"Відчайдушні домогосподарки виходять із тіні"

Ірина ПОЛІЩУК
23 сiчня 2016

Нині здивувати хатньою робітницею навряд чи кого можна. У більшості впливових чиновників і бізнесменів удома прибирають і готують не красуні дружини, а, як їх люблять називати, домашні помічниці. Зазвичай працюють вони за домовленістю, тому їхні соціальні права як працівників гарантує лише порядність працедавців. Якщо ж господиня вирішила «покарати гривнею» домашнього кухаря за несмачний борщ, то він навряд чи зможе довести, що річ не в страві, а в її настрої. Щоб упорядкувати роботу домашніх працівників, розроблено законопроект, який має нормувати їхню працю.

Коли ми говоримо про хатніх помічниць, то здебільшого йдеться про прибиральниць, няньок і кухарів. Шукають таких працівників або через знайомих, або через спеціалізовані фірми. І заробляють ці помічники непогано.  

Щоправда, вони повністю залежать від волі наймача, тому у відпустку йдуть тоді, коли вигідно йому, а трудовий день ненормований. Хоч якщо йдеться про няньок, то за додаткові години господарі зазвичай доплачують. Трудові обов’язки теж регулюють домовленостями.

Платити податки чи ні, якщо працюєш домашньою помічницею — ось у чому питання. Фото з сайту qwoman.com

Хто платить, той і правий

Наприклад, якщо з домашньою помічницею на співбесіді домовлялися про прибирання помешкання, то, найімовірніше, вона відмовиться прасувати білизну чи попросить за це додаткову плату.

Проте нещодавно Кабмін розробив законопроект задля нормування праці домашніх працівників, їхніх прав, обов’язків, а також легалізації такої зайнятості. Йдеться про законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання та легалізації зайнятості домашніх працівників». Цим нормативним актом запропоновано внести в Кодекс законів про працю визначення домашньої праці як робіт з обслуговування домогосподарства понад 80 годин на місяць на підставі укладеного трудового договору.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що його розробляли задля нормування праці домашніх працівників, їхніх прав, обов’язків, відносин з роботодавцем, а також легалізації їхньої зайнятості.

«Чинний Кодекс законів про працю містить достатньо гарантій для працівників. Тому виокремлювати категорію «домашні працівники» недоцільно, — переконаний партнер юридичної фірми «КПД Консалтинг» Кирило Казак. — Щодо плюсів цього законопроекту, то маю зауважити: це хоч якесь регулювання праці домашніх працівників, чого досі не було. А до мінусів я б зарахував впровадження нової підстави звільнення цієї категорії працівників — «за домовленістю сторін за умови попередження про це не менш як за два тижні». Незрозуміло, яким чином можливе попередження за два тижні, якщо це домовленість сторін. Законодавець об’єднав норми щодо двох підстав — звільнення за власним бажанням (ст.38 КЗпП), у разі якого працівник справді попереджає про майбутнє звільнення за власним бажанням не менш як за два тижні (якщо немає поважних причин для скорочення цього строку). Щодо припинення трудового договору за згодою сторін, то в цьому разі двотижневий строк не встановлено. Таке поєднання в подальшому спричинятиме плутанину під час звільнення працівників, сприятиме тому, що по-різному застосовуватимуть ці норми. А це ускладнить практику зокрема й судового розгляду таких справ».

Невигідні  податки

Нині домашні помічники працюють здебільшого без офіційного оформлення. Гроші платить господиня у завчасно визначений день у конверті. Тому про бодай якісь податки не йдеться — часто це просто неможливо. Як може державний чиновник із зарплатою три-п’ять тисяч гривень мати хатню робітницю, якій щомісяця платить таку саму суму грошей? Таких прикладів чимало. Адже не таємниця, що в Україні більшість тих, хто може дозволити собі найняти домашніх працівників, отримує дохід нелегально. І не вважає за потрібне платити податки.

«Домашні працівники нині працюють переважно неофіційно, тобто виконують роботи без укладення трудового договору. Це обумовлено кількома причинами. По-перше, бажанням працедавця зекономити на податках, зборах та інших обов’язкових платежах, — наголошує Кирило Казак. — По-друге, небажанням мати справу з документами (трудовим договором, платіжними дорученнями, рахунками тощо), що потребує додаткового часу на ведення цих документів власними силами роботодавця або зумовлює додаткові витрати на оплату послуг бухгалтера. По-третє, досить часто самі працівники вважають, що краще отримувати більше, але в конверті й зараз, аніж сплачувати ці гроші державі з примарною надією на отримання пенсії в майбутньому. Тож запропонований проект навряд чи зможе змінити ситуацію і захистити домашніх працівників, якщо таких змін не захочуть самі працівники і не вимагатимуть цього від роботодавців. У чинному КЗпП вже є норми щодо регулювання трудових відносин між працівником та роботодавцем — фізичною особою, тому необхідність цього нововведення сумнівна. До речі, на тлі прийняття нового Трудового кодексу такі зміни здаються лише передвиборним піаром, що спрямований на залучення додаткових голосів».

Старший партнер ЮФ «Кушнір, Яким’як та партнери» Олег Яким’як також упевнений, що цей законопроект нині не доречний, хоча поширює деякі гарантії для працівників, передбачені КЗпП. Це плюс для працівника за умови укладення трудового договору.

Та укласти трудовий договір працівник має право і без цього закону, питання полягає в його бажанні легалізувати свій дохід і сплачувати податок з доходів фізичних осіб (з нового року за ставкою 18%), а також у бажанні працедавця зареєструватися платником єдиного соціального внеску і сплачувати за працівника внески за ставкою 22%.

«Цей законопроект не захищає домашніх працівників, але дає формальну підставу вимагати укладення трудового договору з роботодавцем, та чи вплине це на бажання сплачувати за працівника соціальні внески? — зауважує Олег Яким’як. — Насправді захистити працівника зможе не такий закон, а грамотно укладений трудовий договір. За наявності такого документа можна буде притягнути до відповідальності роботодавця, котрий не сплачував за працівника соціальні внески, і без ухвалення цього законопроекту. Заради справедливості потрібно зазначити, що він нічого не забирає як у працівника, так і роботодавця. Він майже не змінює правил, які вже є, і тих, хто хоче легально отримувати платню за домашню працю та робити пенсійні внески, і для тих, хто легально оплачує таку працю. Рішення зменшити випробувальний термін до одного місяця для цієї категорії працівників майже ні на що не впливає».

Тож, зрозуміло, що роботу даної категорії працівників потрібно законодавчо врегулювати. Щоправда, на думку експертів, ця версія законопроекту ще потребує доопрацювання. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua