Художником у Дарини був дідусь. А де ж малювати в Умані, якщо не в знаменитій «Софіївці»! Він часто брав онуку з собою, як ішов працювати. Дивлячись на дідусеві полотна, Дарина й сама почала мимохіть утілювати в малюнках свої кольорові фантазії. Якось напередодні річниці весілля батьків уві сні вона побачила свою першу картину «Тюльпани». Яскраво-червоні квіти з чорними, як ніч, серединками, обрамленими жовтою стрічкою, ніби зберігали прекрасну таємницю, яку ще належало розгадати. Ця картина й досі висить у їхньому будинку. Відтоді живописом почала займатися всерйоз.
Хоч тато завжди бачив її педагогом, а точніше філологом. Все починається зі слова, любив повторювати він. І наполіг, аби Дарина після школи здобула філологічну освіту.
.jpg)
Професійному мистецтву її ніхто не вчив. Багато читала про видатних майстрів пензля. Подовгу розглядала роботи відомих художників.
Ще школяркою просила порад у викладачів, які вели при гімназії гурток юних художників. Їздила на виставки відомих митців. І працювала, працювала…
Не все вдавалося. Однак поступово вона знайшла свою стежину в складному й такому прекрасному мистецтві. «Пиши так, як відчуваєш», — сказав їй якось відомий майстер. І вона покладається на своє відчуття. Не біда, що виникають труднощі. Особливо не давалися їй тіні. Дивилася на роботи ван Гога і мало не плакала: здавалося, що в нього все так легко виходило!
Свого часу навчала художньому мистецтву діток уманського притулку. Вчила їх і сама вчилася. Сприймати життя в його реальних вимірах, радіти кожному дню, сонцю і дощу. І дивитися на світ очима художника. Помічати те, чого не бачать інші: гру світла, тіней, переходи від одних кольорів до інших. Довго думала над словами Пабло Пікассо: «Я малював те, про що думав, а не те, що бачив».
Кілька років тому її вразило море. Як дружина моряка вона, як і чоловік, закохалася в цю могутню стихію. І першу персональну виставку художниця присвятила морю. І нині, коли чоловік йде в довготривалий рейс, вона рятується живописом.
Сотні створених картин, участь у численних виставках, конкурсах, приємні слова шанувальників. Майже сотні робіт, які виставляє й продає в Україні та за кордоном. Ніби й прийшло визнання, але все одно очікувала чогось головного. І ось прийшов великий успіх. Уманчанка Дарина Дьома-Пісна відтепер належить до топ-50 провідних художниць світу, а три її роботи нині прикрашають виставкові зали Мілана.
Згадуючи закордонні зустрічі, Дарина не приховує свого захоплення: «Це було щось неймовірне, така довгоочікувана виставка, знайомство з найкращими художницями сучасності. А головне — я вперше в житті побачила оригінали картин Клода Моне, які так довго мене надихали!»
Ця виставка в Мілані стала для молодої художниці чудовим стартом. Але на цьому Дарина не зупинятиметься. З-поміж найближчих планів — двохмісячна виставка в Лондоні, яка постійно змінюватиме свою дислокацію.