У Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького занурилися у романтичні історії минулого. Уперше до Дня закоханих тут підготували виставку «Історії кохання». У ній представлено понад 50 фондових предметів, яких раніше майже не виставляли. Це унікальні порцелянові вироби, інтер’єрні прикраси, модні аксесуари, весільні келихи для молодят, віяла, гравюри тощо з різних колекцій жителів Катеринослава — Дніпропетровська (нині м. Дніпро). Зокрема відомого радянського архітектора Олександра Красносельського та катеринославського інженера Вільгельма Левенсона. Коли на початку ХХ сторіччя почалися революційні події, Левенсон залишив свою колекцію на зберігання Дмитрові Яворницькому.
«Наш музей — невичерпне джерело. Ми відібрали найкраще з найкращого. Найбільш яскраві, виразні предмети. Є такі, де не одразу побачиш, що там сцена кохання, тільки натяк на певну галантну сцену. Дуже багато в нас амурів — усіх не покажеш. Сподіваюся, що такий захід відбуватиметься щороку», — каже науковий співробітник музею Вікторія Обух.
Виставка запрошує поринути в романтичну епоху ХVІІІ—ХІХ століть — час галантних кавалерів і романтичних дам. На порцелянових виробах європейських заводів тоді з’являються зображення галантних сцен та пар, які фліртують. Модними були сюжети за мотивами картин французьких художників. Вважається, що першим у галантному жанрі був Антуан Ватто.
Є в експозиції й витончена картина з бісеру, яка представляє сцену кокетування торгівця з дамою. У ХІХ сторіччі вишивка бісером була шалено популярною. Існувало майже 800 відтінків бісеру, якими можна було зобразити що завгодно.
Частиною експозиції, присвяченої романтичному почуттю, виступає міні-виставка «Листівки кохання». На ній представлено предмети з музейних фондів (фотоальбом і листівки кінця ХІХ — початку ХХ ст.) та з приватної колекції співробітниці музею Людмили Бондаренко (популярні німецькі листівки 1950-х років).
Окрім щойно відкритої виставки, багато історій кохання минулого зберігають й інші експонати у залах музею: і половецькі прикраси, і круглі золоті нашивочки із сердечками давніх угорців, які свого часу кочували на наших землях. Сердечка є навіть на лицарських обладунках (на шоломі) крилатого гусара Речі Посполитої. Ці сердечка, мабуть, були католицьким символом захисту і Божої любові. У залі козацької доби можна дізнатися про історію кохання прославленого Івана Сірка. Більшість січовиків не брали шлюбу, і серед таких було багато козаків-характерників з надзвичайними здібностями. Але Іван Сірко закохався у Софію, в них було четверо дітей: два сина і дві доньки. Сімейна історія Сірка була дуже бурхливою: його дружину і доньок не раз викрадали і шантажували козацького отамана ними, та не завжди викрадачам це вдавалося.
Музей має багату колекцію етнографічних речей, зокрема романтичного змісту. Символом жіночності української жінки раніше виступали коралові намиста — традиційний елемент національного вбрання. Чоловік дарував корали дружині на знак кохання і пошани. Носили коралові намиста і незаміжні дівчата. Для кожної майбутньої нареченої в давнину обов’язково збирали скриню, яку потім після весілля привозили у дім чоловіка. Саме така скриня з петриківським розписом, в яку складали посаг, — один з важливих експонатів музею (початок ХХ ст.). Над нею — весільні рушники, характерні для Царичанського і Петриківського районів Дніпропетровщини.
Виставка «Історії кохання» відкрила в музеї сезон закоханого лютого. Щонеділі тут можна не тільки дізнатися на екскурсіях про історичні любовні цікавинки, а й взяти участь у майстер-класах з виготовлення листівок, різноманітних сердечок та валентинок. Музейники як ніхто знають, що час минає, і тільки кохання вічне. Тому закликають берегти почуття.