Президент Національної
академії аграрних наук
Василь ПЕТРИЧЕНКО
Подобається це комусь чи ні, але Україна дедалі активніше заявляє про себе як аграрна держава світового значення. Одна із запорук успіху на цьому шляху — науковий супровід виробництва. Без нього, як мовиться, ні сюди, ні туди. Про концептуальні засади розвитку Національної академії аграрних наук на прохання оглядача «Урядового кур’єра» розповідає її президент Василь Петриченко.
— Василю Федоровичу, як і галузь в цілому, останніми роками наукові установи здійснюють свої функції в умовах боротьби за виживання. Чи не втрачено позиції?
— Національна академія аграрних наук України сьогодні — це 46 галузевих наукових установ та майже п’ять тисяч науковців, які активно працюють над виконанням 44 програм наукових досліджень у галузях сільського господарства. Це дає можливість не тільки позиціонувати себе світовою аграрною державою, а й демонструвати вагомі наукові досягнення.
Існуючі в Академії банки генетичних ресурсів рослин та тварин (які є національним надбанням) з 135 тисячами зразків сортів рослин та 132 тисячами одиниць біологічного матеріалу сільськогосподарських тварин є, по суті, неоціненним джерелом вихідного матеріалу для розвитку селекції та збереження генофонду. Створені два світового рівня банки штамів збудників хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей, що нараховують понад тисячу видів. Це забезпечує виготовлення і конструювання нових діагностичних, імунобіологічних препаратів та підтримування стійкого ветеринарного благополуччя тваринництва в Україні і в світі. Весь цей потенціал має важливе значення в умовах поширення генетично модифікованих об’єктів.
За останні два роки Академією забезпечено науковий супровід розробки 21-го законопроекту України, численних змін та доповнень до чинного законодавства. Напрацьовано проект Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України до 2020 року.
На виконання Закону «Про зерно та ринок зерна» вчені Академії брали участь у розробці національного проекту «Зерно України», яким передбачено збільшення виробництва зерна до 80 мільйонів тонн у 2017 році. За науковим прогнозом, за умови досягнення нашою державою норм раціонального харчування, внутрішнє споживання зерна збільшиться із 27 мільйонів до 36—40 мільйонів тонн насамперед завдяки використанню його на корми в галузі тваринництва і переробку. При цьому експортний потенціал України зросте від 23 мільйонів тонн до 40 мільйонів. Реалізація програми «Зерно України» базується на розроблених Академією сучасних конкурентоспроможних сортових ресурсах, технологіях їхнього вирощування, переробки та ефективного використання. Вітчизняне зерновиробництво за програмою має освоїти нову науково об∂рунтовану логістику зернового ринку, що забезпечить АПК додатково три мільярди гривень економічного ефекту.
Інший приклад — розроблена Академією програма виробництва біоенергетичних культур, яка була широко презентована на нещодавній виставці «Агро-2013». Реалізація цієї програми дасть змогу зменшити залежність вітчизняної економіки від закордонних енергоносіїв та підвищити екологічну складову господарювання.
Академія науково об∂рунтувала виконання ще таких галузевих програм: «Олійні культури», «Картопля», «Плоди і ягоди», «Овочі», «Цукрові буряки», «Декоративне садівництво».
У розвиток програми «Виноградарство» і «Виноробство» науковці Академії напрацювали пропозиції щодо змін до Закону України «Про виноград та виноградне вино» в частині складання кадастру та паспортизації виноградників України та виходу на Європейські ринки виноградарсько-виноробної продукції.
Академією разом із Держветфітослужбою України та Міністерством охорони здоров’я України підготовлена Державна цільова науково-технічна програма створення новітніх технологій одержання вітчизняних лікарських засобів для забезпечення охорони здоров’я людини та задоволення потреб ветеринарної медицини.
— Після розпаювання землі в багатьох регіонах спостерігається варварське ставлення до годувальниці. Як протистоять цьому науковці?
— Напрацьований Закон «Про грунти та їх родючість». Розроблено «Стратегію збалансованого використання, відтворення і управління ∂рунтовими ресурсами України». При підготовці Стратегії враховано положення директив Євросоюзу.
Створено унікальну базу даних про стан ∂рунтових ресурсів, яка гармонізована з європейськими і світовими інформаційними системами.
Розроблено Концепцію науково-технічної програми «Моніторинг агроресурсів та прогнозування їх стану з використанням даних дистанційного зондування» («Агрокосмос»), яка дає змогу створити загальнодержавну інформаційну систему моніторингу стану посівів та прогнозу урожаю сільськогосподарських культур.
— Окрема тема — тваринництво…
— Важливе завдання Академії — наукове супроводження галузі тваринництва. Воно потребує прийняття законопроекту «Про корми», розроблення державної програми «Селекції у тваринництві», реалізації положень національного проекту «Відроджене скотарство». З позицій національної безпеки основу виробничого потенціалу тваринництва повинні становити вітчизняні породні ресурси.
Реалізація національних проектів та державних галузевих програм спрямована на забезпечення раціональних норм харчування населення нашої країни, збільшення дохідної частини бюджету завдяки експорту, зокрема і продукції з доданою вартістю.
За окресленими напрямами Академія проводить тісну міжнародну наукову співпрацю з найбільш відомими світовими центрами аграрної науки багатьох країн світу і посідає гідне місце серед 21-го члена Європейського Союзу аграрних академій наук.
Міцна кормова база забезпечить достаток на столі. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
— Упевнений, ви погодитесь, що підтримка аграрної науки — справа не галузева, а загальнодержавна?
— На жаль, держава не розглядає аграрну науку як складову національної безпеки, подібно до того, як це робиться в економічно розвинутих країнах. Але досвід показує, що як тільки послаблюється з боку держави увага до науки, відчутно втрачає національна економіка.
Як приклад цього можна назвати експансію на ринок нашої країни іноземних виробників насіння цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, ріпаку, окремих видів сільськогосподарських тварин тощо. В цій галузі відстежується чітка негативна для економіки країни тенденція. Спочатку для завоювання ринку України іноземні компанії вдаються до демпінгу. Так, за стартової у 2000 році ціни насіння кукурудзи — дві тисячі доларів США за тонну — у 2012 році при завоюванні ринку на 74% імпортери збільшили її майже у 4 рази. Те саме стосується і насіння соняшнику: при стартових 4 тисячах доларів за тонну, з наступним контролем 75% ринку, ціна іноземними компаніями була піднята більш як утричі. Ціна партії насіння цукрового буряку за таких самих умов зросла у 10 разів.
Ці закономірності на ринку насіння свідчать про те, що втратити внутрішній ринок насіння досить легко. Провина у цьому не стільки науково-дослідних установ Академії, скільки та, що Україна не має антимонопольного законодавства на ринку наукоємної продукції.
Проблема ще й у тому, що для відновлення втраченого потенціалу необхідно значно більші затрати ресурсів, ніж це потрібно було б для поступового розвитку і формування вітчизняного наукового потенціалу. Перефразовуючи відому істину: «Якщо нація не хоче утримувати свою науку, вона зазнає значно більших втрат, підтримуючи чужу».
За останні п’ять років з держбюджету наукові установи Національної академії аграрних наук були профінансовані лише в межах 50—55% від щорічної потреби. Поряд із цим видатки загального фонду, які передбачені для НААН на цей рік Законом «Про Державний бюджет на 2013 рік», зменшені порівняно з минулим роком, ще на 58,6 мільйона гривень. І це на фоні майже триразового скорочення чисельності працюючих у наукових установах Академії, починаючи з 1991 року. В таких умовах важко здійснювати наукове забезпечення Програми Президента України на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», в якій визначено основні стратегічні напрями аграрної реформи.
Академія щорічно одержує надходження від продажу наукоємної продукції, що становлять 35% від фінансування за загальним фондом від держбюджету. Цього явно недостатньо для модернізації аналітичної та матеріально-технічної бази наукових установ, без оновлення якої важко буде створювати високонаукоємні продукти. Потрібні нові джерела фінансування науки, в зв’язку з чим в Академії активно розробляють концепцію інноваційного розвитку.
Для цього є сучасні інноваційні розробки. Так, навіть за чинного ринку насінництва України в 2012 році частка вітчизняних сортів у посівах озимої пшениці становила 75%, ячменю озимого — 66,1%, озимого жита — 85,1%, ярої пшениці — 85%, ячменю ярого — 65%, сої — 83%, круп’яних культур — від 92 до 100%. Частка порід Академії в молочному скотарстві становить 64%, у м’ясному — 46%, у вівчарстві — 90%.
— Які пріоритети на перспективу?
— Пріоритетні напрями досліджень повинні забезпечити продовольчу та екологічну безпеку держави. Серед них — створення завдяки біотехнології більш досконалих сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, порід сільськогосподарських тварин з подальшим переходом до етапу біоекономіки; розробка і впровадження біоадаптивних технологій вирощування основних культур з чіткою зональною спеціалізацією в умовах зміни клімату; генетична ідентифікація і паспортизація порід сільськогосподарських тварин; ресурсозберігаючі технології виробництва продукції тваринництва; наукове забезпечення раціонального земле- і водокористування; розроблення промислових технологій для раціонального використання земельних ресурсів, добрив та пестицидів; наукове забезпечення земельної реформи; розвиток економіки базових галузей АПК, їхнє технологічне переоснащення.
У державі уже діє певне законодавче поле щодо інноваційної діяльності, на основі якого Академія відпрацьовує відповідну модель, що визначатиме напрями подальшого розвитку аграрної науки. Завдяки запровадженню цієї моделі очікується формування галузевих наукових парків, корпорацій за участю державних і приватних партнерів з метою трансферу інновацій та залучення інвестицій; створення на базі земельно-майнового комплексу Академії державної холдингової компанії.
Реалізація запланованих змін потребує подальшого вдосконалення законодавчо-нормативної бази.
Водночас подальший розвиток наукових досліджень неможливий на існуючій матеріально-технічній базі, коштів на оновлення якої з бюджету практично немає. Як відомо, у розвинутих країнах світу показники фінансування науки становлять 2—4% і більше від ВВП. Відомо, що якщо цей показник менший, ніж 0,9%, то наука занепадає. У нашій країні, за даними Міністерства освіти і науки, цей показник у 2012 році складав 0,75%.
Науковці готові докласти зусиль до формування сталого бренду української сільгосппродукції під гаслом: «Українське — це високоякісне».
ДОСЬЄ «УК»
Василь ПЕТРИЧЕНКО. Народився 8 вересня 1956 року в Умані Черкаської області. Закінчив Інститут кормів УААН. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора. Працював проректором з наукової роботи у Вінницькому державному аграрному університеті. З березня 2011 року — перший віце-президент, а з 2013 року — президент НААН. Керівник галузевої науково-технічної програми «Кормовиробництво». Керівник наукової школи з проблем розвитку кормовиробництва і рослинництва. Підготував трьох докторів та 20 кандидатів наук. Академік НААН, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член оргкомітету Європейської федерації луківників.
Автор 426 наукових праць, зокрема 23 книжок і навчальних посібників, має 78 авторських свідоцтв та патентів на винаходи України та Росії.
Микола ПЕТРУШЕНКО, «Урядовий кур’єр»