Здавалось би, у нинішній непростій ситуації навіть пересічному громадянину зрозуміло, що главі держави та керівнику уряду доводиться зосереджуватися передусім на розв’язанні глобальних проблем життя всієї країни. Дрібніші ж питання можна й необхідно вирішувати на регіональному чи відомчому рівні. Однак, як свідчить практика, деякі органи місцевої влади, депутати не проти закидати Президента та Прем’єра зверненнями й скаргами, розгляд і вирішення яких в компетенції міністерств, відомств. Інколи такі звернення взагалі не мають смислового навантаження. Проте до їх розгляду та вивчення залучається чимало людей. Як це сталося у випадку, про який йтиметься далі.
Глобальна… некомпетентність
У лютому цього року Львівська обласна рада ухвалила рішення «Про звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України, СБУ та депутатського корпусу Верховної Ради України щодо ситуації, яка склалася на ДП «НЕК «Укренерго». Уже перше речення цього звернення, в якому зазначено, що «Львівщина глибоко стурбована ситуацією, що склалася на ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго», викликає щонайменше подив. Можна ще зрозуміти львівських депутатів, коли б вони таку стурбованість висловлювали щодо ситуації на Донбасі, яку широко висвітлюють ЗМІ, чи щодо корупції у владі, у тому числі у львівській, про яку теж чимало написано.
Однак що можна говорити про ситуацію в «Укренерго», не маючи на руках хоча б висновків якоїсь комісії чи конкретних випадків провалів у роботі ДП? До того ж «Укренерго», як відомо, чимало зробило для сталого забезпечення споживачів України електроенергією в критичний період узимку. А нещодавно ініціювало від’єднання трьох блоків Бурштинської ТЕС від європейської енергосистеми ENTSO-E для покриття дефіциту потужності в енергосистемі України. І навіть домовилося з польською стороною на переконфігурацію «Бурштинського острова», що, погодьтеся, зробити не так просто. Чим же так стурбовані депутати?
Пояснили це вони начебто у другому реченні звернення: «До Львівської обласної ради звернувся трудовий колектив Відокремленого підрозділу «Західна електроенергетична система ДП «НЕК «Укренерго» з проханням зупинити незрозумілі процеси, які відбуваються на підприємстві впродовж останнього періоду». Читати пасаж було б смішно, якби не сум від такого рівня аргументації тих, хто дав життя цьому зверненню до вищого керівництва держави й уряду. Якщо процеси незрозумілі, то їх потрібно хоча б вивчити, а потім уже робити якісь конкретні висновки. Це по-перше.
По-друге, у Львові розташованні лише центральний офіс Західної ЕС, а решта її структурних підрозділів — в Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській, Рівненській та інших областях, на які «юрисдикція» Львівської облради не поширюється. Тим паче те, що написано у зверненні львівського офісу Західної ЕС, не дає підстав обласним депутатам поширювати свої, нічим не підтверджені висновки, на все «Укренерго».
Аргументи ж стосовно того, що нові люди, які приходять до керівництва цим ДП, є ставлениками якогось одного олігарха, фактично притягнуті за вуха. Оскільки вони працювали менеджерами на підприємствах, контрольний пакет акцій яких належить державі, а Григоришин і Коломойський є лише міноритарними акціонерами цих обленерго. До речі, у керівництві уряду, Адміністрації глави держави теж чимало керівників, які прийшли на державну службу з бізнес-структур, що не завадило їм стати успішними державними управлінцями. А знайти нині менеджера, який би не працював у приватних чи акціонерних структурах, майже неможливо.
Невже народні обранці Львівщини забули, що оновлення й переформатування влади — це вимога часу й суспільства? Тому зміни відбуваються в усіх державних структурах, до яких, нагадаємо, належить і «Укренерго». Коли уважно проаналізувати звернення львівських парламентаріїв до керівництва держави, то стає очевидним, що весь цей пліт городили передусім задля захисту однієї особи, нині вже екс-директора Відокремленого підрозділу «Західна електроенергетична система» — Олега Сенуса.
Сумнівні аргументи
Після того як постало питання заміни пана Сенуса на посаді керівника, львівські обласні депутати прийшли до «залізобетонного» висновку, який вони вписали у своє звернення: «Така кадрова політика ставить під загрозу не лише ефективне функціонування ДП «НЕК «Укренерго», але й всю галузь енергетики та загалом енергетичну безпеку нашої держави». Ось так: звільнять Сенуса — і енергетичній безпеці нашої держави гаплик. А може, і європейській, якщо врахувати, що Бурштинська ТЕС включена в енергосистему ЄС. Хіба не аргумент?!
Однак якщо розібратися, то стає очевидним, що не завжди такий місцевий патріотизм йде на користь справі. Зрозуміло, що працюючи на цій посаді ще з часів президентства Леоніда Кучми й всесильного тоді Медведчука, Олег Зіновійович обзавівся необхідними зв’язками. Також і в бізнес-середовищі.
Не секрет, що просидівши в одному й тому самому керівному кріслі майже півтора десятиліття, людина починає вважати, що посада їй дана на все життя. А далі в багатьох починає з’являється й почуття вседозволеності. Як наслідок, всупереч антикорупційним обмеженням, на початку 2015 року дирекція держпідприємства перетворилася в такий собі сімейний підряд. Під керівництвом пана Сенуса тут уже працювали дві дочки й зять. Останній навіть на посаді заступника директора.
Зрозуміло, що з кожним роком зростають і запити. Так виникла ідея створення умов для релаксації на природі. Для цього на базі відпочинку в Стрийському районі державним коштом звели сучасний двоповерховий котедж, а в річці викопали глибокий котлован, щоб гості могли розважитися ловлею форелі. Решті ж працівників електроенергетичної системи, які інколи потрапляють сюди, доводиться хіба що споглядати зі старого корпусу на те, як відпочивають керівники та їхні гості.
Тож коли депутати Львівської облради, які вважають себе патріотами України, бралися, приміром, захищати пана Сенуса, то вони мали б, як кажуть, ближче придивитися й до його «обліко морале». Можливо, після цього у них не було б такого запального бажання кидатися на амбразуру. Бо про що свідчить, приміром, випадок, коли на профспілковій конференції, яка мала ухвалити колективний договір, Олег Зіновійович раптом запропонував висловити недовіру своєму заступнику? Хоча такого питання в порядку денному не було. Та й делегатів, які прибули на профконференцію зі структурних підрозділів різних областей Західної ЕС, на розгляд такого питання ніхто не уповноважував. Та враховуючи, що заступника призначили нещодавно і його мало хто знав, а з паном керівником ніхто не смів сперечатися, незаплановане питання таки проштовхнули.
Пізніше делегати свої голоси відкликали. Бо усвідомили, що їх просто обвели кругом пальця, щоб розправитися з неугодною для пана Сенуса людиною. Але випадок із висловленою недовірою почав фігурувати в різних скаргах після того, як Олега Зіновійовича відправили у відставку. А керівником Західної ЕС призначили людину, якої він намагався позбутися. Як кажуть, коментарі зайві. Та є й більш промовисті приклади.
Зокрема це історія працівника Волинських електричних мереж, які є структурним підрозділом Західної ЕС. Лише за те, що людина, якій за 50, вирішила піти захищати Батьківщину, її вирішили позбутися. Спершу чоловікові висловили претензії стосовно того, що він не відмовився від повістки. Потім під загрозою звільнення за прогули змусили написати заяву про звільнення за власним бажанням. Більше місяця керівництво ДП «НЕК «Укренерго» довбало скелю свідомості регіональних «патріотів» із Західної електроенергосистеми, щоб ті виконали вимоги законодавства та поновили учасника АТО на посаді. Про це львівські депутати, які висувають необгрунтовані звинувачення «Укренерго» й водночас співають дифірамби екс-керівнику Західної ЕС, знають?
Коли ж копнути, як кажуть, глибше, то виявиться, що часто за звинуваченнями на адресу керівництва «Укренерго», як і Міненергетики загалом, проглядаються цілком конкретні матеріальні інтереси певних осіб і кланів.
Що за маскою принциповості?
Про те, хто стоїть за нинішніми протестами шахтарів, що прибули у Київ, та яку мету мають їхні організатори, сказано чимало. Тих, чиї «вуха» стирчать із-за шахтарських протестів, і тих, хто не шкодує абсурдних звинувачень на адресу «Укренерго», окрім бажання сіяти хаос у державі, об’єднують ще й суто меркантильні інтереси. Приміром один з народних депутатів, якого часто цитують ЗМІ, не шкодує дьогтю для новопризначеної команди «Укренерго», мабуть, з дуже простої причини. Вона криється в тому, що керівник Західної ЕС був роботодавцем для бізнес-структури, яку до депутатства очолював нинішній критик ДП «Укренерго». Тому висновок стосовно того, що ж саме приховує маска принциповості народного обранця, може зробити будь-яка незаангажована людина.
Як і щодо ділових якостей пана Сенуса. Для цього наведемо лише один із прикладів його «бездоганної» господарської діяльності, оцінити яку по заслузі можуть хіба що правоохоронні органи. У 2013 році тут використали схему, яка стала звичною для самозбагачення кланів, наближених до Януковича. Так, переможцем тендера із закупівлі для підприємства автогідропідйомника за 2,5 мільйона гривень було визнано ТОВ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Зауважимо, що ця структура не має нічого спільного з ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». І зареєстрована вона була лише за три місяці до проведення тендера, що наштовхує на роздуми. При цьому в структури не було ні своїх виробничих потужностей, ні активів, які були б гарантією своєчасного виконання держзамовлення. Тому її навіть допускати до участі в конкурсі не було підстав. Проте торги визнали чинними.
А далі за підписом пана Сенуса було укладено угоду та перераховано переможцю торгів 700 тисяч гривень передоплати. Але автогідропідйомника на підприємстві так і не дочекалися. Формально ж проведена претензійно-позовна робота результатів не дала, оскільки ніяких активів у ТОВ не було.
Але ініціатори наїздів на «Укренерго» цього чомусь не помічають. Чи не тому, що виконують чиєсь замовлення, або, можливо, їх використовують у своїх інтересах ті, хто справді прагне посіяти хаос в енергосистемі України? Тож, мабуть, перед тим як засипати зверненнями та скаргами вищих посадових осіб держави, варто задуматись над одним простим запитанням: «Кому все це вигідно у нинішній непростий для країни час?»
Олександр ЗАБУЖЕНКО
для «Урядового кур’єра»