Директор Прикарпатського
державного центру репродукції людини
Ярослав БОСАЦЬКИЙ
Про що мріє більшість молодих подружніх пар? Насамперед мати здорових, розумних і вродливих дітей. Створення у 1993 році Прикарпатського центру репродукції людини МОЗ України як філіалу Українського державного центру діагностики і реабілітації репродуктивної функції людини багатьом з них вселило надію. Новий медичний заклад, який через два роки став юридичною особою, з’явився завдяки плідній співпраці з донецькими колегами відомого в країні лікаря і науковця Володимира Босацького. Він і став його першим директором. 1999 р. методом народної будови та за підтримки голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка було зведено основний лікувальний корпус центру, який сьогодні очолює та розбудовує син Володимира Михайловича Ярослав Босацький. З ним — наша розмова.
— Пане Ярославе, ви розповідали, що у 90-х широкому загалові у назві клініки найзрозумілішим було лише слово реабілітація. Чи прокладає тепер репродуктивна медицина собі щасливу дорогу у вітчизняній охороні здоров’я?
— Йдемо в ногу з вимогами і потребами часу. Добре, що тоді, на початку, наші лікарі завдяки батькові, який взяв на свої плечі розв’язання проблем матеріально-технічної бази, мали змогу зростати професійно, здобували досвід і знання у кращих вітчизняних та європейських клініках.
Потрійна радість батьківства. Фото з архіву редакції
— Що вважаєте найбільшим досягненням за цей час?
— За 17 років завдяки нашому центрові діагноз «безпліддя» — не став вироком для тисяч подружніх пар. Успішне застосування хірургічного лапароскопічного та гістероскопічного методів, консервативної терапії та проведення допоміжних репродуктивних технологій дало змогу народитися майже 12 тисячам дітей. Це не лише радість материнства й батьківства, це людські долі, сім’ї, врятовані від розлучень.
— Ярославе Володимировичу, з чого починати тим, кому потрібна така медична допомога, і хто може претендувати на державну програму репродуктивної медицини?
— Якщо після року подружнього життя і незастосування запобіжних заходів жінка не вагітніє, час звертатися до спеціалістів районної чи обласної медичної установи — гінеколога, уролога. Якщо після відповідних обстежень і лікування на цьому рівні проблема не розв’язується, подружжя направляють в обласний центр планування сім’ї або до центрів репродуктивної медицини. Тут вони можуть отримати спеціалізовану висококваліфіковану медичну допомогу.
У 2003 році в нашому центрі для завершення повного циклу лікування безпліддя було відкрито відділення допоміжних репродуктивних технологій для пацієнтів, у яких лікування іншими методами були вичерпані. За підрахунками, 20% усієї кількості безплідних пар потребують лікування методами ДРТ — допоміжних репродуктивних технологій.
Основним показанням до такого лікування за бюджетні кошти, тобто за держпрограмою, є абсолютна неможливість іншого шляху народження дитини: відсутність або непрохідність обох труб, відсутність матки. Саме в обласних центрах планування сім’ї ставлять на облік пацієнтів з такою патологією, дообстежують їх, і, за висновком комісії, документи подають в Міністерство охорони здоров’я, яке також комісійно дає направлення на лікування у відповідний регіональний центр репродуктивної медицини.
Для державної програми умовою є вік жінки — до 40 років. За бюджетні кошти передбачається лише одна спроба штучного запліднення.
— Чим Прикарпатський центр репродуктивного здоров’я людини відмінний від інших державних та приватних клінік?
— Досвідом, кадровим потенціалом. У нашому центрі пацієнти отримують повний комплекс медичних послуг: від діагностики причин безпліддя до всіх існуючих методів лікування. Запроваджені та успішно втілюються найпередовіші методики діагностики та лікування чоловічого і жіночого безпліддя. Вперше на Прикарпатті були застосовані ендоскопічні методи лікування в гінекології — лапароскопія та гістероскопія, тканинна терапія в лікуванні безпліддя, вперше у Західній Україні у нашому державному медичному закладі відкрито відділення допоміжних репродуктивних технологій, де за допомогою найсучасніших методик і технологій запліднення «in vitro» проводиться лікування безпліддя, яке здолати іншими способами неможливо.
До Прикарпатського центру репродукції людини щорічно звертається по допомогу вперше, підкреслюю це, до 3000 безплідних пар. Методом допоміжних репродуктивних технологій в останні роки лікується приблизно 1000 безплідних пар, ефективність лікування становить 35–40 %, що є одним із найвищих показників в Україні. Наша клініка, за відгуками пацієнтів, вирізняється доброзичливістю всього персоналу. Це традиція, закладена її засновником.
— Моя знайома подружня пара, люди без комплексів, не приховують, що народили свою кохану донечку через штучне запліднення, яке сталося з шостої спроби.
— Коли це було?
— Років зо три тому… Тепер мають намір таким чином народжувати другу дитину. Незважаючи на державну програму, кінцевий результат їй коштував чимало сил і грошей. Чи зможуть вони розраховувати, що потраплять до державної програми при народженні другої дитини?
— Ні. Державною програмою передбачено надання однієї спроби проведення процедури ДРТ за бюджетні кошти. Та навіть проводячи цю процедуру за власні кошти, сімейні пари несуть менші матеріальні витрати, ніж у приватних клініках, оскільки держава виділяє нам кошти на заробітну плату, комунальні послуги, харчування хворих, частково — на медикаменти, обладнання та інструментарій. До речі, фінансування нашого закладу за так званими «захищеними» статтями бюджету стовідсоткове.
Безкоштовна меддопомога за цією програмою МОЗ України залежить від виділених на рік з держбюджету коштів. Формується квота регіонам також залежно від кількості осіб дітородного віку. На Івано-Франківщині, наприклад, яка в цьому неблагополуччі посідає проміжний щабель, послугою за державний кошт можуть скористатися 17 пар на рік, хоча, на превеликий жаль, реальна потреба значно більша.
У 2011 р. Прикарпатський центр провів лікування безпліддя методом ДРТ за бюджетні кошти 192 подружнім парам з різних областей України. Вагітність настала у 76.
— З цього моменту, якщо можна, відвертіше про сокровенне. Знаю, що застосування ДРТ дає раду навіть коли батько... на віддалі.
— Так, був випадок: чоловік мав готові до від’їзду за кордон документи. Дружина — в тому віці, коли народження дитини невідкладне. Не могла завагітніти через фіброміому матки. Сперму чоловіка заморозили, а після курсу лікування та реабілітації дружині провели штучне запліднення спермою її чоловіка.
— Яке Ваше ставлення як фахівця до проблеми сурогатного материнства?
— Завідувачка відділу ДРТ Леся Николин говорить про це з розпачем — сумні наслідки непродуманої кампанії у ЗМІ. Надто однобокий у нашому соціумі підхід до сурогатного материнства: заради яскравого сюжету! А ми, медики, бачимо людські трагедії. Маємо 26-річну пацієнтку, яка не здатна виносити дитя. Шукає сурогатну матір — давно і безрезультатно. Як віддавати виношену дитину? Боятися залежності сурогатної матері? Та ніхто чомусь не боїться страшного впливу на долю дитини синдрому непотрібності рідній матері. А є такий фактор! У сфері інтимних людських взаємин категорично заборонено будь-що робити з наскоку.
— Якого віку була найстарша пацієнтка вашого центру?
— 52-річна мачуха, яка виносила пасербиці двох дітей.
— Чи можна при застосуванні ДРТ «замовити» двійню чи трійню?
— Ні. Зважаючи на дороговартісність процедури штучного запліднення і тільки однієї фінансованої державою спроби, підсаджуємо жінці два запліднені ембріони. Далі все залежить від матінки природи: може трапитися подальший поділ яйцеклітини і народитися двійня чи трійня.
— Відомо, чоловіче безпліддя за світовою статистикою майже рівняється в процентному відношенні до жіночого. Дивно, що в деяких екологічно неблагополучних областях воно не вище, а навіть нижче, ніж у віддалених від Чорнобиля.
— За даними українських та закордонних учених, безпліддя становить 15-20%. У структурі безпліддя в Україні частота жіночого — приблизно 75%, чоловічого — 25%. В останні роки спостерігається збільшення частки чоловічого безпліддя. Це наслідки технічного прогресу з його стресами, який віддаляє нас від статусу «дітей природи». Плюс перенесені захворювання, гормональні розлади та запізніле лікування. На українську статистику впливають пацієнти, що надовго затримуються на загальному медичному рівні не на рік-два, як в європейській практиці, а на всі десять і більше. Тож безпліддя у нас ще й старішає, стає проблемнішим для лікування. На цифри впливає вищий рівень поінформованості: люди вже не кажуть: «що вдієш, як Бог не дав дітей», а шукають медичної допомоги. Сміливішають до обстеження чоловіки, які вже не вважають, що причина безпліддя — лише в жінці.
— Які хвороби можуть давати такі рецидиви?
— Запальні захворювання жіночих і чоловічих дітородних органів, ендометріоз, гормональні порушення, імунне безпліддя, біологічна несумісність. Є причини нез’ясованого генезу, ніби все гаразд, а вагітність не настає. А буває, все шкереберть, а жінка спокійно народжує. Головне — завжди вчасно звернутися до лікаря.
— Які перспективи розвитку центру?
— Для забезпечення структурних підрозділів центру необхідними лікувально-діагностичними та службовими приміщеннями відповідно до сучасних вимог надання високоспеціалізованої медичної допомоги безплідним парам у 2011 р. ми розпочали зведення нового лікувального корпусу. Цьогоріч Кабінет Міністрів виділив нам 2 млн грн. На добудову лікувального корпусу та придбання сучасного обладнання заплановано загалом понад 15 млн грн.
— Успіхів вам у продовженні справи, потрібної співвітчизникам і розпочатої батьком.
— Дякую.
Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Ярослав БОСАЦЬКИЙ. Народився в Івано-Франківську 17 травня 1959 р. в сім’ї лікарів. У 1982 р. закінчив Івано-Франківський державний медичний інститут. Працював лікарем-анестезіологом Коломийської ЦРЛ. Проходив спеціалізацію з акушерства і гінекології на базі Одеського медінституту, клінічну ординатуру в Івано-Франківському медичному інституті на кафедрі акушерства і гінекології. Тривалий час працював акушером-гінекологом дільничної лікарні та в Коломийському пологовому будинку, завідувачем хірургічного відділення Центру репродукції. З 2004 р. — директор Прикарпатського державного центру репродукції людини. Має 12 наукових праць, член Української та Європейської асоціацій репродуктивної медицини.