Конфлікт людини із природою, намагання її приборкати і цілковито панувати над нею обертається величезними втратами матеріальних і духовних надбань цілих поколінь, загрозою для здоров’я та розвитку поколінь прийдешніх. Індустрія технократії, споживчо-матеріальна філософія, покликана зробити людське життя легким та безтурботним, насправді породжує загрозу, з якою доводиться боротися задля майбутнього.
Всерйоз заговорили про стан довкілля, токсичні води, безпеку середовища на початку 1970-х. Тоді, коли великі міста потопали у важких хмарах сіро-коричневого смогу, аграрії щедро насичували поля гербіцидами і нітратами, в поверхневі води потрапляли величезні об’єми скидів. Тоді й відбулося основне формування мережі спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища в Україні.
До речі, у квітні 1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС, тільки підрозділи гідрометслужби виявилися готовими до почащеного визначення рівнів радіоактивного забруднення на мережі метеорологічних станцій, які розташовані на всій території України.
Надання гідрометеорологічній службі головної моніторингової функції зумовлено насамперед тим, що в організації спостережень за забрудненням довкілля слід використати ті самі основні принципи, що і в побудові метеорологічної мережі, а саме: регулярність, єдність програм та методів, репрезентативність місць спостережень.
За роки спостережень зібрано, опрацьовано, досліджено та збережено великий обсяг інформації про стан навколишнього природного середовища — метеорологічної, гідрологічної, аерохімічної, гідрохімічної, гідробіологічної, радіологічної, за підсумками якої готують режимно-довідкові інформаційні матеріали для забезпечення населення, органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, зацікавлених організацій інформацією про стан природного середовища.
Гідрометеорологічна служба у 2000—2005 роках належала до сфери державного управління тодішнього Мінекоресурсів, проте оснащення приладами, обладнанням і спеціальними транспортними засобами, зміцнення матеріально-технічної бази організацій служби за рахунок природоохоронного фонду фактично не здійснювали, як це мало бути відповідно до п. 83 Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою КМ України від 17.09.1996 р. №1147.
Що вже говорити про сучасну ситуацію, коли гідрометеорологічною службою управляє ДСНС України. До значної частини актів законодавства, виданих до 2005 року, які регулюють діяльність гідрометеорологічної служби, досі не внесено відповідних змін, тобто відповідальність за здійснення певних функцій, покладених на гідрометслужбу, несе нинішнє Мінекоенерго, зокрема і за здійснення моніторингу на території України — згідно з п. 8 Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою КМ України від 30.03.1998 р. №391.
На жаль, узагальнюючи поточну інформацію про технічний стан засобів вимірювань та перспективи розвитку національної мережі моніторингу, зокрема переоснащення приладової бази, мусимо констатувати, що, маючи багаторічний досвід оцінки стану забруднення довкілля, гідрометслужба країни останніми роками перебуває без державної підтримки на узбіччі інтересів ДСНС.
Наведемо промовистий приклад: фінансування загалом ДСНС з державного бюджету за останні п’ять років зросло більш ніж утричі, а фінансування програми «гідрометеорологічна діяльність» — лише в 1,8 раза. Тому і доля витрат на гідрометеорологічну діяльність у загальному бюджеті ДСНС зменшилася з 5% у 2015 році до лише 3 у 2019-му.
Цікаво навести відомості про підпорядкування гідрометеорологічної галузі в європейських країнах. У більшості країн Європи гідрометеорологічна служба підпорядкована міністерствам і відомствам, які відповідають за захист довкілля. Найвищий статус має гідрометеорологічна служба в Сербії, Хорватії та Чорногорії, де вона підпорядкована безпосередньо урядам цих держав і має статус незалежних державних органів.
В Україні на базі наявної мережі гідрометеорологічних спостережень необхідно створити сучасну систему моніторингу довкілля, яку мають фінансувати за окремою бюджетною програмою «Моніторинг забруднення навколишнього природного середовища».
З огляду на те що забруднення довкілля нерозривно пов’язане з погодними умовами, для координації цієї роботи в межах держави доцільно створити Державну службу з питань гідрометеорології та моніторингу забруднення природного середовища (Держгідрометмоніторинг). Байдуже, буде це в складі МВС чи Мінекоенерго.
Останніми роками відбулося стрімке оновлення законодавчої бази. Затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. №758 Порядок здійснення державного моніторингу вод та від 14 серпня 2019 р. №827 Порядок здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, вимоги яких наближені до законодавства Європейського Союзу. Але ці вимоги неможливо виконати без кардинального оновлення приладової бази, що потребує значних фінансових ресурсів.
Однак переоснащення мережі не розв’яже головної проблеми сучасної гідрометслужби — ганебно низьких посадових окладів і відповідно заробітної плати. Тож необхідно терміново розширити шкалу посадових окладів до 21 розряду тарифної сітки.
На жаль, віднедавна збільшився відсоток пенсіонерів у гідрометеорологічних організаціях, а притоку молодих кадрів майже немає через низьку заробітну плату. Тому будь-які організаційні зміни позитивних результатів не дадуть, якщо не буде вирішено питання підвищення заробітної плати у згаданих організаціях до рівня середньої в Україні.
Фактично нині у країні державна система гідрометеорологічних спостережень — єдина комплексна багаторівнева спостережно-інформаційна система, призначена для проведення систематичних спостережень за гідрометеорологічними умовами, станом атмосфери, забрудненням навколишнього природного середовища під впливом природних і антропогенних чинників та забезпечення споживачів інформацією про їх фактичний та очікуваний стан.
Узагальнені підсумки спостережень та висновки про стан забруднення навколишнього природного середовища в країні — важливий елемент інформаційної підтримки реалізації завдань державного контролю за джерелами забруднення навколишнього природного середовища. Сподіваюся, що ця стаття змусить нинішніх реформаторів виправити недолугу реформу Януковича, який ліквідував у грудні 2011 року Держгідромет як урядовий орган. Утім, можна нічого не робити дієвого, лише спостерігаючи за тим, як прірва між Україною та розвиненими країнами у цій царині стає дедалі глибшою.
Олександр КОСОВЕЦЬ,
член вченої ради
Українського географічного товариства