ДИЛЕМА
Електрометалургія отримала пільги від держави. Що отримає Україна у відповідь
З того дня, як урядова постанова № 912 набула чинності, минув місяць. Цим документом електрометалургійним підприємствам дозволили з 1 жовтня ц. р. до 1 березня 2013-го купувати електроенергію для своїх технологічних потреб за пільговим тарифом, що дорівнює оптовій ринковій ціні без дотації. В результаті цих преференцій вартість електроенергії для цієї категорії споживачів знизилась приблизно на 30%. Передусім ідеться про підприємства, які, за підсумками 2011 року, споживали в середньому на місяць понад 60 млн кВт/год. електроенергії і частка електроенергії у собівартості продукції яких перевищує 30%.
А що скажуть інші?
Одним з найбільш енергоємних процесів галузі є виробництво феросплавів, де середньомісячні обсяги споживання (млн кВт/год.) та частка (%) електроенергії в собівартості продукції підприємств в першому півріччі цього року відповідно становили: ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» — 234 (23,3%); ПАТ «Стахановський завод феросплавів» — 95 (49,6%); ПАТ «Запорізький завод феросплавів» — 85 (33,3%).
Як відомо, керівництво цих підприємств протягом двох останніх років зверталось до Президента і Кабінету Міністрів з емоційними проханнями перевести їх на перший клас споживання електроенергії (тим самим знизивши виробничі затрати). Задля досягнення мети в хід навіть пішли погрози зупинити виробництво, а на Стахановському заводі — про підготовку до скорочення понад 1595 працівників. Уряд пішов назустріч феросплавникам, затвердивши для них пільгові тарифи.
За місяць поки що годі говорити про відчутні наслідки дії урядової постанови. Тим більше, що, як водиться, для її впровадження потрібен певний час для відповідних бюрократичних процедур. Зрештою, якщо Кабінет Міністрів поставив завдання — воно буде виконане. Але скептики вже зараз сумніваються в швидкій ефективності пропонованих заходів.
Йдеться про ризики, які можуть виникнути зовні, — на рівні Світової організації торгівлі. Адже нині для промислових споживачів II класу електроенергія коштує 0,09 євро за 1 кВт?г, I класу — 0,07 євро. Для порівняння, у Німеччині — 0,12 євро для споживачів I класу і 0,13 — II класу; у Великобританії — 0,1149 і 0,10 євро, в Іспанії — 0,13 і 0,1 євро, у Польщі — 0,11 і 0,1 євро і в Чехії — 0,12 і 0,11 євро.
Існують також внутрішні ризики — Антимонопольний комітет, скажімо. «Після того, як Кабінет Міністрів надав пільги на електроенергію для електрометалургів, інші великі споживачі електроенергії — металурги, хіміки, шахтарі — також можуть вимагати від уряду надання аналогічних преференцій», — зазначає керуючий партнер юридичної фірми «Астерс» Олексій Дідковський. За його словами, питання, чому одним підприємствам надаються пільги на електроенергію, а іншим — ні, може зацікавити Антимонопольний комітет. «У цій ситуації Антимонопольний комітет може розслідувати і приписати пільги на електроенергію широкому колу споживачів, а не тільки групі компаній, або взагалі скасувати їх для електрометалургів», — каже він.
Експерти заговорили про пільги іншим галузям недарма. Електрометалургам вже починають заздрити аграрії та натякати про пільги й для них. Як розказав генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук, запровадження пільгового тарифу на оплату спожитої електроенергії для українських аграріїв може стимулювати розвиток галузі в умовах зростання енергоспоживання.
Експерт відзначив, що, за прогнозами фахівців, в Україні в 2012/13 маркетинговому році очікується подальше зростання потужностей з переробки олійних. «Таким чином, природно, зростуть і витрати електроенергії. Адже вже сьогодні для забезпечення олійного виробництва потрібно 2 — 2,5 млрд кВт?г, тож неважко передбачити, що зростання промислових потужностей істотно збільшить цю цифру», — каже Капшук. При цьому аграрії не просто вимагають пільг, а дуже багато роблять для оптимізації енергоспоживання: переобладнують котельні під спалювання лушпиння, вдосконалюють переробку соняшнику, і навіть встановлюють турбіни для отримання власної електроенергії. За рахунок цього олійники можуть узагалі самозабезпечитись електроенергією.
Щоб досягти ефективності виробництва, на зміну застарілим технологіям мають прийти інновації.
Фото Укрінформу
Пільги без модернізації — гроші «на вітер»
Але чи чув хтось, щоб подібне запроваджували феросплавники, наприклад, встановлювали вітрові генератори біля своїх заводів? Навряд чи це навіть планується. «На хвилі кризи феросплавні заводи отримали пільговий тариф, але не провели модернізації, нехтують економією електроенергії, — вважає голова профспілки працівників енергетики й електротехнічної промисловості України Сергій Шишов. — Куди спрямовувались отримані гроші — незрозуміло. Тепер же, коли ринок змінився, заводи знову просять всю країну допомогти їм низькими цінами на електроенергію. Чому за їхні економічні прорахунки повинні платити інші підприємства та населення?»
Як-то кажуть, з профспілковим лідером можна і варто полемізувати. Хоча в його закиді криється й відповідь на теоретичне питання стосовно того, що феросплавні заводи могли б мати від держави не тільки тарифні пільги. А, скажімо, й податкові.
Приклад Євро-2012 продемонстрував ефективність надання таких преференцій готельному бізнесу. Можливо, якби не стояло питання «куди йдуть зароблені гроші?», не було б проблеми і з наданням електрометалургійним підприємствам податкових пільг.
Також не слід забувати про дуже важливу складову — соціальну та інвестиційну відповідальність металургів перед державою, яка пішла їм назустріч. «У галузі працюють тисячі людей, а продукція цих підприємств є основою сучасного металургійного виробництва пріоритетних галузей української економіки: спеціальна сталь для атомної, космічної, хімічної промисловості», — підкреслював на урядовому засіданні Прем’єр-міністр Микола Азаров, акцентуючи водночас на необхідності враховувати як інтереси економіки загалом, так і інтереси бізнесу та трудових колективів.
Говорячи про неможливість на такому рівні існування «вулиці з одностороннім рухом», глава уряду особливо підкреслював нагальність перевірки виконання зобов’язань власниками підприємств щодо здійснення робіт з енергозбереження та енергоефективності, їхньої подальшої перспективи з модернізації, зниження споживання електроенергії і т. ін.
Отож нині, поряд з повідомленнями про те, що підприємства електрометалургійної галузі збільшили виробництво, отримали прибуток, розширили ринки збуту, хотілося б почути про те, що над тисячними колективами трьох заводів щезла примара звільнення, їм збільшили заробітну плату, а отримані прибутки нарешті спрямовуються на модернізацію виробництва, проведення технологічних заходів для максимальної економії електроенергії і, як результат, — здешевлення виробництва.
Але, на жаль, поки що такого не відбувається. Отримавши жадані пільги на електроенергію, акціонери Стахановського феросплавного заводу все одно збираються його зупинити. Про це 25 жовтня повідомив начальник управління промисловості та розвитку інфраструктури Луганської облдержадміністрації Дмитро Дрожжин. В облдержадміністрації дуже занепокоїлися цими погрозами та направили від імені губернатора листа віце-прем’єр-міністру Валерію Хорошковському.
Від пільг стахановцям уже страждають і місцеві енергетики. Обленерго «Луганське енергетичне об’єднання» заявляє про збитки від втрати найбільшого споживача електроенергії. Бо у зв’язку із наданими пільгами Стахановський завод феросплавів купуватиме електроенергію вже не в ЛЕО, а в ДП «Енергоринок». Через зменшення доходів у ЛЕО скоротяться можливості щодо виконання інвестиційних програм для підвищення якості енергопостачання.
Як зазначив відомий експерт у галузі енергетики, віце-президент американського енергохолдингу ContourGlobal Юрій Саква, українська енергетика у такому стані, що становить загрозу енергетичній безпеці. «Зараз в енергетиків треба не віднімати, а додавати, щоб вони мали можливість провести модернізацію та реконструкцію», — сказав пан Саква.
От і виходить, що потурання власникам заводів та надання їм пільг поки що не виправдовує себе. Здавалося б, добра справа — підтримка електрометалургів — може обернутися і проти країни, і проти людей.