Якщо Україна ще 10 років тому збирала 30 мільйонів тонн зернових, а тепер більше, ніж удвічі (64 мільйони), то аграріям цілком по силі нові рекорди. Це стало основним меседжем 5-го Українського зернового конгресу, який нещодавно пройшов у Києві. І справді, вітчизняний АПК у цілому та зерновий зокрема доклали чимало зусиль для свого розвитку та набагато збільшили експортний потенціал нашої країни.
Унікальність не викликає заперечень
«Нині є дві держави — Франція та США, яким притаманна дуже велика врожайність зернових культур (понад 100 центнерів з гектара. — Авт.). Тому ми не випадково провели перший раунд конгресу саме у Франції, другий тут, у Києві, а третій плануємо у США наприкінці березня 2015 року. Свого часу перший міжнародний конгрес із зернового ринку пройшов у Гонконзі», — зазначив президент Української зернової асоціації (УЗА) Володимир Клименко.
Він повідомив, що із США досягнуто всіх організаційних домовленостей щодо проведення цього заходу, знайдено лобістів, які забезпечать присутність на конгресі чималої кількості сенаторів цієї країни. Президент УЗА зауважив, що українські фахівці напередодні відвідали практично всі великі зернові компанії Америки, і всі вони підтримали ідею проведення цього заходу.
Що дасть Україні те, що третій раунд зернового конгресу відбудеться саме у США? Навіть не фахівець у галузі АПК скаже, що це сприятиме співробітництву між нашими країнами в аграрній галузі, нам буде доступна інформація щодо новітніх технологій вирощування культур, американські компанії жвавіше інвестуватимуть у розвиток дуже перспективного вітчизняного АПК.
Корупція на заваді
Проте новообраний народний депутат України (відомий аграрний експерт) Леонід Козаченко вважає: всі наші намагання зазнаватимуть поразки, якщо в країні не відбуватимуться кардинальні реформи. «Найголовніший наш ворог — корупція. Без її подолання (і про це нам безпосередньо кажуть представники західних компаній та урядів) ніякого розвитку аграрної галузі не буде. Ось один із прикладів цього неподоланного явища: особисто міністру агрополітики підпорядковано понад 1000 суб’єктів господарювання. Ви скажіть мені, будь ласка, чи має він час займатися всіма цими підприємствами? Питання, як кажуть, риторичне», — зазначає він.
Цілком слушно, що частину цих об’єктів потрібно продавати на відкритих торгах. Це буде першим кроком подолання монополії держави на ринку та сприятиме викоріненню корупції, адже всі ці компанії отримують значні кошти від держави.
Народний депутат України Андрій Вадатурський також нарікає на недоцільність дотацій українським сільгоспвиробникам, адже вони не виправдали себе. «Тому дотації як вид державної допомоги необхідно відмінити. Втім, потрібно створити умови, які дадуть компаніям змогу ефективно розвиватися і займатися торгівлею. Понад те, чимало фермерів нині потребують державних дотацій, однак вимушені відмовлятися від них через надзвичайно високу бюрократичну та корупційну складові під час їх отримання», — додав він.
Порядок денний — ГМО та земля
На думку Андрія Вадатурського, серед першочергових завдань нового українського уряду — розв’язання проблеми використання ГМО. Народний обранець вважає, що необхідно створити правову базу, яка регулюватиме умови виробництва або використання генетично модифікованої продукції, а також поліпшити лабораторний контроль сільгосппродукції стосовно визначення ГМО.
А от думки відомих аграрних бізнесменів та експертів щодо питання відкриття ринку землі в нашій країні дещо різняться. Приміром, той же пан Вадатурський запевняє, що на сьогодні він не готовий до цього, адже в країні існує велика корупція, бюрократія та слабка правова база. До того ж він наполягає: потрібно визначити раз і назавжди дату, коли ринок землі буде відкрито, а до неї — слід зібрати всі зусилля і вирішити проблемні питання до настання «числа відкриття».
Народний депутат України Іван Мірошниченко вважає, що питання врегулювання продажу прав оренди земель сільськогосподарського призначення можна вирішити за допомогою ухвалення впродовж лише півроку відповідного законодавства. Він вважає, що застосувати такий механізм у першу чергу слід щодо сільгоспземель, які перебувають у державній власності.
Питання продажу сільськогосподарських земель було завжди дуже болючим для України, тому щоразу його постійно відтерміновували. З одного боку, цивілізований ринок землі має стимулювати розвиток АПК і сприяти створенню потужних аграрних підприємств, які матимуть змогу швидко розвиватися, залучаючи інвестиції та підвищуючи показники врожайності зернових культур. Саме такі підприємства і є флагманами агропромислового комплексу США, на який хочуть орієнтуватися українські бізнесмени та урядовці.
З другого боку, поспіхом створений ринок сільгоспземель в наших корумпованих умовах призведе до жахливих наслідків — зрештою земля дістанеться олігархам та можновладцям, які не дбатимуть про неї.
Тому варто все ретельно зважити і ухвалити низку законів, щоб убезпечити українське суспільство всіх потенційних проблем.
Поглибити Дніпро
З-поміж питань, які розглядали на другому раунді 5-го Українського зернового конгресу, була й проблема річкових вантажоперевезень. На думку Героя України, генерального директора СП «Нібулон» Олексія Вадатурського, вони не користуються попитом, проте мають для цього великий потенціал.
За офіційними даними Держстату, торік українським річковим транспортом було перевезено всіх вантажів лише 2,84 мільйона тонн. І це з урахуванням того, що територією нашої держави протікає третя за довжиною ріка у Європі — Дніпро.
Слід зазначити, що в умовах розвитку експорту зернових вантажів, великі транснаціональні трейдери частіше звертають увагу на річкові перевезення: вони хочуть мати повний цикл транспортних послуг — навантаження на судна чи баржі на власному річковому терміналі, транспортування власним флотом та перевалку в морських портах. Задля вирішення цих та інших питань потрібно ухвалити нові закони.
Однак не лише це становить велику проблему для розвитку річкових перевезень. Так, потрібно значно поглибити дно Дніпра, який дуже сильно обмілів останнім часом. Попри те, що гарантовані глибини для проходів суден на нижньому та середньому Дніпрі було заявлено на рівні 3,65 метра, фактично вони не перевищують 3—3,4 метра. Тож розв’язання цієї нагальної проблеми, як і зазначених вище, неможливе без потужних внутрішніх та зовнішніх інвестицій.