Студентське товариство — вдачею найактивніша та найідейніша соціальна група — не могло залишитися осторонь нинішніх подій. Добровольцями до лав Збройних сил ідуть, з тилу солдатів забезпечують, опікуються пораненими, приймають переселенців — нема справи, за яку б не взялися сучасні українські студенти.
Загартовані ще взимку, вони показують справжні дива самоорганізації, ініціативності, хоробрості, волі, гідності, патріотизму, та що там — справжнього лицарства. Тож чим жили студенти цього літа і що готує для них новий навчальний рік?
Захищали країну
Насамперед слід віддати належне тим, хто проміняв пляж та шезлонги на окопи та камуфляж — студентам-добровольцям Національної гвардії та добровольчих батальйонів. Хоч офіційно третя хвиля мобілізації їх не стосується, чимало студентів вирішили йти на передову та захищати єдину Україну зі зброєю в руках.
Так, Андрій, студент-програміст одного зі столичних вишів, волів потрапити в зону АТО ще в червні. «Пішов одразу після сесії, — розповідає він. — А у військкоматі сказали, що зараз взяти не можуть, добровольців забагато. Але порадили звернутися до одного з добровольчих батальйонів. Так я тут, в «Айдарі», й опинився. Побачив на вулиці, як чоловік у камуфляжі листівки роздає, і спитав у нього про вступ до батальйону. Вони раді були мене прийняти». Після двомісячної підготовки в тренувальному таборі Андрія вже відпускають у патрулі. Серйозних сутичок у нього поки ще не було, в основному прикривав відхід мирних мешканців. На мою думку, охорона та захист населення — це одне з основних завдань українського воїна.
Як бути з новим навчальним роком, Андрій поки не вирішив: «Якщо до середини вересня все не вирішиться, доведеться повертатися до Києва та брати академвідпустку. Бойових товаришів на самоті я тут не кину. Вони ж без мене ніяк», — сміється.
А ще дивно було побачити серед воїнів у зоні АТО дівчину. Так, у батальйоні «Шахтарськ» є така собі Марія, студентка-філолог, яка замість «Гаудеамусу» вчить військовий статут. Зв’язок із тилом тримає через соціальні мережі. Скаржиться лише, що в бій не пускають. «Дідько, із такими темпами просування АТО доки я до безпосередньо «гарячих точок» доберусь, мені й стрельнути жодного разу не вдасться», — пише вона. На запитання, що змусило її змінити квітчасті сукні та томик якого-небудь Бодлера на камуфляж та кирзові чоботи, каже, що не могла вдома сидіти, коли таке навколо робиться. «Хотіла бути хоч чимось корисною. Хоч у рукопашку я й не дуже, але стріляти та розвідку проводити — мені саме враз», — додає. І зізнається, що її надихає історія — славетний бій під Крутами: «Тоді студентство показало неймовірну мужність, силу та патріотизм. Намагаємося якось тримати марку, не зганьбити пам’ять героїв». Здається, що за це можна не хвилюватися — сьогодні студенти аж ніяк не менш мужні, гідні та патріотичні, ніж колись.
Допомагали нужденним
У тилу студенти теж не сидять склавши руки. Працюють у волонтерських проектах, де збирають для армії все — від їжі до коштів на польові шпиталі. Допомагають і невеликими групами по дві-три особи, і цілими університетами.
Київські студенти-економісти Олександр та Іван взяли під свою опіку 79-ту аеромобільну бригаду, яка нещодавно потрапила в оточення на Луганщині. Хлопці забезпечують дрібні потреби бійців. «В основному відправляємо предмети гігієни, цигарки, ліки. Складаємо індивідуальні пакунки для кожного бійця. Дівчата з гуртожитку пишуть на посилках усілякі приємності — додають бойової відваги», — каже Іван. Але зібрати пакунки, як виявилося, це лише половина справи. «Складніша річ — власне доставка на фронт, — додає Олександр. — Ми домовилися з хлопцями, які передають вагоміші речі — шоломи, бронежилети. В них налагоджено прямий зв’язок безпосередньо з бійцями. Так і працюємо». Звичайно, хлопці применшують свій внесок, адже зайвих чи менш вагомих речей для солдата бути не може. Ще не відомо, що на полі бою може врятувати життя. Але дійсно, існують групи, що займаються поставками уніформи, бронежилетів, зброї, рацій, безпілотників та навіть квадроциклів. Певна річ, ціна такого оснащення значно перевищує студентські стипендії. Тут уже гроші збирають всім гуртом. Долучитися можна на спеціальних сайтах або у спільнотах в соціальних мережах.
А студенти Харківського національного університету вже третій місяць допомагають пораненим бійцям із зони АТО. Ще в травні вони пройшли курси першої бойової медичної допомоги, які влаштовувала організація Червоного Хреста на базі університету. «Ми доглядаємо за ними, як можемо: перев’язуємо, проводимо медогляди, годуємо та просто спілкуємося», — сказала волонтер Ганна. Також студенти-медики зазначають, що воїни не люблять скаржитися та просити про допомогу, тож доводиться уважно стежити за їхнім самопочуттям.
Інші студенти допомагають переселенцям. Волонтери працюють і на вокзалах, і в пунктах реєстрації, і службах на кшталт «Восток SOS», які шукають вимушеним утікачам житло і роботу. Насамперед на вокзалі волонтери допомагають прибулим зорієнтуватися, надають необхідну інформацію та покроково розписують, що їм треба робити далі. Реєстрація у спеціальних пунктах, де йде переважно статичний облік, дає можливість отримати соціальний захист, а також медичну допомогу.
Багато роботи і в тих, хто працює у волонтерських організаціях. Тут переселенцям намагаються підшукати помешкання і роботу. Тетяна, студентка-журналіст, яка допомагає шукати житло в Дніпропетровську, зауважує: «Останніми днями людей дуже багато. В самому місті вільних місць уже немає. Є дуже багато пропозицій по районних центрах. Але народ туди чомусь їхати не хоче».
Студенти працюють позмінно, по дві-чотири особи в режимі 24/7. Шукають вакансії, моніторять дошки оголошень, приймають та сортують гуманітарну допомогу, яка надходить від небайдужих громадян. Тетяна додає, що навантаження досить велике як для літніх канікул, тобто відпочинку. Але подяка дорослих та усмішки дітей перекривають усі незручності.
Чекали ясності
Що ж до студентів, які хочуть продовжити навчання або вступити до ВНЗ інших регіонів, то тут ситуація теж потроху вирішується.
Студенти Криму ще навесні отримали спеціальний статус, який дав змогу багатьом із них продовжити навчання у вишах материкової України, у тому числі на бюджетних місцях. Подібних привілеїв чекали і східні студенти, але тут наразі ситуація складніша. 15 серпня на брифінгу Міністерства освіти і науки було оголошено, що ніяких преференцій студенти зі сходу не матимуть. Тобто оформлювати переведення чи вступ доведеться згідно з загальними положеннями. Переносити або відкривати нові бюджетні місця не планують. Для багатьох це означає майже неминуче навчання на контракті. Яке, своєю чергою, також ускладнене — тим, що забрати документи з низки ВНЗ через військову ситуацію поки що неможливо. Держава законодавчо цю ситуацію наразі не регулює. Хоча деякі виші інших областей ідуть назустріч студентам, закриваючи очі на брак документів. Іншим же залишається хіба що отримати анонсований на брифінгу статус «вільного слухача». Він діятиме протягом одного-двох семестрів і дасть змогу відвідувати заняття та отримати довідку з оцінками, щоб надалі студент міг продовжити навчання в рідній альма-матер. Але механізм функціонування такої незвичної форми навчання ще не до кінця розроблено.
Щодо початку нового навчального року, то на брифінгу оптимістично оголосили, що в більшості навчальних закладів сходу його розпочнуть, як і заплановано, 1 вересня. А на контрольованій нині терористами території початок навчання орієнтовно перенесуть на 1 жовтня. Орієнтовно, тому що напевно час звільнення захоплених міст не знають навіть у Міністерстві оборони.
Звісно, усе це стосується лише тих, хто вирішив поїхати з окупованих міст до інших регіонів. Адже керівництво так званої «Донецької народної республіки» теж має свого «міністра народної освіти». Він також звітував нещодавно, 11 серпня. Було оголошено, що робота з підготовки до нового навчального року ведеться, але чи розпочнеться він 1 вересня — невідомо. Зараз «уряд» оцінює стан будівель навчальних закладів та закуповує якісь нові підручники.
Слід зауважити, що продовжувати навчання на сході небезпечно не тільки для життя, а й для вашої освіти. Оскільки якщо і видаватимуть якісь дипломи, то не зрозуміло навіть, від імені якої держави — «ДНР», «ЛНР» чи «Новоросії». А що вже казати про їх визнання за межами вигаданих країн.
Планували майбутнє
Проблема з офіційним статусом студента або «слухача» — не єдина, що постає перед студентами сходу зараз. Є ще, як мінімум, дві, які треба вирішувати.
Перша, звісно, житло. Хоча у вишах кажуть, що місця в гуртожитках спробують підшукати — в крайньому випадку поставлять двоярусні ліжка, все одно багато студентів і абітурієнтів хочуть перестрахуватися та спробувати знайти однокімнатне помешкання. На жаль, таке житло і дорожчає кожного вересня. Загалом давати якісь прогнози зараз складно. Але, здається, варто пошукати дво- та трикімнатні варіанти і заселятися туди з друзями. Самоорганізація, як завжди, врятує.
Друга проблема стосується лише групи студентів із певним світоглядом — це штучне питання, нав’язане ще 2004 року. Йдеться про поділ на своїх та чужих. Звичайно, складно опинитися у тих регіонах, яким тебе протиставляла ворожа пропаганда. Але треба пам’ятати, що це брехня, що всі ми — один народ.
Вихідці зі сходу подекуди стикаються з упередженим ставленням людей з інших регіонів, що лягає на вже підготовлений підступною пропагандою грунт. Зазвичай їм докоряють або їхньою виною в тому, що сталося, або атрофованим почуттям патріотизму. Рішення тут одне — не грати на руку ворогові, не піддаватися на провокації. Тим паче цього не можна допускати в студентській спільноті.
Студенти завжди повинні поводитися зважено і зберігати єдність. Так, вихідці, наприклад, із Донецька, можуть зненавидіти людей просто за те, що вони живуть мирним життям. Не маючи змоги побачити ані своїх одноліток на фронті, ані волонтерської роботи, що вирує в спеціальних центрах, у квартирах та гуртожитках. Треба їм це показати, треба їм це пояснити. Треба донести до них принципи студентської єдності, студентського товариства, які вже не раз нас рятували — від Крут до Майдану.
Микита ІВАНЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»