Наприкінці березня цього року сталася важлива подія в розвитку космічних технологій світу. Підприємство мільярдера Ілона Маска, відомого не лише електромобілями, а й планами польотів на Марс, уперше відправило ракету в космос повторно. Як правило, ракети-носії, доставивши на орбіту необхідні вантажі (кораблі, супутники тощо), відокремлюються і перетворюються на космічне сміття. Але вже понад два роки компанія SpaceX запускає свої ракети Falcon 9 і повертає їх перший ступінь назад. І ось одну з таких уже раніше запущених ракет використано вдруге: 30 березня з мису Канаверал у Флориді Falcon 9 відправив у космос супутник зв’язку SES-10. Перший ступінь ракети-носія повернувся: відокремився і сів на один з безпілотних кораблів-платформ SpaceX в Атлантичному океані. Чому про це розповідаю? Під час святкування Всесвітнього дня авіації і космонавтики та Дня робітників ракетно-космічної галузі України в Дніпрі на вітчизняному флагмані цієї галузі ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» з’ясувалося, що вищеозначені технології для наших ракетників не новина. То чому ж українська ракета не зробила того, що робить Falcon 9?
Чи змогли б, як Ілон Маск?
На прес-конференції «Cьогодення та майбутнє українського космосу», відповідаючи на запитання журналістів: «Чи змогли б ми, як Ілон Маск?», генеральний конструктор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов зазначив: «Звичайно, змогли б. Звісно, це б коштувало грошей. Якщо говорити про схеми повторного використання, то наше КБ займалося цим ще з 1980-х років. Та нині не до жиру. Чи є сенс займатися цим? Звичайно, є. І колись займатимемося. І літаки літатимуть у космос та на Місяць. Сумнівів у цьому немає. Початок нашого століття створює передумови для майбутнього прискорення».
Генеральний конструктор констатував, що хоч підприємство й тримається на плаву (і зарплати непогані платять, і робочі місця створюють, і навіть житло будують і квартири співробітникам на виплат на 20 років продають), та насправді перебуває на межі виживання, весь час бореться за збереження досягнутого рівня.
«Циклон» із Бразилії переселиться в Канаду
А прискорювати науково-технічний прогрес українським фахівцям ракетно-космічної галузі є чим. Насамперед ракетами. Вони, на щастя, є і успішно літають. Наприклад, один з найвідоміших проектів — Антарес (ракета-носій, розроблена американською компанією Orbital Sciences Corporation). КБ «Південне» відповідає за розроблення основної конструкції першого ступеня цієї ракети. Під час запуску в жовтні 2014 року сталась аварія через двигун, модернізований зі старого радянського зразка, який постачала американська компанія. В Orbital вирішили замінити старий російський двигун на РДС-181, також російського виробництва. І спеціалістам КБ «Південне» довелося модернізувати ракету під нього. Цю роботу Олександр Дегтярьов порівнює з пересадкою серця. «Ми навчилися пересаджувати його достатньо професійно. Цей досвід для нас дуже перспективний», — каже він.
Проект «Циклон 4», який не вдався через фінансову й політичну кризу в Бразилії, КБ «Південне» також вдалося перетворити у позитив. Розробляють повністю нову українську ракету «Циклон 4М» на базі сімейства «Маяк». У ній використають всі доробки «Циклону 4» й усунуть попередні проблеми. На сьогодні є домовленості з розміщення цього комплексу в Канаді, уряд якої зацікавлений в реалізації цього проекту.
Відомий міжнародний космічний проект «Морський старт» 2014 року за рішенням ради директорів мали ліквідувати. «Те, що Сі Ланч не порізали, — заслуга нашого КБ, — похвалився Олександр Вікторович. — Нам довелося поїхати в Женеву і попросити продати проект: у нас був спонсор, готовий профінансувати цю угоду. Але коли вона вже була сформована, з’явився новий покупець — американська компанія з мільярдними оборотами. Вони швидко розібралися у справі й вийшли на нас. Адже купівля Сі Ланчу без участі КБ «Південне» та Південмашу не має сенсу. Потім з’явився третій покупець — авіаційна компанія. Нам все одно, хто купить Сі Ланч, важливо, щоб він успішно працював на ринку і була змога замовляти матеріальну частину, насамперед, на Південмаш. Завод у важкому становищі. Сподіваємося, що з «Морським стартом» все буде гаразд».
Багато років Україна співпрацює з європейськими компаніями в освоєнні космосу. Але й досі наша космічна держава не є членом Європейської космічної агенції. Чому? Як пояснив начальник відділення міжнародного співробітництва КБ «Південне» Сергій Кутовий, для вступу в агенцію потрібні великі державні кошти, нині порушувати це питання складно. Тому КБ «Південне» намагається налагодити співпрацю з європейськими космічними компаніями на контрактних засадах, що й вдається. Наприклад, доволі успішно Україна співпрацює в європейському проекті «Вега» (ракета-носій легкого класу). За участі КБ «Південне» було здійснено п’ять запусків цієї ракети-носія з українським двигуном.
«Можемо похвалитися участю в рамковій програмі Європейської космічної агенції — проекті «Горизонт 2020», — розповів Сергій Кутовий. — Намагаємося якомога більше працювати в кооперації з європейськими країнами. Але формальний бік участі в Європейській космічній агенції обмежує нас у цьому. Багато років ми робили відповідні кроки щодо вступу в агенцію, й Україна має намір розглядати різні варіанти цього питання. Сподіваємося, що його таки буде колись вирішено».
Військові комплекси й держзамовлення
У радянські часи КБ «Південне» разом з Південмашем відігравали важливу роль у ракетному озброєнні держави. Міжконтинентальні балістичні ракети, сконструйовані й вироблені в Дніпрі (тоді — засекреченому Дніпропетровську) були основною складовою ядерного щита СРСР. Нині Україні, яка змушена відбивати російську агресію, потрібні нові сучасні реактивні високоточні бойові ракети. І КБ «Південне» може запропонувати країні новітнє озброєння. Зокрема це оперативно-тактичні комплекси наземного базування (і на корабельних носіях), комплекси надзвукових і дозвукових крилатих ракет трьох типів базування: повітря, корабель, земля. Дніпровські конструктори розробляють і два типи зенітних комплексів — малої, середньої й великої дальності з перспективою до 200—250 кілометрів. З радянських часів залишилося багато ракетних систем залпового вогню, їх модернізують. Але для цього озброєння бракує боєприпасів, тому в КБ займаються й цим питанням з огляду на підвищену дальність і точність. Чи замовляє все це у наших спеціалістів держава?
«Усім цим ми займаємося поки що за рахунок недержавних коштів. З Міноборони маємо принципові договори, але все без фінансів. До нас приїжджали представники міністерства, керівництво Генерального штабу, командувачі різними видами військ та інші. Як правило, приїжджали зі скепсисом, а від’їжджали з надіями. З Міноборони маємо узгоджені тактико-технічні завдання майже за всіма видами комплексів, є домовленості про підписання протоколів, визначено розвиток певних напрямів. За деякими з них маємо підписані договори, але нам потрібна матеріальна частина від замовника. Ідемо на укладання угод без грошей, тому що створення договірних відносин дає нам змогу краще взаємодіяти. З великою надією кажу, що маємо всі підстави для фінансового наповнення цих контрактів», — каже Олександр Дегтярьов.Він повідомив, що «Грім» (довгоочікуваний оперативно-тактичний ракетний комплекс на базі твердопаливної балістичної ракети) перебуває на етапі автономного напрацювання основних елементів.
А в царині освоєння космосу КБ має держзамовлення від Державного космічного агентства України (ДКАУ), які профінансовано в межах космічної програми. За словами першого заступника генерального конструктора — генерального директора КБ «Південне» Євгена Курячого, ці роботи за 2016 рік виконано. На поточний рік ще контракт не підписано, бо у ДКАУ відбуваються тендерні процедури. Потім відповідні угоди буде укладено і профінансовано. Насамперед вони стосуються супутників «Мікросат» та «Січ-2М». Після відмови сонячної батареї (раніше надійної, виробництва пітерського заводу) під час роботи апарата «Січ-2» кілька років тому настав страховий випадок, і ДКАУ отримало страхову компенсацію. А КБ «Південне» пообіцяло за власні резервні кошти зробити аналогічний супутник, який мали запустити за державні кошти. Апарат є, він у задовільному стані, а коштів на його запуск немає і в бюджеті не передбачені. А запуск супутника дав би змогу Україні не тільки спостерігати за Землею, а й робити власні знімки з космосу зони бойових дій на Донбасі.
Унікальна база
Щоб утриматися на висококонкурентному жорсткому ринку космічних послуг і знизити собівартість комплектуючих, освоювати новітні технології виготовлення ракет-носіїв, супутників, двигунів тощо, кілька років тому в КБ «Південне» вирішили створити власне дослідне виробництво. У ньому встановили сучасне механічне, металургійне, зварювальне обладнання, а також з виготовлення вузлів і деталей за допомогою 3D-принтера. Стратегія дослідного виробництва вибудувана у міжцеховій взаємодії з головним заводом — Південмашем.
«КБ має унікальну експериментальну ракетну базу, якої нема на ракетних фірмах. Ця база складається з дев’яти самостійних баз і дає змогу проводити все наземне експериментальне опрацювання. Вкладаємо значні кошти в оновлення бази, і за останні три роки її серйозно модернізовано. Тому підкреслю, що КБ «Південне» — не лише проектно-конструкторська організація, а й проектно-конструкторська експериментальна виробнича компанія», — зазначає в.о. генерального директора, головний інженер КБ «Південне» Михайло Бондар. Генеральний конструктор КБ Олександр Дегтярьов додає, що ДКАУ підтримує КБ у створенні дослідного виробництва: є два відповідні накази. Але їх також не підкріплено коштами. А загальна вартість створення дослідного виробництва — кілька десятків мільйонів доларів.
У середині квітня, коли відзначають космічну дату, ми завжди з гордістю згадуємо про наші досягнення в цій галузі. Згадуємо про таких видатних українців, як Юрій Кондратюк, Михайло Янгель, Сергій Корольов та інших. Пишаємося і першим космонавтом незалежної України Леонідом Каденюком, який здійснив політ у космос, на жаль, не на українському (американському БТКК «Колумбія») кораблі у листопаді-грудні 1997 року. Відтоді минуло майже 20 років. Чому ж список космонавтів нашої країни зупинився на цифрі один? І чому ракетно-космічна галузь України, яка акумулює і продукує новітні технології, корисні й для інших сфер життєдіяльності людства, останніми десятиліттями балансує на межі виживання?