Представник славетного українського роду мільйонерів і меценатів Мішель Терещенко у книзі «Перший олігарх» з теплотою згадав Маленький Париж. Так у позаминулому столітті російський літературний критик Микола Добролюбов уперше назвав степову перлину. І якщо Париж на берегах Сени найближчим часом начебто жодні потрясіння не очікують, окрім, може, тисячі-другої мігрантів, то обласне місто в центрі України на порозі зрушень.
На Кіровоградську міськраду невдовзі чекає ухвалення рішення про зміну назви міста. Запропонований варіант має затвердити Верховна Рада. Із виконанням законодавства про декомунізацію місто на Інгулі перегорне чергову сторінку в історії перейменувань.
З кінця ХVIII до початку ХХ ст. воно називалося Єлисаветградом. У 1924 році його перейменували в Зінов’євськ на честь місцевого уродженця, радянського партійного діяча Григорія Зінов’єва. Але той виявився «ворогом народу», і в 1934-му після вбивства ще одного партійця Сергія Кірова місто назвали Кірово. У 1939 році новий обласний центр став Кіровоградом. На референдумі 2000-го майже 71% жителів відстояли назву, пов’язану з Кіровим, який у місті ніколи й не був. Щоправда, з Революцією гідності пам’ятник радянському діячеві знесли, а площу його імені нарекли площею Героїв Майдану.
Яке ж ім’я матиме місто у незалежній Україні? Про незалежність на її 25-му році взагалі не згадував би, та за чверть століття ланцюги тоталітарно-імперського рабства ми навряд чи скинули. «Проблема перейменування обласного центру не сходить зі сторінок місцевої періодики, інтернет-видань, форумів, телебачення, — розповідає «УК» кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Винниченка Марія Лаврусенко. — Проблему актуалізовано й на численних бігбордах, встановлено волонтерські ятки, де збирають підписи на підтримку Єлисаветграда».
За словами мешканки Кіровограда, містян лякає тяганина з документами, якої не уникнути. «На часі активне обговорення, якою буде назва міста, — продовжує Марія Іванівна. — У серпні 2015 року на сайті Кіровоградської міськради оприлюднено 29 потенційних назв: Єлисаветград, Інгульськ, Кропивницький, Златопіль, Козацький, Новокозачин, Лелеків, Тобілевичі, Орел, Скіфопіль, Улич, Ятрань, Байгород, Ексампей тощо. Нині склався кістяк прихильників двох назв: Інгульська і Єлисаветграда. Логічність першої аргументовано тим, що топонім Інгульск дистанційований від будь-яких ідеологій. Називати населені пункти гідронімами — світова й українська практика. Назва Інгyльськ закорінює історію міста в козацькі часи, вона перегукується з адміністративно-територіальною одиницею Вольностей Війська Запорозького Низового — Інгульською паланкою».
Майже половина пропонованих назв мають варіанти: Єлисавет, Златостеп, Інгулгород... На Всеукраїнській науково-практичній конференції з питань декомунізації топонімічних назв (Кіровоград) історики навели цікавий факт: на європейських картах 1750—1770 рр. фортеця Св. Єлисавети позначена саме як Інгулгород. До цієї назви схилися й учасники XVI Всеукраїнської ономастичної конференції «Українська ономастика: минуле, сучасне, перспективи» (Одеса).
«Однак «встрибнути вглиб віків» кіровоградці не готові, — переконана Марія Лаврусенко. — Пальма першості належить прихильникам Єлисаветграда. До слова, цю назву активно лобіюють колишні представники Партії регіонів. Вони просовують міф про те, що фортецю названо на честь святої Єлисавети (документальні свідчення цьому є), а не російської імператриці, і тому негоже відмовлятися від християнських цінностей, тим паче, що Єлисаветградом місто вже було, отже, це історична назва. Інгульськ для них топонім сумнівний, бо й річка у місті на річку не схожа, оскільки маловодна, а Єлисаветград — бренд міста. І відмова від нього означатиме відмову від тих великих українців, чиє життя з ним було тісно пов’язане: В. Винниченка, Є. Маланюка та інших, адже вони позиціонували себе саме з Єлисаветградом».
У день місцевих виборів 25 жовтня відбудеться громадське опитування. У бюлетені 7 варіантів назв: Благомир, Ексампей, Єлисаветград, Златопіль, Інгульськ, Козацький, Кропивницький. Електронне ж опитування зникло із сайту міськради, хоч там і лідирував Єлисаветград. А недавно оприлюднили невтішні результати Центрально-української лабораторії соціологічних досліджень (у кінці серпня опитано 600 респондентів): понад 40% містян за Єлисаветград, дещо більше половини взагалі проти перейменування. Інгульськ підтримують 3,4%, Златопіль — 2%, Кропивницький — 1,5% людей.
Невже в центрі України стільки прихильників колоніальної залежності від Росії, а ще більше Кострикова-Кірова, одного з ініціаторів створення концтаборів у СРСР? І це у місті, чимало героїв якого полягли смертю хоробрих на окупованому Донбасі! Можна поставити під сумнів об’єктивність опитування, але розгорнута офіційна кампанія за Єлисаветград оптимізму не додає.«Сумно, що не простежується одностайності у підтримці тієї чи тієї назви у колах інтелігенції міста, — констатує Марія Лаврусенко. — Хтось проти будь-якого прояву імперського контексту в топонімі, а хтось беззаперечним аргументом вважає документ, що засвідчує зв’язок назви зі святою Єлисаветою».
Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»