На жаль, останніми роками Україна зіткнулася з багатьма викликами. Один із них — велика кількість внутрішньо переміщених осіб, які під час військової агресії втратили все нажите майно. Ці люди потребують захисту й допомоги. Та держава, яка змушена витрачати величезні кошти на обороноздатність, небагато чим може їм допомогти. Проте юристи переконують, що не варто впадати у відчай, адже отримати компенсацію за втрачене майно можна.
Залишилися спогади про квартиру
Теща Василя Полосенка, яка мешкала в Слов’янську у двокімнатній квартирі, тепер про своє житло може лише згадувати: під час бойових дій її нерухомість було знищено. «Спочатку все те, що відбувалося, ми навіть не сприймали серйозно. Проте коли почались обстріли, нам довелося тікати, хто в чому був, на дачу, яка розташована за 5 кілометрів від міста, — згадує Василь Полосенко, який нині представляє інтереси постраждалої. — І вже звідти ми дивились, як горів багатоквартирний будинок, у якому була квартира тещі. Ще тоді було вирішено боротися за майно, яке вона нажила за життя».
Чоловік звернувся до юристів. Було зібрано максимальну кількість доказів, що засвідчували розмір шкоди, спричиненої внаслідок руйнування житла. Зокрема отримали від пожежників довідку, що будинок згорів. Викликав правоохоронців, щоб і ті видали відповідну довідку щодо причини втрати майна і щодо винних у ній осіб. Також отримали документ, що засвідчував середню вартість квадратного метра житла в Донецькому регіоні.
Адже саме ці документи — неспростовні докази того, що майно було знищено. Зібравши їх, чоловік подав до суду. Оскільки бабуся вже старенька і їй важко ходити державними установами, усі клопоти зять узяв на себе.
«Виклики перед Україною дуже серйозні, адже жодна державна організація не здатна назвати точну кількість людей, які можуть претендувати на компенсацію за знищене майно, — зазначає керівник мережі громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк. — До нас надходить дуже багато звернень. Фактично щомісяця ми отримуємо по три-чотири звернення в кожну з наших приймалень, а їх в Україні 30. Кожна приймальня має певні інструменти, аби надавати допомогу людям (консультації, типові документи тощо). У нас багато справ, і всі на різних стадіях розгляду: одні в першій інстанції, інші в апеляції чи на стадії подання до Європейського суду з прав людини. Через брак сталої судової практики кожен випадок особливий».
Проте в цій справі Донецький апеляційний суд (який переїхав на не окуповану територію) виніс рішення, якою зобов’язав Україну виплатити компенсацію у сумі понад 300 тисяч гривень тещі Василя Полосенка за втрачене майно. Це лише компенсація за втрачену нерухомість без урахування техніки, меблів та іншого хатнього майна: щоб довести їх вартість, потрібно було надати суду чеки, яких, звісно, немає.
«Юристам однієї з наших приймалень фактично вдалося створити прецедент в Україні — це одне з перших рішень, за яким постраждала зможе отримати компенсацію за знищене під час військового конфлікту майно», — зазначає директор центру Стратегічних справ УГСПЛ Михайло Тарахкало.
Здебільшого українські суди займають позицію вичікування. Тобто судді просто переносять справи, відмовляючись розглядати їх по суті.
«Судді часто не зважають на наші клопотання і під будь-якими приводами відтерміновують винесення рішення. Адже всі розуміють, що, згідно з чинним законодавством, якщо є доказова база, яка доводить, що житло зруйновано саме під час військового конфлікту, і хоч би як хотів суддя, він не може ухвалити рішення, яким відмовить у компенсації постраждалому, — продовжує Михайло Тарахкало. — Законодавчо механізм компенсації за зруйноване житло прописаний, а на практиці ніхто не хоче брати на себе відповідальність та ставати першим. І це проблема вищих судів, які мали б ухвалити пілотне рішення й надати роз’яснення. Держава має розуміти: якщо вона не виплатить присуджену у справі тещі Василя Полосенка компенсацію, то сума боргу буде значно більшою, коли люди почнуть звертатись у міжнародні суди».
Європейська практика в ділі
Законодавство і практика Європейського суду з прав людини вибудувані таким чином, що коли суддя, маючи неспростовні докази, ухвалить неправомочне рішення і відмовить у компенсації, то держава потім нестиме ще більшу відповідальність. Це станеться тоді, коли громадянин звернеться до Європейського суду з прав людини із заявою, отримає позитивне рішення, і держава Україна муситиме його виконувати. Проте в такому разі це вже буде інша — значно вища сума, ніж та, яка присуджена українськими судами, адже в міжнародній заяві прописується вимога виплатити моральну шкоду, завдану військовим конфліктом. Щоправда, у разі подання заяви до європейських інстанцій відповідачами буде як Україна, так і Російська Федерація. Оскільки майже неможливо за тривалий час після руйнування помешкання з’ясувати, постраждав будинок від агресії сусіда чи це наші військові, обороняючи країну, змушені були зруйнувати його. Загальновідомо, що ворожі опоненти полюбляють ховатись у житлових помешканнях і звідти обстрілювати наших солдатів.
Також варто пам’ятати, що в суспільстві триває дискусія про те, щоб притягати суддів до індивідуальної відповідальності за порушення Європейської конвенції. Кожен суддя розуміє, що закон, у якому буде прописано індивідуальну відповідальність судді, можуть ухвалити. В результаті кошти, які стягуватимуть за рішенням Європейського суду, можуть брати з кишень тих представників Феміди, які свідомо виносили неправомочні рішення.
«Навіть якщо ми говоримо про підконтрольну Україні територію, то нам тривалий час не вдавалось отримати позитивне рішення, адже суди розуміли, яку величезну суму коштів виплатить держава з бюджету, якщо буде позитивна судова практика в цьому плані. Лише нині з’являються такі рішення. Сподіваюся, що на не підконтрольній Україні території ця практика також буде поширеною», — переконує Максим Щербатюк.
Щодо питання виплат, то справді в Україні ще актуальна проблема невиконання рішень національних судів. Її має побороти судова реформа.
ТОЧКА ЗОРУ
«Безоплатні юристи допоможуть скласти заяву до ЄСПЛ»
Сергій ПЕТУХОВ, заступник міністра юстиції:
— Відповідно до статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі — Конвенція) для забезпечення дотримання високими договірними сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створено Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який функціонує на постійній основі. Юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.
У разі порушення прав фізичних та юридичних осіб, гарантованих Конвенцією і Протоколами до неї, враховуючи майнові права на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь, Донецької та Луганської областей, такі особи можуть звернутися з відповідною заявою про захист своїх прав до Європейського суду відповідно до статті 34 Конвенції.
Для звернення до ЄСПЛ з відповідною заявою обов’язково необхідно заповнити формуляр, що розміщено на офіційному сайті Мін’юсту (http://old.minjust.gov.ua/162). Там надано додаткові рекомендації щодо звернення до ЄСПЛ у зв’язку з порушенням прав осіб на окупованій території АР Крим та у південно-східних областях України.
Для отримання кваліфікованої юридичної допомоги щодо звернення до ЄСПЛ за захистом прав, гарантованих Конвенцією, на окупованій території Криму, частини Донецької та Луганської областей, є можливість звернутися до Координаційного центру з надання правової допомоги та Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.