В обласному центрі на засіданні ради з питань курортів та рекреації при облдержадміністрації розглянули актуальні проблеми розвитку цих напрямів в умовах сьогодення. Організаторами урочистого та розширеного заходу виступили облдержадміністрація, обласна рада та Миколаївський міськвиконком. До обговорення наболілих питань розвитку туризму та створення об’єктів і заходів, які приваблять гостей в область, долучили представників туристичного бізнесу та громадських організацій, очільників міст і районів області, голів ОТГ.
.jpg)
Проєкти-прожекти
Задум організаторів полягав у тому, аби представити громадськості так звані туристські магніти області, які затвердила рада туризму та рекреаційної діяльності при облдержадміністрації. Таких задумів шість. Усі вони мали форму фестивалів — уже відомих в області та за її межами й нових.
Амбітним здався міжнародний джазовий фестиваль, який представив голова громадської організації «Миколаївський джаз-клуб» Володимир Алексєєв. Відомий в Україні джазмен розповів, що коли у 2008 році провели перший Performansjazz, ніхто не вірив у продовження та успіх заходу.
«Адже Миколаїв — не Одеса чи Львів з їхніми джазовими традиціями. Однак нам вдалося прищепити джазову культуру і містянам, і гостям. Згодом захід став популярним, а участь у ньому взяли відомі закордонні виконавці та колективи», — розповідає Володимир.
Запропонували провести фестиваль «Івана Купала» представники успішної Галицинівської ОТГ. І хоч окремі пропозиції ініціативної групи, наприклад, відвідування ферми равликів чи фестиваль хліба, виявились оригінальними, досить сумнівний вигляд має ідея проведення заходу в місцевості, яка не мала традицій масштабного відзначення свята. А гончар Сергій Глушко лише із медіа дізнався, що його задіють у фестивалі як одного з основних магнітів.
До речі, дивує задум проводити захід на березі річки біля очисних споруд і шламосховища Миколаївського глиноземного заводу. Це принаймні не екологічно.
Майже 50 років проводить заходи з екстремального та спортивного туризму голова ГО «Миколаївський клуб мандрівників» Віталій Філін. Він запропонував осучаснити та офестивалити змагання зі скелелазіння, туристського альпінізму, рафтингу та інших видів екстремального туризму на території Національного природного парку «Бузький Гард». Адже за багато років на ці змагання приїжджають гості з України та з-за кордону, яких приваблює унікальна природна місцина. Проте організація ExtremeFest потребує значних витрат на обладнання, запрошення суддів, розміщення учасників.
Інші фестивальні так звані магніти не заслуговують на увагу, адже вони базуються на тих, що вже роками проводили і вигоди від них було небагато. Кожен із шести заходів потребує значних капіталовкладень. Називали різні суми: від 300 тисяч до 2 мільйонів гривень. Загалом на проведення фестивалів, серед яких бізнесові й туристські, у міської та обласної влади просять понад 6 мільйонів гривень. Деякі із запропонованих магнітів більше нагадують прожекти, тобто наміри та задуми, які не мають обґрунтування. Відбулося чергове зібрання, відзвітували перед центральної владою: захід проведено, магніти знайдено. Не відомо лише, навіщо проводити витратні малоефективні для розвитку туризму фестивалі, якщо Миколаївщина давно має цікавинки, до яких слід знайти шлях.
Поки що самі слова
Одна з головних проблем туризму на Миколаївщині полягає в тому, що до згаданих локацій та об’єктів складно знайти шлях. У прямому й переносному сенсі. Або ж немає бажання шукати вже второвані.
Перш ніж створювати чи вигадувати нові місця тяжіння й туристські магніти, варто налагодити інфраструктуру. Перше і основне — дороги. Наприклад, до Очакова, який стоїть на узбережжі Дніпро-Бузького лиману й має багатющу історію. А від Очакова можна дістатися зон відпочинку на Чорноморській (Лагерній) косі чи катером до Кінбурнської коси. Однак 20 кілометрів дороги від села Кам’янка до самого Очакова абсолютно не проїзні.
Більш ніж проблемна дорога до села Парутине Очаківського району, де розташовано Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія». Якщо туристи й доїжджають до цих місць, то перше враження про область, безумовно, негативне.
Не задоволені гості й готельними пропозиціями, браком елементарних зручностей у привабливих місцях краю, низьким рівнем екскурсійного обслуговування.
Влада запевняє, що зроблено для розвитку туризму чимало. Наприклад, створено туристський стенд і карту області, розроблено логотип міста. Планують навіть створити туристський сайт краю. Голова Миколаївської облдержадміністрації Олександр Стадник пишається великим туристським потенціалом області та її вигідним географічним розташуванням. Зокрема він зазначив, що готовий робити область не лише туристською, а й привабливою.
Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич щиро обурюється, що депутати не проголосували за створення при міськраді туристського інформаційного центру.
Безумовно, один із рушіїв туризму — його популяризація, просування, реклама. Але дивно, що в добу глобалізації та діджиталізації в Миколаєві нарешті дійшли до розуміння створення туристського сайту. В сусідній Херсонській області пропонують більш як десяток таких розкручених сайтів.
Ідея створення туристського інформаційного центру, який розташувався б у міській раді, сумнівна. Навіщо туристові, який прибуває на залізничний чи автовокзал, їхати через усе місто, аби саме в міськвиконкомі дізнатися про визначні місця? Такі стаціонарні центри можна влаштувати і при цих вокзалах. А поки що функцію туристських інформаторів виконують місцеві таксисти й перевізники, які і розкажуть, і покажуть усе, що гостеві потрібно.
До речі, щоб створити центр, міськвиконком заявив про намір виселити з приміщення газету Миколаївської обласної організації НСЖУ «Рідний причал». Невже всі ці потуги сприятимуть поліпшенню туристського іміджу області? Сумнівно.
Навіщо вигадувати те, що вже є?
Після наради в облдержадміністрації із приводу знаходження магнітиків у миколаївському сегменті соціальних мереж розгорілася дискусія. А чи насправді лише фестивалі — туристські магніти? З’ясувалося, що люди, які насправді цінують рідний край, мають різні думки з цього приводу.
Приміром, журналістка Олена Горячева обурюється: «Не потрібно нічого вигадувати. Днями на Миколаївщину приїжджали гіди відомого туроператора, розвідували нові маршрути для внутрішнього туризму. Хлопці зі Львівщини ніколи раніше в нас не були, хоч часто бувають за кордоном. Так вони захоплювалися Мигією, Актовським каньйоном та Трикратським лісом. Кажуть, це туристські об’єкти світового рівня. А ще Кінбурнська коса, Ольвія, виноробні, Старофлотські казарми, городище Дикий сад у Миколаєві. Можна подумати над промисловим туризмом. Але щоб це розвивати, потрібні зусилля, а не лише бюджетні гроші».
Її підтримує колишня працівниця управління культури та національностей Тетяна Пилипчук, яка вважає, що іноземних туристів (а вони ж колись до нас приїдуть) міг би зацікавити маршрут німецькими колоніями, на які багата область, адже пам’ятки німецької культури ще збереглися в кількох районах. Грецький маршрут можна запропонувати з відвідуванням острова Березань, Кінбурнської коси, села Стара Богданівка, які зберегли докази існування прадавньої цивілізації.
«І таких цікавих місць у нас дуже багато. Слід просто полюбити свій край», — переконана вона.
Проблематикою туристичних питань поділилися представники бізнесу та громадських організацій. Голова правління Асоціації лідерів туристичного бізнесу в Миколаївській області Тетяна Чичкалюк закликає владу й бізнес нарешті почути одне одного. Владі потрібно виконувати її зобов’язання стосовно створення туристської інфраструктури, а не розбазарювати бюджетні кошти на сумнівні проєкти. А туристичному бізнесу — вести справи легально, сплачувати податки, гарантувати туристам безпеку і страхування, якість маршрутів. Адже доки існують нелегальні перевізники, екскурсоводи та організатори туристських маршрутів, незареєстровані садиби з приймання гостей, доти порядку в галузі не буде.
Туризм, а особливо внутрішній, яким мало хто займався, а тепер саме він у пріоритеті, — справа непроста й витратна. Владі слід підтримувати малий бізнес, який обрав це складне заняття. Час карантину може стати вигідним, аби підняти на високу планку внутрішній туризм. А згодом підтягнуться й іноземці. Чому б не помріяти і не втілити мрії в життя?