ПРОЕКТИ
Непіднята цілина
Усередині 1970-х до Донецька на поєдинок із «Шахтарем» приїхав «сам» «Ювентус» з Італії. На передматчевому тренуванні його футболісти були дуже збентежені тим, що поряд зі стадіоном височіє похмура «гора». Гості спершу висловлювали припущення, що це згаслий вулкан. Утім, коли їм розповіли про справжнє походження терикона, вони занепокоїлися ще дужче. Мовляв, хіба це не шкідливо для навколишніх? Довелося пояснювати: породні відвали здавна тут і там, і до цього сусідства всі вже позвикали. Італійці ще довго про щось емоційно перемовлялися між собою, а трохи заспокоїлися, аж коли побачили багатьох уболівальників, які перед матчем повсідалися просто на териконі — імпровізованій трибуні.
Поміж донецьких горе-«гір»
За підрахунками фахівців Донбаської національної академії будівництва та архітектури, всього нині у Донецькій області скупчилися 582 породних відвали, із яких 457 уже не експлуатуються. Під рукотворні гори відведено величезну площу території вугільного краю — понад 50 квадратних кілометрів. Історично так склалося, що більшість териконів розташована у межах тутешніх міст та селищ. Приміром, безпосередньо в Донецьку бовваніють майже 150 великих і малих відвалів, третину з яких почали насипати понад сотню років тому. Найстарішими вважають відвал шахти «№1 Центрально-Заводська» (1869 рік) та «№8 ім. Горького» (1896).
Здавна донецькі терикони вважали колоритною візитівкою краю: місцеві поети натхненно писали про них вірші, а закордонні гості залюбки фотографувалися на тлі тутешньої екзотики. Проте у всі роки ніхто не забував і про зворотний бік медалі. Зокрема, донецькі «гори» аж ніяк не озонують повітря, а, навпаки, шкідливі для навколишнього середовища. А найбільше забруднюють атмосферу ті нагромадження породи, які досі горять (таких в обласному центрі два десятки). Пил, сірчистий ангідрид, окис вуглецю, сірководень, окиси азоту — це далеко не повний перелік токсичних речовин, які забруднюють довкілля. Отож, враховуючи все це, в «краю синіх териконів» ніколи не приховували бажання позбутися їх чи використовувати в «мирних» цілях. Роботи тут непочатий край або цілина, яку ще належить підняти.
«Серед можливих напрямків використання породних відвалів, безперечно, дуже перспективна переробка промислової сировини, — вважає начальник управління екологічної безпеки Донецької міськради Роман Кишкань. — Фізико-механічні властивості горілих порід дають змогу використовувати їх у будівництві: для облаштування тротуарів чи автомобільних доріг. Також заслуговує на увагу можливість використання глиняних сланців, а ще не слід забувати, що породні відвали мають велику кількість різноманітних елементів, придатних для використання в народному господарстві».
Реальний спосіб освоєння териконової цілини, на думку спеціаліста, — озеленення старих відвалів. «Це надасть можливість розширити зелені території в місті, включити терикони до складу ландшафтних парків, сформувати додаткові рекреаційні зони, — каже він. — Їх можна використовувати і для спорудження спортивних об’єктів: велотреків чи лижних спусків із штучним покриттям. Привабливим також є облаштування оглядових майданчиків на верхівках, куди підніматимуться туристи під час екскурсій містом».
Стадіон у полоні териконів. Фото Павла КУЩА
Рурські териконові зони відпочинку
Узявшись за терикони, донеччани вирішили використати досвід закордонних промислових регіонів, які колись успішно впоралися з цією проблемою. В цьому плані важко переоцінити напрацювання німецьких підприємств. Отож і науково-практична конференція «Круглий стіл «Використання териконів» відбулася саме з ініціативи Генерального консульства Федеративної Республіки Німеччини в Донецьку спільно з Донбаською національною академією будівництва та архітектури. А згаданий обмін досвідом, є сподівання, дасть поштовх для використання в недалекому майбутньому донецьких териконів у різноманітних сферах. Так, як це вже навчилися робити фахівці Лаузицької та Середньонімецької гірничої компанії.
«З 1994 року ми займаємося реконструкцією великих площ у федеративних землях Бранденбург, Саксонія, Тюрингія, — розповідає представник компанії Йорг Шленстедт. — Відповідно до німецького гірничого права, підприємство має залишати площі териконів безпечними для їх подальшого використання. Досягти безпечності відвалів можна різними способами, серед яких найпоширенішим вважають реконструкцію. Саме вона відкриває найкращі можливості для подальшого використання териконів».
Як саме навчилися німці використовувати рукотворні гори? Способів багато: тут встановлють вітрові установки та сонячні батареї для видобутку відновлювальної енергії. Також на гірничих відвалах можна вирощувати енергетичні рослини, перетворювати їх на зелені ландшафти, що приваблюють туристів. Наприклад, у Рурській області терикони, ці релікти вугільної промисловості, зуміли перетворити на зони відпочинку, де не бракує відвідувачів. Адже, окрім створеної тут унікальної атмосфери, з оглядових майданчиків відвалів відкриваються чудові панорами.
«Багато териконів вдалося «перепрофілювати» в природні території та заповідники, — свідчить Арне ван ден Брінк, представник туристичної компанії «Рур туризм ГмбХ». — Розташовані просто посеред великих міст, вони водночас є частиною ландшафтного парку Емшер. Тут створені чудові можливості для занять спортом: окремі терикони з’єднані велосипедними доріжками, охочі можуть займатися лижним спортом, парапланеризмом, авіамоделюванням. І сюди тепер часто навідуються не тільки місцеві жителі, а й мешканці інших регіонів».
Також, виявляється, практичні німці навчилися використовувати породні відвали для різноманітних культурних та мистецьких заходів. Крім того, деякі з териконів завдяки своїй унікальності самі стають витворами мистецтва: приміром, гігантська скульптура «Тигр і черепаха» та інші. Все разом посприяло тому, що промисловий Рур у 2010 році став культурною столицею Європи і тепер має імідж дуже привабливого місця для туристів. «Терикони при цьому відіграли дуже важливу роль, — зазначає Арне ван ден Брінк. — Насамеред вони — переконливе свідчення змін.
Чи є життя на донецьких «пірамідах»?
А чим у цьому плані може похвалитися Донецьк із його здебільшого поки що не обжитими териконами? Досягнення більш ніж скромні, хоч не можна сказати, що на відвали не ступала людська нога. Приміром, кілька років тому в Кіровському районі обласного центру на одному зі старих териконів запрацювало кафе «Вітерець». Його відвідувачі у перерві між вживанням безалкогольних та інших напоїв мали можливість розглядати місто із солідної висоти. Особливо привабливою панорама бувала увечері, коли сіруватий удень мегаполіс трохи нагадував різнокольорову гірлянду на новорічній ялинці. Щоправда, потім цю кав’ярню закрили…
Так само ніхто вже не піднімається й на терикон у Ленінському районі поблизу стадіону «Шахтар». Оскільки гірники тепер грають на «Донбас Арені», використовувати відвал як додаткову безплатну трибуну відпала потреба. Утім, влітку є намір поблизу розташувати спеціальну територію для гостей Євро-2012, і охочі зможуть побувати на маківці терикона, звідки побачити і старий стадіон, і металургійний завод, який пихкає димарями неподалік, і довколишні міські краєвиди.
За попередні роки в місті та області зуміли звільнити площу під забудову від дуже невеликої кількості породних відвалів. Один із таких у 2008 році утилізували в Макіївці, а на його місці збудували торговельний комплекс. Попередньо фахівці Групи компаній «ГЕРЦ» два місяці ретельно вивчали терикон і детально планували хід подальших робіт. Завдяки цій підготовці за 40 днів розібрали 30-метровий відвал колишньої шахти «Ганзовка» і підготували майданчик для будівництва магазину. Причому під його фундамент було використано 360 тисяч кубометрів із 500 тисяч кубометрів утилізованої землі.
Звільнення від відвалів площ під будівництво стало дуже актуальним особливо під час підготовки до Євро-2012. Приміром, один із териконів розібрали в Куйбишевському районі під час спорудження аеропорту, породу з інших «гір» активно використовували під час будівництва доріг та інших об’єктів.
А найактивніше освоювати місцеві терикони вдається методом біологічної рекультивації. Тобто їх озелененням. «Завдяки рекультивації зменшується шкідливий вплив на навколишнє середовище, поліпшується мікроклімат і якоюсь мірою консервується відвал у тому стані, який існує, оскільки зупиняється ерозія та рознесення пилу вітром, — розповідає старший науковий співробітник Донецького ботанічного саду, кандидат біологічних наук Сергій Жуков. — Маємо 50-річний досвід рекультивації териконів, і його можна використовувати для збільшення площі зелених насаджень, створення оглядових майданчиків та парково-прогулянкових зон».
Та терикони можна не лише утилізувати чи озеленювати. Фахівці Донбаської національної академії будівництва та архітектури вже вивчають можливість встановлення на відвалах вітроенергетичних установок. В умовах теперішнього активного пошуку альтернативних джерел енергії ця ідея видається не такою й утопічною. Тим більш, що подібний підхід практикують у Рурській області Німеччини, чий досвід і намагаються перейняти донеччани.
ОФІЦІЙНО
Клаус ЦІЛЛІКЕНС,
Генеральний консул Федеративної Республіки
Німеччини в Донецьку:
Терикони — справжні символи Донбасу. Наполовину чужорідні, наполовину поєднані з природою, вони символізують багатство краю — вугілля та сталь, бурхливу історію одного з найважливіших економічних регіонів Європи, а також — проблеми в сфері екології та розвитку.
Ми, німці, знайомі з териконами з історії нашої промисловості. Вони і у нас є символом Рурської області, а також буровугільних районів на заході та сході Німеччини. У 2010 році Рур став культурною столицею Європи, а терикони перебували в центрі багатьох культурних подій і на них піднімалися мільйони відвідувачів.
ДОВІДКА «УК»
Терикон (фр. tеrri — відвал породи, conique — конічний) — відвал, штучний насип із пустих порід, вилучених під час підземного видобутку вугілля чи інших корисних копалин.
За різними джерелами, тільки в Донецькій області налічується майже 600 териконів, що займають площу понад 50 квадратних кілометрів. Для порівняння: площа європейської держави Сан-Марино становить 61 квадратний кілометр.