ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО 

Міська влада Черкас досі не спромоглася навести лад у тролейбусних перевезеннях. 

Важко сказати, що змінюється в роботі черкаських тролейбусників із черговою зміною керівництва комунального підприємства. Нині виконуючий обов’язки директора «Черкасиелектротрансу» Андрій Наумчук (від липня минулого року — це вже третій керівник) навіть на телефонні дзвінки не відповідає, не те щоб прокоментувати ситуацію. А вона, скажемо прямо, критична. Принаймні за оцінкою городян, які мерзнуть на зупинках, чекаючи тролейбусів. У цьому особисто довелося переконатися вашому кореспондентові, який    за цілу годину так і не дочекався «сімки», яка, згідно з графіком, вивішеним на зупинці, мала вже кілька разів ощасливити пасажирів.

Обурення черкащан викликала й чергова новація — з 18 лютого кардинально змінився графік руху  тролейбусів унаслідок їх скорочення  майже вдвічі. Якщо до липня минулого року щодня виїздило понад 60 тролейбусів, то тепер виходить не більше  38, а у вихідні дні — всього 6. По одному на маршруті.

— Скільки живу в Черкасах, — каже колишня трудівниця шовкового комбінату Валентина Даниленко, — такого ще не бачила. Людей набивається у тролейбус, що ні дихнути, ні повернутися. Кондукторам не позаздриш, як і пасажирам. Складається враження, що для міської влади що гірше — то краще. Добити, розвалити тролейбусний парк, а замість електротранспорту хай бігають приватні автобуси, які вже «позолотили» не одну чиновницьку руку. Напевне,  цього вона прагне.

Натомість міські керманичі твердять, що зміна графіка руху — це велике  благо і для черкасців, і для підприємства. Мовляв, нинішнього року на відшкодування пільгового перевезення Черкасам виділили лише 14,8 мільйона гривень державної субвенції, якої  на покриття витрат не вистачить. Тому  влада  розпланувала роботу КП «Черкасиелектротранс» так, аби одержану суму розподілити рівномірно на весь рік і не створювати для черкащан дискомфорту. Але ж торік щодня на лінії виходило понад 60 тролейбусів при дев’ятимільйонній субвенції на пільгові перевезення, а тепер значно більшої суми не вистачає на 38 машин!  Чи є в такій логіці міських чиновників здоровий глузд?

Ось що розповіла Людмила Корніюк, мама двох малолітніх дітей:

— Щодня доводиться сподіватися на тролейбус, яким вожу дітей у садочок, але це якась мука: у визначені години в південно-західному житловому масиві його не дочекатися. А якщо й прийде — туди ні зайти, ні вийти. Ось якби котрийсь із чиновників так поїздив!

У колективі підприємства пристрасті також не вгамовуються. Тарифи та посадові оклади приводити у відповідність до нового рівня розміру мінімальної зарплати, затвердженого державою, не поспішають. Мізерні заробітки зумовлюються меншими обсягами роботи, пов’язаними зі зміною графіків руху. Та й зміна режиму роботи підприємства позначається на заробітній платі. Раніше тролейбуси їздили із 5.30 до 22.00, а тепер із 6.00 до 20.00. Такий режим не дає змоги водіям виконувати норму. Та й на чому її виконувати? —  рухомий склад фактично не оновлюється.Торік списано 10 машин, ще п’ять планують списати незабаром. Натомість жодної нової не придбано, та й на запчастини виділяють жалюгідні копійки. Якщо так триватиме — підприємство просто зникне.

— Схоже, що в міськвиконкомі це комусь на руку, — сказала вже немолода кондуктор. — Я пропрацювала на підприємстві вже п’ятнадцять років. Але такого розгардіяшу, як нині, ще ніколи не було. Боргів із зарплати так і не виплатили, тільки балакають про якісь реформи. Треба кінчати з такою роботою…