Нещодавно непомітно для загалу, але цілком знаково відбулася подія — Верховний суд України (ВСУ) звернув свою увагу на пересічну людину.
Так, розглядаючи звичайну справу одного з українських банків (рішення ВСУ у справі №6-160цс13) щодо спірних питань припинення поруки кредитоотримувача фінустанови (у кожного позичальника є його поручитель), суд дав таке тлумачення: «Згідно із частиною першою статті 559 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов’язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін».
Фінустанови переконані: нічого не змінилося
Таким чином, банк, приміром, не може вимагати від поручителя погашення позики (після того, як перестав платити позичальник), якщо без його відома змінювали умови кредитного договору.
Як вважає старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець, якщо банк піднімав відсоток за позикою або вводив додаткові комісійні, не отримуючи на це письмового дозволу людини, яка виступила поручителем за кредитом, а після того, як йому перестали платити, вимагає від поручителя погашення боргу, то його вимоги незаконні. На думку юриста, договір поруки можна в судовому порядку припинити і в майбутньому не виконувати його умови.
А ось думка банкірів, до яких звернувся кореспондент «УК», зовсім інша.
«Звертаємо вашу увагу, що інформація у ЗМІ стосовно рішення ВСУ у справі № 6-160цс13 подається некоректно. Насправді це рішення прийнято на користь банку і якраз обмежує існуючу до цього практику визнавати договори поруки такими, що припинилися у зв’язку з будь-якими змінами кредитного договору», — зазначив керівник юридичного відділу ПроКредит Банку Роман Маселко.
Більше того, на думку юриста фінустанови, у цій справі суд визнав, що зміна строку кредиту і додаткової комісії не є збільшенням відповідальності поручителя й не може бути підставою для припинення поруки. Таким чином, зазначає фахівець, зобов’язання за договорами потрібно виконувати.
«Зміна кредитного зобов’язання, що не приводить до збільшення відповідальності поручителя, поруки не припиняє, про що і зазначає ВСУ. Негативних наслідків це рішення не матиме, зважаючи на те, що раніше судова практика передбачала легітимність поширення поруки на всі майбутні збільшення зобов’язання за безумовною згодою поручителя», — вважає директор юридичного департаменту банку «Надра» Андрій Ковалевський.
Таким чином, банкіри, навпаки, бачать для себе якщо не позитив від такого рішення вищої Феміди України, то принаймні відсутність будь-яких негативних для них наслідків.
Таке стало масовим після кризи-2008
А чи поширена практика в банківській системі, коли не погоджується з поручителем кредитоотримувача зміна умов банківського договору з клієнтами (включаючи збільшення відсотків за кредитами)?
За даними фахівців ПроКредит Банку, у 90% випадків позови поручителів про припинення договорів поруки пов’язані не з порушенням банком їхніх прав, а з бажанням поручителів уникнути обов’язку здійснювати погашення кредиту, за який він поручався.
У свою чергу, Андрій Ковалевський згадує, що на початку фінансової кризи 2008 року більшість банків намагалась провести підвищення ставок без узгодження з поручителями, і тоді це стало підставою для припинення багатьох порук. «Проте учасники ринку зорієнтувалися в цій ситуації, й надалі практика звелася до жорсткого контролю за укладанням додаткових угод з поручителями, навіть у тих випадках, коли це могло б здаватися зайвим», — додає він.
Чи прогнозують банкіри масові судові позови від клієнтів і їхніх поручителів до банків, так би мовити, «заднім числом» з приводу рішення ВСУ?
На думку фахівців банку «Надра», цього не станеться, бо вони не вважають постанову ВСУ прецедентним актом, що негативно впливає на інтереси фінустанов.
Однак юрист ПроКредит Банку зазначає, що після того, як це рішення ВСУ було висвітлено у ЗМІ, існує ризик збільшення кількості таких позовів. На жаль, як показує практика, зауважує Роман Маселко, ці позови переважно будуть необ∂рунтованими і призведуть лише до затягування часу, а не до реального захисту прав поручителів.
Однак Андрій Ковалевський є з цього приводу невгамовним. «Норми цивільного законодавства, що встановлюють співвідношення між основним (борговим) зобов’язанням і похідним від нього (порукою), добре нам відомі, тому жодних змін в юридичному забезпеченні банківської діяльності нова практика не започаткує». Таким чином, банківські юристи не дуже й переймаються цим питанням і, як ми бачимо, взагалі вважають, що, по суті, Феміда стала не на бік пересічних людей, а саме фінустанов. І вони знають, як захистити свої банки від «войовничих» клієнтів.
Утім, незалежні юристи (ті, хто стоїть на боці інтересів клієнтів банків) переконані, що фінустанови часто прописують пункти в договорах, за якими поручитель начебто наперед зголошується з усіма змінами, які внесе банк, і вони не потребують додаткового узгодження з ним. Однак ВСУ заборонив і цю практику для фінустанов. Тож, як кажуть, справа варта заходу. Незабаром час покаже, наскільки буде масовою практика звертання клієнтів банків до судів з цього приводу.