Війна, що третій рік відбирає сили країни і позбавляє спокою українців, не десь там, а майже поряд. Щодня вона веде невмолимий рахунок людських життів. Наче все знаємо і ще не забули, але музейні експозиції, присвячені подіям і героям АТО, що днями відкрилися у Дніпрі в місцевому історичному музеї, змусили кореспондента «Урядового кур’єра» по-новому, з відстані часу поглянути на недавні події, усвідомити їхній високий сенс, вкотре пережити сильні емоції.
Поки що 499 фото
«Скільки тут фотографій?» — запитую співробітників Дніпропетровського національного історичного музею (ДНІМ) ім. Д. Яворницького в залі пам’яті загиблих за Україну на Донбасі героїв. Це один з трьох залів внутрішньої частини унікального і першого в Україні музею АТО — нового відділу ДНІМ, який називається «Громадський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО». Завідувач відділу музею історик Вадим Якушенко, який у складі 39-го добровольчого батальйону територіальної оборони також брав участь у бойових діях на сході країни, відповідає: «На сьогодні 499». Директор ДНІМ Надія Капустіна тихо уточнює: «Це із загиблими останніми днями».
За датами і місцями загибелі наших воїнів простежуються всі трагічні події від 2014 року: загибель Іл-76, події під Іловайськом, бої за Піски і Дебальцеве. Такого поповнення експонатами не побажаєш жодному музеєві жодної країни. Важко сказати, якою буде кількість фотографій у залі пам’яті музею АТО навіть на момент публікації цієї статті. І дуже хочу, щоб вона не змінювалася, бо за кожною зі світлин — трагедія родини.
Вадим Якушенко пояснює, що це фотографії загиблих бійців з Дніпропетровщини та з військових частин, які формувалися на території області. Також у залі виставлено пам’ятні комплекси з особистими речами 50 загиблих бійців. Ці й інші речі надали родичі, побратими та їхні друзі: улюблені книжки, шахи, годинники, ікони, лист до матері, розтрощений вибухом телефон. Ось речі командира міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва Іси Мунаєва, який віддав життя за Україну. Поряд — прострілений светр Романа Сеха. Вірш матері Андрія Цвітненка «Війна забрала в мене сина». Вишита серветка «Повертайся живим!», подарована Дмитрові Астракову. Футбольні атрибути фаната «Дніпра» і волонтера Артема Романова. А фотографія водія 93-ї ОМБ Германа Абашина говорить, що хлопець загинув під Іловайськом 21-річним. Дивитись на такі експонати байдужим поглядом неможливо, сльози самі навертаються на очі.
Від лікарів до дитячих малюнків
Нова постійно діюча експозиція музею АТО складається із трьох залів внутрішньої частини і вуличної частини просто неба, яка називається «Шляхами Донбасу». Її відкрито ще навесні 2016-го. Вона налічує 400 експонатів сучасної військової зброї й техніки: БТР, медична «таблетка», міномет, зенітна установка, військовий джип, башта танка, згоріла машина. Облаштовано тут і макет блокпоста. Внутрішня експозиція музею АТО займає півтисячі квадратних метрів і розташована у приміщенні діорами ДНІМ.
З директором музею Надією Капустіною із «Зали пам’яті» переходимо у фойє, де триває екскурсія. Розповідь починається з висвітлення подій анексії Криму, протидії сепаратизму на території Дніпропетровської області, створення добровольчих батальйонів, мобілізації їх на захист Батьківщини.
«Далі розказуємо про визволення територій Донбасу, а тут ідеться про наслідки війни — вимушених переселенців. Окремі блоки розповідають про волонтерський рух, капеланів, представників ЗМІ Дніпропетровщини, які висвітлювали події в зоні АТО, медиків, що рятували поранених. Ось бачите, які жахливі залізні уламки витягали лікарі з наших бійців», — звертає увагу Надія Іванівна на стенд, присвячений лікарям обласної лікарні імені І. Мечникова.
У першій залі йдеться про боротьбу за незалежність України пересічних жителів Дніпропетровщини. Експозиція на металевих конструкціях символізує зруйнований у жорстоких боях донецький аеропорт. Також тут виставлено речі учасників АТО, волонтерів, медиків, капеланів, військових кореспондентів. Боєприпаси, ордени й медалі, медичні інструменти, військова форма, шеврони добровольців, афіші волонтерських акцій, фотографії військових кореспондентів. Серед суворих сірих фарб війни яскравими сонячними барвами виокремлюється стіна музею АТО — та, де вивішено дитячі малюнки для українських захисників.
Третій зал внутрішньої експозиції мультимедійний, кінолекційний. У ньому обладнано кінопроекційний зал, який створює ефект присутності глядачів, бо зображення демонструють одразу на чотири стіни. Відеоефект та гучний звук переносять відвідувачів музею в епіцентр подій. І транслюють тут панорамні документальні стрічки, які розповідають про війну на Донбасі. Кінолекційний зал створено за зразком сучасних європейських музеїв.
«Я не уявляла, що настільки важко буде здійснити цей проект. По-перше, технічно. Тут демонструється фільм, повністю зроблений з хроніки. По-друге, важко було морально. Ми передивилися дуже багато матеріалу і пропустили його крізь себе, адже за 20 хвилин нам треба було показати всі аспекти цієї війни, розказати про роль міста Дніпра в ній», — розповіла співавторка фільму та відомий дніпровський волонтер Наталія Хазан
Відкриття музею зібрало небайдужих
На урочисте відкриття музею АТО зібралося багато дніпрян — військові, родичі загиблих бійців, волонтери та інші небайдужі. Дружина загиблого бійця АТО Світлана Губа розповіла, що передала до музею бронежилет та іменну пробиту ворожою кулею каску чоловіка.
«Ці речі дорогі мені, проте віддавала, не шкодуючи. Люди мають бачити, якою ціною дістається мир у нашому домі. Відчуваю тяжкі емоції, які не можна переказати! Адже хлопці за нинішній мир віддали життя. Це дуже важко, і хочеться, щоб інші сім’ї не відчули цього, а просто прийшли подивитись і зрозуміли, за що наші бійці воювали. Приходитиму до музею разом із сином. Він знає, що його батько герой», — сказала Світлана.
Враженнями на відкритті музею АТО поділився командир танкового батальйону Герой України Євген Межевікін: «У цій експозиції не забули нікого — ні бійців, ні волонтерів, ні лікарів. Так і має бути. Українці мають бачити, що воювали такі самі прості люди, як вони: з відкритим серцем і добрими очима. Вони виконували завдання не тому, що люблять війну й жорстокість, а тому, що це їхній обов’язок — захищати Батьківщину».
Усі експонати тут справжні, вивезені із зони АТО. Вони передають атмосферу подій на Донбасі, нагадуючи всій Україні, що війну не завершено і треба цінувати й берегти мирне небо, родину і Батьківщину.
«Жителі Дніпропетровщини одними з перших об’єдналися, щоб обстоювати незалежність країни. Хтось пішов добровольцем на передову, хтось став волонтером, хтось залишив рідний медзаклад і поїхав рятувати бійців на фронті. Подвигу кожного жителя області присвячено внутрішню експозицію музею АТО. Виставка зберігає історію перемог і біль втрат. Вона про кожного з нас», — зазначив голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко.
У центрі експозиції просто неба — скульптурна композиція «Солдат і дівчинка» з латуні. Харківський скульптор Володимир Райченко зобразив у ній реальну історію українського бійця-«кіборга» 35-річного Івана Погорєлого, який уже важкопораненим урятував з-під обстрілів п’ятирічну дівчинку. Дитина подякувала солдатові за порятунок і подарувала йому яблуко. Цю скульптуру ще називають «Вдячність». Восени невідомі вандали вкрали латунне яблуко. Але без дитячої подяки скульптурний солдат не залишився — дніпряни щодня приносили йому свіжі яблука.