Чи позначилася децентралізація на відносинах між Державною казначейською службою України (Держказначейство) та органами місцевого самоврядування? Як служба співпрацює з Пенсійним фондом? Про це та інше в інтерв’ю «УК» розповіла голова Держказначейства Тетяна CЛЮЗ.
— Пані Тетяно, ви вдруге очолюєте Держказначейство. Про які зміни можна говорити?
— Безумовно, зміни в діяльності Казначейства відбулися, як, зрештою, змінилися з об’єктивних причин сама держава та українське суспільство.
Кожен етап, який пройшло Казначейство за цей час, кожне управлінське рішення, що супроводжувалося впровадженням нових проектів, у підсумку сприяли побудові потужного механізму казначейської системи, що стала опорою у сфері державних фінансів України.
На всіх етапах Казначейство активно взаємодіяло та співпрацювало з казначействами інших країн, брало участь у різних семінарах, конференціях на дотичну до реформ тематику. Це був період обміну досвідом, здобуття нових знань і зародження перших паростків майбутніх проектів.
Наприклад, Казначейство — один з учасників реформи системи бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до Стратегії модернізації системи управління державними фінансами. Мета реформи — вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору. Важливий перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності та запровадження плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі.
Результатом проведених реформ стало запровадження сучасної форми дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства — казначейство», а також електронного адміністрування податку на додану вартість.
Світова економічна криза, що розпочалася наприкінці 2008 року, змусила всю казначейську систему працювати у зовсім іншому режимі. Хоч тодішні труднощі неможливо порівняти із загрозою, з якою зіткнулася Україна за два останні роки.
Нам довелося у прямому сенсі слова рятувати колег у Донецькій та Луганській областях. Перед нами постали непрості завдання забезпечення казначейського обслуговування бюджетів усіх рівнів. Щодня в телефонному режимі я спілкувалася з керівниками територіальних органів у цих регіонах, у нас, можна сказати, був оперативний штаб, від роботи якого залежали не тільки проведені платежі, а й людські життя.
Окремі Казначейства довелося перемістити. Нині на підконтрольній українській владі території діють 43 Казначейства, кожне з них за останній рік я відвідала кілька разів. Вони виконують свої повноваження, що вкрай важливо для функціонування бюджетних установ. Усі видатки, зокрема соціальні, розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, які перебувають на підконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей, здійснюють у повному обсязі відповідно до зареєстрованих бюджетних фінансових зобов’язань і наявних платіжних доручень.
— Одна з гострих тем — соціальні виплати громадянам за судовими рішеннями. Чи всі такі запити задовольняє відомство?
— Держказначейство виконує судові рішення про стягнення коштів, реалізуючи положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Є відповідна бюджетна програма «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3 504 040), видатки за якою Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено в обсязі 144,75 мільйона гривень.
Загалом Казначейство з 2013 року виконало 22 611 судових рішень на загальну суму понад 454,8 мільйона гривень, протягом січня — липня 2016-го — 2996 судових рішень на загальну суму понад 55,1 мільйона гривень.
Станом на серпень 2016 року в Казначействі за згаданою вище бюджетною програмою було на виконанні понад 155 тисяч судових рішень на загальну суму більш як 3,2 мільярда гривень, які подали стягувачі до Казначейства протягом 2013—2016 років.
Нам фактично щодня надходять звернення громадян щодо здійснення виплат за судовими рішеннями. Люди висловлюють незадоволення, пишуть скарги. Крім того, 99% звернень під час особистого прийому керівництва Казначейства — це звернення громадян щодо здійснення виплат за судовими рішеннями.
Безспірне списання коштів державного бюджету Казначейство здійснює за черговістю над?ходження до нього судових рішень і в межах бюджетних призначень на відповідний рік.
У межах встановлених бюджетних призначень Казначейство у серпні 2016 року виконувало судові рішення, які надійшли до нього у травні 2013-го.
Звертаю увагу, що Казначейство — обслуговуючий банк, функції якого в цьому разі фактично зводяться до технічного виконання рішень суду — безпосереднього перерахування коштів на рахунки стягувачів.
З огляду на критичний стан невиконання рішень судів, гарантованих державою, що пов’язано з недостатнім обсягом видатків за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», Казначейство постійно звертається до Міністерства фінансів України як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику, з пропозицією про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у частині збільшення видатків за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3 504 040.
— Чи кардинально змінилися у зв’язку з децентралізацією відносини Казначейства та органів місцевого самоврядування?
— Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, під час виконання державного бюджету і місцевих бюджетів застосовують казначейське обслуговування бюджетних коштів. Воно передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень під час зарахування надходжень бюджету, взяття бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів та здійснення платежів за цими зобов’язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Тобто за умов децентралізації відносини між органами Казначейства та місцевого самоврядування кардинально не змінилися.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджети об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать до бюджетів місцевого самоврядування.
Органи Казначейства обслуговують бюджети об’єднаних територіальних громад згідно із процедурами, які застосовують під час обслуговування інших місцевих бюджетів.
— На що мають звертати увагу представники місцевої влади під час отримання субвенцій?
— Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, щорічно законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначає обсяги та види міжбюджетних трансфертів з державного місцевим бюджетам. Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передають з одного бюджету до іншого. Порядок та умови надання міжбюджетних трансфертів з державного місцевим бюджетам визначено Кабінетом Міністрів України, слід забезпечити своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту їх перерахування.
Якщо до 1 грудня поточного року Верховна Рада України не ухвалила закон про державний бюджет України на наступний рік, то місцева рада, затверджуючи місцевий бюджет, враховує обсяги міжбюджетних трансфертів (освітня, медична субвенції, субвенції на здійснення державних програм соціального захисту, базова та реверсна дотації), визначені у законі про державний бюджет України на попередній бюджетний період.
Загальний Порядок та умови перерахування міжбюджетних трансфертів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1132, відповідно до вимог якої субвенції перераховують згідно з розписом державного бюджету, а в разі перерахування із спеціального фонду — також за рахунок відповідних надходжень.
Оскільки кожна субвенція має певну мету, тобто цільове призначення, то більшість субвенцій мають ще індивідуальні порядок та умови надання. Такі порядки та умови визначають наприклад напрями витрачання, умови надання коштів, участь бюджету — отримувача субвенції, терміни проведення операцій тощо.
Більшістю порядків та умов передбачено наявність переліків об’єктів, заходів, товарів, робіт, послуг. Визначено, які органи розробляють, погоджують та затверджують ці переліки.
Використовуючи кошти субвенції, розпорядники коштів місцевих бюджетів зобов’язані чітко дотримуватися вимог, встановлених порядком та умовами для відповідної субвенції.
— Яка світова практика казначейського обслуговування і чи потребує ваше відомство модернізації у зв’язку з економічними викликами?
— Казначейське обслуговування бюджетів у різних країнах здійснюють відповідно до устрою країн та специфіки внутрішнього законодавства. До прикладу, в країнах Європи, як правило, є або окремий орган, або відповідальний за казначейське обслуговування бюджетів структурний підрозділ у складі міністерства, що опікується фінансовою політикою держави. Державна казначейська служба України постійно вивчає кращі практики, що існують за кордоном, враховує цей досвід для удосконалення казначейського обслуговування бюджетів та інших клієнтів. Щороку Казначейство реалізує нові проекти та впроваджує електронні сервіси, які дають змогу спрощувати і підвищувати ефективність обслуговування розпорядників бюджетних коштів, зменшувати витрати часу на формування оперативної інформації, забезпечувати простоту та прозорість бюджетного процесу. Наприклад, лише з початку цього року розширено можливості дистанційного обслуговування клієнтів у частині планових показників, зобов’язань та платіжних документів, забезпечено процес автоматизації електронного адміністрування реалізації пального, оптимізовано внутрішні процеси взаємодії органів Казначейства у частині отримання підкріплень з єдиного казначейського рахунку.
Не залишаються осторонь наших починань і громадяни, які не є безпосередніми учасниками бюджетного процесу. Так, завдяки інформації з Казначейства публікують платіжні транзакції на порталі e-Data, триває робота щодо інформаційної взаємодії з порталом ProZorro, Національним антикорупційним бюро України тощо.
Удосконаленню роботи Казначейства також сприяє введення в експлуатацію системи централізованого сховища даних, завдяки якій створюють окремі форми оперативної звітності з виконання бюджетів. Нині працюємо над модернізацією автоматизованої системи «Є-Казна» для впровадження централізації державного бюджету за видатками.
Казначейство реалізує пріоритетні напрями роботи на 2016 рік, зокрема забезпечено обслуговування місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад. Триває виконання заходів щодо запровадження програмно-цільового методу виконання місцевих бюджетів.
— Як, на вашу думку, потрібно виходити із традиційної ситуації, коли Пенсійний фонд — боржник Держказначейства?
— Передовсім треба врахувати, що позики надають Пенсійному фонду України за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти державного, місцевих бюджетів та інших клієнтів.
Пенсії в Україні виплачують із трьох основних фінансових джерел. Перше — власні кошти Пенсійного фонду України, які переважно формуються з відрахувань від єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Забезпеченість Пенсійного фонду такими коштами в середньому становила 50—60%. А в 2016 році у зв’язку зі зменшенням ставки єдиного соціального внеску, — лише приблизно 40%.
Друге джерело — кошти державного бюджету за однією бюджетною програмою «Фінансове забезпечення виплат пенсій, над?бавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». До речі, до 2016 року діяли дві бюджетні програми — «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами» та «Покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій».
І третє фінансове джерело — позики Пенсійному фонду з єдиного казначейського рахунку. Це джерело тимчасове, оскільки Казначейство надає кошти на певний проміжок часу, а фонд їх має повернути. Цього року Пенсійний фонд по такі позики не звертався.
Маємо практику минулих років. Протягом 2007—2015-го Пенсійному фонду було надано позик з єдиного казначейського рахунку на загальну суму 322,9 мільярда гривень, з яких повернуто лише 274,9 мільярда, або 85,1%.
Із 2007 року Пенсійний фонд щороку нарощував заборгованість перед єдиним казначейським рахунком за непогашеними позиками.
Якщо станом на 1 січня 2008 року заборгованість фонду становила 2,4 мільярда гривень, то на 1 січня 2016-го — 50,4 мільярда. 2015-го Пенсійному фонду було надано позик на суму 38,5 мільярда гривень. Цю суму своєчасно та в повному обсязі повернули. Цього року фонд погасив 2,4 мільярда гривень заборгованості за позиками минулих років. Станом на 1 серпня 2016-го загальний обсяг заборгованості Пенсійного фонду за позиками становив 48 мільярдів гривень.
Одним зі шляхів погашення заборгованості може бути передусім її реструктуризація на кілька років з визначенням реальних джерел погашення.
Нині Казначейство разом з міністерствами фінансів, соціальної політики та Пенсійним фондом працює над законодавчим урегулюванням цього питання.
Казначейство забезпечує оплату всіх платіжних доручень, поданих Пенсійним фондом для виплат за різними пенсійними програмами без затримок та в повному обсязі.
— На 1 серпня цього року на єдиному казначейському рахунку було приблизно 11 мільярдів гривень. Багато це чи мало для нашої країни?
— Протягом поточного місяця видатки здійснюють не лише із залишку коштів єдиного казначейського рахунку на перше число місяця, а й за рахунок поточних доходів, які надходитимуть до бюджетів усіх рівнів та інших джерел фінансування, передбачених законодавством.
За І півріччя 2016-го середньоденний залишок коштів на єдиному казначейському рахунку становив 15,6 мільярда гривень. За підрахунками Казначейства, щоденний залишок, необхідний для забезпечення ліквідності єдиного казначейського рахунку, становить 3—6 мільярдів гривень.
Рекордна сума, яка обліковувалась на єдиному казначейському рахунку з часу його створення у 2001 році, була у грудні 2015-го — 49 мільярдів гривень. Хотілося б, щоб цей рекорд було побито.
Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Тетяна СЛЮЗ. Народилася 1965 року на Львівщині. Закінчила економічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Другу вищу освіту здобула в Тернопільській академії народного господарства.
Трудову діяльність розпочала в 1987 році на посаді економіста фінвідділу Кам’янка-Бузької РДА (Львівська обл.).
Протягом 1990—2002 років пройшла трудовий шлях від державного податкового інспектора до першого заступника начальника Кам’янка-Бузької міжрайонної податкової інспекції Львівської області. У 2002—2004 роках —заступник начальника управління ДПА в області. Протягом 2004 — 2005-го — заступник голови ДПА у Тернопільській області. Посаду заступника директора департаменту Міністерства фінансів обіймала в 2005—2006 роках. 2006-го призначена начальником Головного управління Державного казначейства України у м. Києві. У 2006—2007 роках — начальник відділу Мінфіну. З 2007-го року по 2010 рік — голова Державного казначейства України. З 16 квітня 2014-го вдруге очолила службу.