Із 16 листопада 2019 року до 15 лютого 2020-го на Донбасі було поранено 17 цивільних осіб, серед яких дитина, загинуло двоє. Це на 55% менше, ніж кількість жертв серед цивільних за попередні три місяці. Загалом торік кількість жертв серед цивільного населення була найнижчою за весь період конфлікту: 27 загиблих і 140 поранених. Це на 41% менше, ніж позаторік, коли загинуло 55 осіб і було поранено 226.
«Незважаючи на ці тенденції, слід пам’ятати, що йдеться про людські страждання, і що війна на Донбасі вбиває і калічить цивільних», — наголосила під час оприлюднення періодичної 29-ї доповіді ООН щодо ситуації з правами людини в Україні голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матильда Богнер.
Дані ґрунтуються на перевіреній інформації, зібраній з первинних і вторинних джерел, оціненій як надійні та достовірні. Було проведено 129 поглиблених інтерв’ю, отримано інформацію від родичів жертв, самих жертв та їхніх адвокатів. Проведено моніторинг 118 судових засідань.
З початку війни загальна кількість загиблих цивільних — щонайменше 3350 осіб, понад 7 тисяч зазнали поранень.
«Незважаючи на поступове зменшення кількості жертв серед цивільних, безпекова ситуація лишається нестабільною, крихкою. Фіксували кілька сплесків активності бойових дій у січні та лютому цього року. Режим припинення вогню порушують по обидва боки лінії зіткнення. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) вкотре закликає сторони жорстко дотримуватися режиму необмеженого припинення вогню, погодженого тристоронньою контактною групою в Мінську, а також повністю дотримуватися міжнародного гуманітарного права. Зведення кількості жертв серед цивільних до нуля можливе, якщо сторони вживатимуть відповідних кроків», — констатувала Матильда Богнер.
Протягом звітного періоду УВКПЛ знову виявило тенденцію свавільного затримання, катування й жорстокого поводження на території, що контролює український уряд, і території так званих самопроголошених республік.
«Після одночасного обміну полоненими торік 29 грудня було опитано 56 із 76 осіб, переданих українському уряду. Вони розповіли, що до них застосовували побиття, удари електрострумом, удушення, інсценування страти, сексуальне насильство. Дехто не витримував катувань і благав убити, дехто намагався зводити рахунки з життям. Частота, інтенсивність, тривалість катувань тривали зазвичай доти, доки затримані не погоджувалися обвинуватити самих себе. В обох самопроголошених республіках відповідальність за ці кричущі порушення несуть так звані міністерства державної безпеки. Це робить питання доступу міжнародних спостерігачів до затриманих у самопроголошених республіках ще більш актуальним і нагальним. Згідно з досягнутими домовленостями під час засідання нормандської четвірки у Парижі 9 грудня щодо надання міжнародним організаціям безперешкодного доступу до місць тримання під вартою на території самопроголошених республік, закликаємо надати такий доступ якомога швидше», — підкреслила Матильда Богнер.
Особливо турбує, що так звані суди на території самопроголошених республік широко використовують зізнання, отримані за допомогою катувань і примусу.
Було опитано до обміну 75 із 124 переданих урядом осіб самопроголошеним республікам.
«57 осіб повідомили про катування або жорстоке поводження. Ішлося й про процесуальні порушення на початкових етапах після арешту, включно з утримуванням осіб у неофіційних місцях тримання під вартою переважно СБУ», — поінформувала фахівець.
Хоч, за її словами, поширеність катувань, жорстокого поводження, свавільного затримання знизилася порівняно з 2014—2015 роками, ці явища викликають серйозні занепокоєння.
«Заборона катувань і жорстокого поводження має абсолютний характер, і жодні обставини не можуть виправдати ці діяння. У контексті збройного конфлікту такі дії можна кваліфікувати як воєнні злочини, отже можливе кримінальне переслідування за ними відповідно до міжнародного кримінального права», — зауважила вона.
У доповіді йдеться, що минуло шість років після вбивств під час протестів на Майдані та насильства 2 травня 2014-го в Одесі, яке призвело до загибелі 48 осіб. Однак у розслідуванні цих смертей досягнуто дуже незначного прогресу.
УВКПЛ схвалює, що парламент працює над законопроєктом про статус і соцзахист цивільних громадян, які постраждали внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів. Воно вважає це важливим кроком на шляху до ухвалення всеосяжної державної політики щодо правового захисту і відшкодувань цивільним жертвам конфлікту. Позитив також — наділення внутрішньо переміщених осіб і трудових мігрантів правом брати участь у виборах, спрощення перетинання лінії зіткнення дітьми віком до 14 років за наявності лише свідоцтва про народження. До травня 2020 року це поширено на дітей віком до 16 років, проте не вирішено питання щодо підлітків 16—18 років.