Час від часу в пресі з’являються повідомлення про відмови приватних перевізників безплатно перевозити бійців АТО. Географія таких конфліктів різна: Київ, Житомир, Новоград-Волинський Житомирської області, Запоріжжя. На одній з автостанцій речі інваліда АТО викинули з автобуса, на іншій водій не пустив в автобус кількох бійців, які їхали на реабілітацію. У Запоріжжі трапилося й навпаки: водій не взяв плати за проїзд із військових і дав їм грошей.
По цей бік барикад
Отже, не всі водії — люди суто раціональні, голова яких забита лише обрахунками «прибуток-збиток». Не всі вони дивляться на світ крізь грошові папірці. І совість, коректність та людяність не залежать від виду діяльності. Звичайно, час нині важкий, більшість громадян (зокрема й перевізників) не живуть, а виживають. Але, погодьтеся, перебувати по цей бік барикад значно легше, ніж щодня ризикувати життям на війні.
Благодійний проект із надання безплатних проїзних учасникам АТО, їхнім дружинам, дітям, батькам, рідним сестрам і братам реалізує цього року ірпінське АТП-13250 в місті Ірпені, селищах Гостомель, Ворзель, Коцюбинське. Таких документів видано понад 700. «Це наша підтримка людей, які виконують обов’язок перед Батьківщиною, і їхніх рідних», — розповів «УК» директор цього АТП Олександр Лабунський.
Ініціатива ірпінських перевізників виникла після загибелі під Іловайськом одного із співзасновників підприємства Сергія Шкарівського. Він командував першим взводом першої роти батальйону «Донбас». Йому було 52 роки. Можливо, наступного року, якщо бізнес регіону вирішить продовжувати проект, до нього приєднаються і донори, оскільки одне підприємство не в змозі його фінансувати (орієнтовна вартість проекту — 2,6 мільйона гривень на рік). Ірпінцям така ноша під силу тільки тому, що їхнє АТП входить у трійку найпотужніших автотранспортних підприємств Київської області. А місцеві органи влади, на жаль, не можуть підтримувати такі проекти, тому що це не передбачено Бюджетним кодексом України.
Треба спростити бюрократичну процедуру
«У Київський області фактично немає відмов приватних перевізників надавати послуги людям, які повернулися з АТО. А Ірпінське АТП спрацювало на випередження: воно за власною ініціативою отримало списки учасників АТО в органах місцевої влади і надало їм безплатні проїзні», — сказав «УК» начальник управління інфраструктури Київської облдержадміністрації Вадим Галицький.
Прийманням та оформленням документів для видачі проїзних займався штаб допомоги учасникам АТО, їхнім сім’ям та вимушеним переселенцям. Діє він при міській раді, його члени — всі посадові особи міськвиконкому. Також рішенням Ірпінської міськради з лютого цього року в Ірпені запроваджено знижку 50% з оплати комунальних послуг для понад 140 сімей учасників АТО.
«Пільги, гарантовані державою для учасників АТО, місцеві ради «футболять» тому, що в бійців немає посвідчення учасника бойових дій, яке є підставою для отримання знижки на комунальні платежі. Але ми почали оформлювати документи без цього посвідчення, на підставі довідки про участь в АТО. Це спростило бюрократичну процедуру», — зазначив заступник керівника штабу допомоги учасникам АТО, їхнім сім’ям та вимушеним переселенцям при Ірпінському міськвиконкомі Василь Чмелюк. До речі, він починав як волонтер.
За останніми даними, у Приірпінні перебувають майже 6 тисяч вимушених переселенців. Їхньою долею опікується штаб. Ось деякі з добрих справ цієї організації: шефство над будинком малюка з Луганська, який евакуйований до Сєверодонецька, — відправлено 20—25 тонн одягу, засобів гігієни, їжі; екіпірування військовою формою 45 призовників з Приірпіння і завдяки волонтерам передача місцевому військкомату автомобіля для проведення мобілізації; участь у формуванні 46-го окремого батальйону «Донбас-Україна»; започаткування студентського проекту «Патріот-донор-Челендж», у межах якого курсанти вишів здають для поранених бійців кров.
«Сумно, що у нас у країні досі немає комплексної цільової програми щодо переселенців. Питання номер один для них — дах над головою. Ми намагалися впроваджувати неформальну співпрацю з регіонами, бо, як свідчить практика, всі їдуть у Київ та його приміські населені пункти. Але ринкова вартість ділянок та житла тут велика, і знайти покинуту будівлю неможливо. Спілкувалися зокрема з Чернігівською і Вінницькою областями, де знаходили занедбані сільські хати без господарів і пропонували їх тим, хто потребував притулку. Сподіваюся, що в Україні буде запроваджено всеукраїнську базу даних щодо порожніх будівель у селах і на периферії», — каже Василь Чмелюк.
Ще одна його ідея — знайти у Приірпінні місце для розташування профтехучилища з Горлівки, патріотично налаштована частина колективу якого виїхала з окупованої території. Відродити роботу цього закладу, щоб учасники АТО мали змогу безплатно перекваліфікуватися і набути робочих професій.
Тільки підтримуючи одне одного можна перемогти в цій війні. А сприяти такому єднанню можуть ефективні місцеві програми.