн зерна. Попри аномальні погодні умови, завершується сівба озимих — посіяно 636,4 тис. га. Нинішні несприятливі для селянина погодні умови підтверджують потребу аграрного страхування. Найвідчутнішою була державна підтримка у 2005-2008 роках, коли діяла бюджетна програма здешевлення вартості страхових премій. За період її дії у 2005-2008 роках сільгоспвиробникам було відшкодовано 5 млн грн. Бажано відновити таку фінансову підтримку.  

                                   
Олена ЛАРІОНОВА, 
заступник директора
Миколаївської дирекції
НАСК «Оранта»:

— Попри те, що реальним страхуванням в агросекторі України охоплена невелика частка  виробників, інтерес до страхування агроризиків з року в рік зростає. Керівники господарств, які  їх мінімізують шляхом страхування, не вважають витрачені чималі гроші марними. Адже у разі повної загибелі врожаю або його частини внаслідок вимерзання, посухи, льодової кірки тощо страховка покриє збитки і господар за короткий строк отримає страхове відшкодування.

У будь-якій цивілізованій країні страхування агроризиків сільгоспвиробників субсидоване. Саме воно може виступати реальним підгрунтям для розвитку агрострахування. Якби держава компенсувала господарствам 50% страхового платежу, вдалося б істотно поширити послуги зі страхування сільгоспкультур та залучити до страхування більшість господарств Миколаївщини та України загалом. 

«Круглий стіл» підготувала
і провела Олена ІВАШКО,

«Урядовий кур’єр»

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни  ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.